Постанова № 56558094, 16.03.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/859/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка О.П.,

при секретарі Левчук Д.О.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення ВК РМР про визнання протиправними та зобовязання вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР про визнання протиправними та зобовязання вчинення певних дій.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що є уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_1. З 20.09.1997 р. по 14.10.2014 року проживав у будинку бабусі за адресою м. Горлівка, вул. Урожайна, буд. 14 Донецька область. У звязку з тим, що він залишився сам, є інвалідом другої групи, йому було важко забезпечувати себе всім необхідним, тому він за порадою своїх знайомих вирішив поїхати в інтернат для інвалідів в Чернігівській області і 06.11.2012 знявся з реєстраційного обліку за адресою м. Горлівка, вул. Урожайна, буд. 14 Донецька область. 23.11.2012 р. він зареєструвався в с. Рудьківка, вул. Хутірна, буд. 25 Чернігівська область, однак йому не вдалося влаштуватись в інтернат, тому він повернувся у м. Горлівка і знявся з реєстрації у Чернігівській області лише 18.10.2014 р. У 2015 році у звязку із загостренням збройного конфлікту у м. Горлівка він переїхав у Рівненську область та звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, однак отримав відмову у звязку із відсутністю реєстрації на окупованій території. Вважає такі дії відповідача неправомірними.

В судове засідання позивач не зявився, до початку розгляду справи подав заяву про слухання справи у його відсутність. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, про позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, підтримала подані на позов заперечення, пояснила, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лине на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини зазначені у ст. 1 цього Закону. Оскільки заява ОСОБА_3 не містила інформації про зареєстроване місце проживання на окупованій території, тому Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР правомірно відмовило їй у видачі довідки. Просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно відповіді управління Пенсійного фонду України в м. Рівне ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання як інвалід другої групи з 01.11.2015 року. Згідно з електронною пенсійною справою ОСОБА_3 як інваліду другої групи загального захворювання нараховувалась та проводились виплата з 12.09.2012 року в управлінні Пенсійного фонду України в Калініградському районі м. Горлівки Донецької області.

З 01.09.2014 року ОСОБА_3 перебував на обліку як інвалід другої групи загального захворювання в управлінні Пенсійного фонду України в Бобровському районі Чернігівської області.

Згідно з даних паспорту ОСОБА_3, останній знятий з реєстрації місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06.11.2012, а за адресою с. Рудьківка, вул. Хутірна, буд. 25 Чернігівська область з 18.10.2014 р.

Згідно з повідомленням від 03.11.2015 р. № Г-1722, управління праці та соціального захисту населення ВК РМР відмовило ОСОБА_3 у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, у звязку із відсутністю реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, що змусили покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Відповідно до ч.2ст.4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Зі змістуст.36 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»вбачається, що матеріальне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат - пенсій, допомог, одноразових виплат.

Відповідно до положень ч.1ст.2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», громадяни України, які є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач ОСОБА_3 має право на соціальний захист та отримання відповідного матеріального забезпечення з боку держави.

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_3 нетривалий проміжок часу проживав та був зареєстрований у Чернігівській області, однак 18.10.2014 року був знятий з реєстрації та проживав у м. Горлівка звідки виїхав у 2015 році у звязку із збройним конфліктом.

Доказів, які б спростовували обставини проживання позивача ОСОБА_3 у м.Горлівка до 2015 року суду не надано.

Згідно з ч. 2ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою їх обмеження.

Відповідно дост.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цьогоЗаконувизнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 в території України в межах населених пунктів, визначених Кабінетом Міністрів України розпочато проведення антитерористичної операції.

Відповідно дорозпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-рта 02.12.2015 №1275-р. прийнятих згідно з п.5статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» м. Горлівка віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, суд вважає, що в розумінні змістуст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ОСОБА_3 відноситься до внутрішньо переміщених осіб, оскільки проживав на території м. Горлівка та з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини був вимушений залишити своє місце проживання.

Відповідно дост.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пункт 1постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»передбачає, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 р. №509.

Таким чином, суд робить висновок, що отримання особою, яка є інвалідом та відноситься до соціально незахищених верств населення, гарантованого державою матеріального забезпечення залежить виключно від взяття цієї особи на облік, як внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, відповідно до ч.2ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені встатті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Оскільки, звертаючись до управління праці та соціального захисту населення ВК РМР, позивач не надав документів, які б підтверджували, що на момент виникнення обставини, зазначених вст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»він мав реєстрацію у м. Горлівка, тому суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб діяв правомірно та в межах повноважень, передбачених законом, а тому не має підстав для задоволення позову в частині визнання бездіяльності управління праці та соціального захисту населення ВК РМР щодо відмови ОСОБА_3 у видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції протиправною.

Керуючись ст. ст. 8, 11, 17-19, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій задоволити.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення ВК РМР видати ОСОБА_3 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського адміністративного апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Харечко С.П