Постанова № 56557868, 15.03.2016, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/278/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2016 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій субєкта владних повноважень неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі про зобовязання здійснити поновлення та виплату пенсії з 01 червня 2015 року. В поданому до суду позові позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Здолбунівського району та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Він отримував пенсію до 31 березня 2015 року. З 01 квітня 2015 року йому була призупинена виплата пенсії через зайнятість його на посаді державного службовця, яка дає йому право на призначення пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу».

05 лютого 2016 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі з заявою поновити виплату пенсії з 01 червня 2015 року, проте йому було відмовлено у відновлені виплати пенсії на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII та від 24.12.2015року №911-VIII.

Просить суд зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області поновити, нарахувати та виплатити йому пенсію по віку у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 червня 2015 року у розмірі визначеному Законом.

В судовому засіданні позивач додатково пояснив суду, що з 01 січня 2016 року виплата пенсії йому була поновлена, оскільки він звільнився з роботи. В звязку з цим просить задовільнити позов в частині поновлення виплати пенсії за період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Представник позивача позов не визнав та пояснив суду, що оскільки відповідач працював на посаді та на умовах передбачених Законом України «Про державну службу», то відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII з 01 квітня 2015 року йому правомірно було припинено виплату пенсії. Просить суд в позові відмовити.

Вислухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області та йому призначено пенсію по віку у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Перебуваючи на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі позивач продовжує працювати на посаді та на умовах визначених Законом України «Про державну службу», тому з 01 квітня 2015 року йому була припинена виплата пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсії із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Позивач з 24 березня 2015 року отримував пенсію по віку. Продовжуючи працювати в Здолбунівській міській раді після призначення пенсії, продовжив сплату обовязкових платежів, є особою, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню в розумінні ст.11 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

В абзаці 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»в редакції до 01 квітня 2015 року передбачалося, що пенсії виплачуються без урахування одержаної заробітної плати (доходу).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Починаючи з 01 червня 2015 року на позивача не поширюються встановлені частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 02 березня 2015 року №213-VII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Тобто, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

В даному випадку, з 01 червня 2015 року позивач фактично втратив право на призначення пенсії у порядку та у розмірі, що визначалися Законом України «Про державну службу», у звязку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 01 червня 2015 року перешкод для виплати позивача вказаної пенсії відсутні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообовязкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обовязків.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі Конвенція) зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до розяснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Враховуючи викладене, вважаю, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частина 2 цієї статті передбачає, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із вказаним позовом 16 лютого 2016 року, а в позові просить відновити йому виплату пенсії з 01 червня 2015 року.

Тобто, позивач з позовною вимогою за період з 01 червня 2015 року по 15 серпня 2015 року звернувся з пропуском 6 місячного строку.

Причин пропуску процесуального строку позивач не зазначив та не вказав їх поважність, відповідного клопотання до суду не подавав. Тому, підстав для поновлення строку звернення до суду не вбачається, а отже позовні вимоги про відновлення раніше призначеної пенсії з 01.06.2015 року по 15.08.2015 року, слід залишити без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з 15 серпня 2015 року виплата раніше призначеної позивачу пенсії підлягає відновленню, у звязку з відсутністю підстав для її невиплати передбачених ч.1 ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». При цьому суд вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати спірної пенсії неможливо.

Керуючись ст.ст. 17, 94, 159, 160, 163, 167, 181 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по віку, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16 серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року у розмірі, визначеному законом.

Позовні вимоги, в частині зобовязання відповідача відновити з 01.06.2015 року виплату позивачу пенсії, за період з 01 червня 2015 року по 15 серпня 2015 року, залишити без розгляду.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя