Ухвала суду № 56556302, 16.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/12083/15-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/1393/16 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 33 16.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Верланова С.М., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. А відповідач по справі, який є її сусідом, скориставшись її відсутністю, самостійно, без отримання погодження та її згоди зрізав огорожу.

Відповідно до висновку спеціаліста, такими діями відповідача їй було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 7554 грн. При цьому, неправомірними діями відповідача їй було заподіяно ще й моральну шкоди, яку вона оцінює в розмірі 50 000 грн.

Враховуючи викладене, просила суд стягнути з відповідача на її користь завдану матеріальну шкоду 7554 грн.; моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.; витрати за проведене дослідження 2500 грн.; витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн. та судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2015 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10 054 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не повною мірою оцінив наявні в матеріалах справи докази та дійшов до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Наголошував на тому, що зрізану огорожу він не знищив і її можна встановити, але по іншій межі.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого 25 липня 1984 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори.

26 травня 1998 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1054 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Між сторонами склались неприязні стосунки щодо визначення межі між садибами. Спір розглядався в судовому порядку. Дані обставини підтверджуються також зверненнями сусідів до правоохоронних органів.

З поданого суду висновку спеціаліста №2-м.з. від 09 жовтня 2015 року, складеного ТОВ «Подільський експертний центр» вбачається, що розмір матеріального збитку, нанесеного власнику огорожі з метало профілю, внаслідок руйнівної фізичної дії сторонніх осіб, враховуючи його фізичний знос та роботи по монтажу та транспортуванню, за адресою: АДРЕСА_1 становить 7554 грн.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 було незаконно знесений паркан чим було завдано матеріальну шкоду позивачеві, що підтверджується висновком експертного центру. Доказів щодо заподіяння моральної шкоди та обґрунтування її розміру ОСОБА_3 суду не надала.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з матеріалів справи, було встановлено та доведено факт умисного пошкодження ОСОБА_2 майна ОСОБА_3, що завдало їй матеріальних втрат.

Посилання відповідача на ті обставини, що він правомірно зніс огорожу, оскільки вона встановлена з порушенням меж земельних ділянок, є голослівними. Будь-якого рішення суду щодо порушення позивачем меж земельної ділянки відповідача, останнім суду не надано. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, зрізавши огорожу, яка була встановлена позивачем, діяв неправомірно.

Щодо доводів відповідача про те, що огорожа не пошкоджена, то вони спростовуються висновком експерта, який зазначив, що враховуючи зовнішній вигляд оздоблень (лист оцинкований профільний 1,25 м*2,5 м, труба квадратна металева 0,04м*0,06м*1,5м, металеві лаги) на дату огляду, а також беручи до уваги неестетичність їх теперішнього вигляду, можна зробити висновок, що перелічені оздоблення конструктивних елементів огороді потребують заміни та повторного встановлення. (а.с.16).

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді