Рішення № 56555498, 16.03.2016, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/157/16-ц

Провадження № 2/355/128/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисюк О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Баришівка справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Моторного ( транспортного ) страхового бюро України , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом стверджуючи, що 21 липня 2015 року близько 14 год.50 хв. з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої, автомобіль марки «FOTON», державний реєстраційний номер СВ 5175АМ, власником якого є він, отримав значні механічні пошкодження, що завдало позивачу майнової та моральної шкоди.

02 грудня 2015 року субєктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 була проведена оцінка вартості матеріального збитку завданого позивачу та був складений Висновок № 009/16 про оцінку вартості матеріального збитку власнику автомобіля «FOTON», державний реєстраційний номер СВ 5175АМ, відповідно до якого, заподіяні збитки становлять 43367,35 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля « СHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1, не була застрахована, то ОСОБА_2 звернувся з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до Моторного ( транспортного) страхового бюро України, яке листом від 01 вересня 2015 року повідомило про те, що транспортний засіб марки «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_2 був застрахований компанією « Страхове товариство « Домінант».

07 жовтня 2015 року Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП. При цьому, у вказаному рішенні вказано про те, що правопорушник керував автомобілем марки «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1, який як встановлено, не є застрахованим.

ОСОБА_2 повторно звернувся до Моторного ( транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП і проханням направити аварійного комісара або експерта для визначення завданої шкоди. Проте, у відповідь отримав лист від 17.11.2015 року, в якому його повідомили, що МТСБ України зроблені відповідні запити і лише після отримання відповідей, МТСБУ повернеться до розгляду його заяви.

З моменту отримання вказаної відповіді пройшло більше двох місяців, проте жодних дій відповідачем не було здійснено, що і змусило його звернутися з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 предявлений його довірителем позов підтримав в повному обсязі пояснивши, що його довіритель, з метою захисту порушеного права звернувся до суду з позовом про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. При цьому звертаючись до суду, він керувався правовими позиціями Конституційного Суду України та судовою практикою Верховного Суду України.

Так, у правовій позиції Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів, вказано про те, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обовязком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує і можливість реалізації права на судовий захист.

Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, посилання МТСБ України на ту обставину, що позивач не звернувся до них із заявою про відшкодування збитків, не відповідає правовим засадам на право звернення позивача за захистом свого порушеного права безпосередньо до суду.

Просить суд постановити рішення, яким стягнути з Моторного ( транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 46047 грн.35 коп. на відшкодування заподіяних збитків, 4604 грн. заподіяної моральної шкоди та сплачені позивачем судові витрати.

Представник Моторного ( транспортного) страхового бюро України в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений. На адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення з приводу заявленого позову в якому останній, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_2 не звертався безпосередньо до МТСБУ із заявою про виплату заподіяних збитків, просить суд в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 582409, позивач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу автомобіля «FOTON», державний реєстраційний номер СВ 5175АМ.

21 липня 2015 року близько 14 год.50 хв. в селі Гостролуччя Баришівського району по вул. Леніна, біля будинку № 87 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «FOTON», державний реєстраційний номер СВ 5175АМ , який керував ОСОБА_2

07 жовтня 2015 року Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки ( а.с.26 ).

Відповідно до висновку № 009/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 02 грудня 2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля «FOTON», державний реєстраційний номер СВ 5175АМ, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21 липня 2015 року , становить 43367,35 грн.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону України « Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » ( далі закон), відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законом України « Про страхування» цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладання такого договору.

Згідно ст.6 вказаного Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно статті 22 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом останнього з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих унаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.п. а) п.41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

В ході судового розгляду даної справи суд прийшов до висновку про те, що автомобіль «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди не був застрахований. Свій висновок суд базує на підставі листа МТСБУ №3/1-05/24469 від 01 вересня 2019 року ( на повідомлення ОСОБА_2 від 20.08.2015 року про ДТП ) з якого вбачається, що транспортний засіб марки «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_2 був застрахований компанією товариство з обмеженою відповідальністю « Страхове товариство « Домінанта», яке ніякого відношення до автомобіля «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1 , який був учасником даної ДТП, не має.

Інших доказів страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу автомобіля «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1 , відповідач суду не надав в звязку з чим, на підставі ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ повинно відшкодувати шкоду заподіяну внаслідок ДТП.

При цьому суд критично відноситься до пояснень представника МТСБУ в тій частині, що відповідач не виплатив ОСОБА_2 страхового відшкодування, оскільки останнім, відповідно до п.35.2 ст.35 Закону, не було подано заяви про страхове відшкодування, а лише було надано повідомлення про ДТП.

Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування визначені статтею 37 Закону, відповідно до якої, зокрема , неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння ДТП.

Дорожньо-транспортна пригода сталася 21 липня 2015 року.

09 лютого 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування майнової шкоди до відповідача МТСБУ, додавши перелік документів на підтвердження позовних вимог. Таким чином суд вважає, що звернення позивача безпосередньо до суду про відшкодування заподіяних збитків в межах встановленого законом строку не може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, оскільки таке звернення є реалізацією особою права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Обгрунтовуючи свою позицію, суд посилається на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав в ухвалі від 13 листопада 2013 року за касаційною скаргою ПАТ « Українська пожежно-страхова компанія» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 15 серпня 2013 року та аналогічних позицій, викладених в ухвалах від 26.03.2008, 18.06.2014 року).

Крім того суд звертає свою увагу на ту обставину, що по даних правовідносинах Позивач звертався до МТСБУ з повідомленням про ДТП і проханням направити аварійного комісара або експерта для визначення завданої шкоди однак, у відповідь відповідач надіслав лише лист від 17.11.2015 року № 3/1-05/ 32285 в якому повідомляв про зроблені запити і тільки після отримання відповідей, МТСБУ повернеться до розгляду його заяви.

Керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування заподіяних збитків із МТСБУ в розмірі 46047 грн.35 коп. підлягають до повного задоволення.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, якихфізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Тобто розмір на відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках тощо.

Відповідно до п. 5 вищевказаної постанови суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21 липня 2015 року 2015 року з вини водія ОСОБА_3, який керував автомобілем «CHEVROLET» Авео, державний номер НОМЕР_1, автомобіль марки «FOTON», державний реєстраційний номер СВ 5175АМ, власником якого є позивач ОСОБА_2 отримав значні механічні пошкодження, що позбавило позивача використовувати належний йому на праві власності автомобіль для задоволення своїх потреб та він вимушений був прикладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя та життя своєї родини.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, ставлення відповідача ОСОБА_3 до обставин пригоди та його відношення до потерпілого, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди.

При визначенні розмірувідшкодування моральної шкоди, враховуючи принципи виваженості, розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3, як винуватця ДТП на користь позивача ОСОБА_2 2000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює правила розподілу судових витрат в залежності від того, на користь якої сторони (позивача чи відповідача) прийнято рішення по цивільній справі.

Згідно до ст.84 ЦПК України до стягнення підлягає 4500 грн. за надання правової допомоги (додаткова угода про надання юридичних послуг та розрахунок суми гонорару а.с.67,68)

Відповідно до ст.86 ЦПК України до стягнення підлягає 1100 грн. сплачених позивачем ОСОБА_2 02 грудня 2015 року ( а.с.11 ) за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

09.02.2016 року позивачем ОСОБА_2 відповідно до квитанцій № 94,95 сплачено судовий збір в розмірі 1102 грн.40 коп., а тому виходячи із вимог п.2 ст.4 Закону України « Про судовий збір», дана сума підлягає до стягнення.

Керуючись ст.ст.10, 11, 84-88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.22,23,1166, п. 1 ч. 2 ст. 1167 1172,1187,1194 ЦК України, статті 30 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -

Вирішив:

позовну заяву ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути із Моторного ( транспортного) страхового бюро України ( код ЄДРПОУ 21647131, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 46047,35 ( сорок шість тисяч сорок сім грн.35 коп.) заподіяних матеріальних збитків.

Стягнути із ОСОБА_3 (м. Переяслав-Хмельницький, вул. Карбишева,15 Київської області на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 2000 ( дві тисячі грн.) заподіяної моральної шкоди.

Стягнути із Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313 ), ОСОБА_3 ( м. Переяслав-Хмельницький, вул. Карбишева,15 Київської області) солідарно на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 4500 грн. за надання правової допомоги, 1100 грн. сплачених позивачем за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу та сплачену суму судового збору в розмірі 1102 грн. 40 коп., а всього стягнути 6702,40 ( шість тисяч сімсот дві грн. 40 коп. ).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Баришівський районний суд Київської області на протязі десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського

районного суду ОСОБА_5