Рішення № 56557206, 22.02.2016, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 552/5962/15-ц

Провадження № 2/553/222/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.02.2016м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі

головуючого судді Крючко Н.І.

при секретарі Босяк К.О., Карпінчик О.А.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» за довіреністю - ОСОБА_3.,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в якому зазначено, що 31 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір за № 014/0026/82/99194, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 8000,00 доларів США строком на 120 місяців по 31.01.2018 року зі сплатою 14 % річних, а позичальник в свою чергу зобовязався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно графіку погашення кредиту та інших платежів.

В звязку з тим, що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором, не сплачував відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості, боржнику банківською установою була надіслана вимога про дострокове виконання грошових зобовязань №114-0-0-00/15-41436 від 29.07.2015 року, якою було зобовязано останнього достроково повернути всю суму заборгованості в установлений відповідними договорами строк, однак в установлений строк заборгованість за кредитом відповідачем не була повернута.

В позові позивачем зазначено, що банком у повному обсязі виконано зобовязання, в свою чергу відповідач ОСОБА_4 свої зобовязання не виконав у строки визначені кредитним договором, таким чином станом на 16.09.2015 року сума заборгованості за кредитним договором № 014/0026/82/99194 від 31.01.2008 року складає 4389,36 дол. США, що становить еквівалент за курсом НБУ на дату проведення розрахунку 96557,86 грн., яка складається з:

-заборгованості за кредитним договором 3611,37 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку 79443,51 грн. ( у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 579,89 дол. США, що в еквіваленті становить 12756,52 грн.);

-заборгованості за відсотками 315,99 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку становить 6951,20 грн.;

-пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків 462,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 10163,15 грн., зважаючи на вказані обставини Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» змушене було звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнав в повному обсязі, визнаючи при цьому наявність заборгованості по кредитному договору, але поряд з цим просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що змінились істотні умови до валюти кредиту майже на 200%, що в свою чергу призвело до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило останнього, як позичальника, того, на що останній розраховував при отриманні кредиту. При цьому, звертав увагу, на те, що при укладенні кредитного договору курс гривні по відношенню до долара США був стабільним протягом тривалого часу, отже, істотна зміна обставин є підставою для визнання недійсним кредитного договору і повязаною з ним договору застави та розірвання договору кредиту у відповідності до частини 1 ст. 652 ЦК України. Відповідачем в судовому засіданні також вказувалось про те, що в липні 2015 року останній звертався до банківської установи з питанням про реструктуризацію заборгованості, але останньому було відмовлено, а також з заявою на добровільну реалізацію предмета іпотеки, яка була задоволена банком, але реалізувати земельну ділянку йому не вдалося можливим в звязку з відсутністю покупців, в звязку з чим також просив задовольнити позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки земельну ділянку.

Суд, вислухавши представники сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення за наступних обставин.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір за № 014/0026/82/99194, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 8000,00 доларів США строком на 120 місяців по 31.01.2018 року зі сплатою 14 % річних, а позичальник зобовязався здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів.( а.с.19-20).

Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання за кредитним договором, не сплачував відсотки у розмірах і у строки, передбачені договором, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6-8).

Відповідно до положення ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

При цьому судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 було порушено свої боргові зобовязання, у звязку з чим станом на 16.09.2015 року сума заборгованості за кредитним договором № 014/0026/82/99194 від 31.01.2008 року склала 4389,36 дол. США, що становить еквівалент за курсом НБУ на дату проведення розрахунку 96557,86 грн., яка складається з:

-заборгованості за кредитним договором 3611,37 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку 79443,51 грн. ( у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 579,89 дол. США, що в еквіваленті становить 12756,52 грн.);

-заборгованості за відсотками 315,99 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку становить 6951,20 грн.;

-пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків 462,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 10163,15 грн..

В судовому засіданні відповідач заперечував проти нарахованої пені та просив застосувати строк позовної давності щодо її нарахування.

Поряд з цим, судом встановлено, що на адресу відповідача позивачем направлялась письмова вимога №114-0-0-00/15-41436 від 29.07.2015 року про дострокове погашення грошових зобовязань за кредитним договором, але в свою чергу відповідачем дана вимога не була виконана в добровільному порядку.

Статтею 536 ЦПК України визначено, що за користування чужими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

На підставі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положення ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним свого зобовязання.

Проте, суд не може погодитися з розміром пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, яка становить 462,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 10163,15 грн..

Так, відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Окрім того, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, якою визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, як вбачається з судової практики, а саме рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року, прийнятого в цивільній справі № 553/1511/13-ц, за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, колегія суддів приймаючи дане рішення, враховуючи норми ч. 2 ст. 258 ЦК України прийшла до висновку, що пеня повинна бути стягнута за один рік, оскільки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік, а пять років це лише збільшена позовна давність (для звернення до суду).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що при вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, яка становить 462,00 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату проведення розрахунку становить 10163,15 грн., пеня повинна бути стягнута за один рік, оскільки до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік, а пять років це лише збільшена позовна давність (для звернення до суду).

Отже, з ОСОБА_4 на користь банку належить стягнути пеню за порушення строків сплати кредиту та відсотків 461,10 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату винесення рішення - 10139,59 грн..

Відповідно до положення ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Як вбачається з положення ч.1 ст. 625 ЦК України, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошових зобов»язань.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором є обгрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по основному кредитному зобовязанню, відсоткам та пені - в межах строків позовної давності.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача про зміну істотних умов кредитного договору та задоволення даного позову про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки дані вимоги відповідача є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами.

Як встановлено судом, відповідач не звертався до установи банку щодо вирішення питання про істотну зміну обставин, що істотно порушують баланс інтересів сторін в добровільному порядку, за взаємною згодою сторін договору, що в свою чергу вказує про передчасність даних тверджень відповідача.

Безпідставними визнає суд і твердження відповідача щодо задоволення позовних вимог за рахунок іпотечного майна земельної ділянки, по договору іпотеки укладеному в рахунок забезпечення даного кредитного договору, оскільки вибір способу захисту порушеного права належить виключно позивачу, а тому заміна судом вірно визначеного позивачем способу захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до вимог ст. 16 ЦК України, без бажання позивача є неприпустимим і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Більше того, як пояснив в судовому засіданнні представник позивача, в ОСОБА_1 акціонерному товаристві «ОСОБА_2 Аваль» взагалі відсутні механізм та процедура реалізації іпотечного майна, в звязку з чим реалізація будь-якого майна банком на даний час є неможливою, що в свю чергу вказує про безпідставність вимог відповідача в даній частині.

Частиною статті 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України у розгляді цивільних і кримінальних справі від 17.10.2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат , вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача по справі підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених судом позовних вимог, яке становить 99, 97% - тобто, фактично в повному обсязі, сплаченому позивачем при зверненні до суду і що суттєво не впливає на даний розмір судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 548, 549, 551, 554, 611, 625, 629, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, Постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України у розгляді цивільних і кримінальних справі від 17.10.2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» заборгованість за Кредитним договором № 014/0026/82/99194 від 31.01.2008 року у розмірі 4388,46 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату винесення рішення становить 96534,30 грн. із них заборгованість за кредитом 3611,37 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 79443,51 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 579,89 доларів США ( що в еквіваленті за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 12756,52 грн.; заборгованість за відсотками 315,99 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на дату розрахунку 6951,20 грн., пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків 461,10 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 10139,59 грн..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» судовий збір у сумі 1448,37 грн..

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» відмовити за безпідставністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7