Рішення № 56554716, 15.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6476/15-ц Провадження № 22-ц/773/254/16 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Категорія: 39 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Русинчука М.М., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря - Перебойчука Р.В.,

позивача - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, ОСОБА_3 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулась у суд з позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_3 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Свій позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, після його смерті залишилось майно: будинок з прибудинковими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1. Зазначає, що заповіту батько при житті не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька були ОСОБА_1 як дочка померлого та ОСОБА_7 як дружина померлого. ОСОБА_7 спадщину прийняла шляхом спільного проживання з спадкодавцем. Позивач спадщину не прийняла, оскільки з батьком на час його смерті не проживала і з заявою в нотаріальну контору у визначений законом строк не звернулася. Вважає, що пропустила встановлені законом строки з поважних причин, оскільки хворіла і тривалий час лікувалася, а також не була ознайомлена з юридичною процедурою прийняття та оформлення спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, її спадкоємицею є її дочка ОСОБА_3 Вважає, що строк був пропущений з поважних причин, тому просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька достатній для подання заяви про прийняття спадщини, а саме один місяць.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року позов в даній справі задоволено.

Визначено ОСОБА_1, як спадкоємцю за законом після смерті її батька - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк, а саме один місяць, для подання заяви про прийняття спадщини, який рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Додатковим рішення Луцького міськрайонного суду від 03 лютого 2016 року стягнуто з Луцької міської ради, ОСОБА_3 в дохід держави 243,60 грн. судового збору, по 121,80 грн. з кожного.

В поданій на судове рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на незаконність рішення суду із-за порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені в ній.

Позивач ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, позивача - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луцьку Волинської області, що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб 14.12.1974 року (а.с. 9). Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняла ОСОБА_7 шляхом спільного проживання, як той з подружжя, який його пережив.

Із свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, яке видане 11.04.1973 році нотаріальною конторою вбачається, що ОСОБА_7 була власником ? частини житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2 (а.с. 50). Згідно договору купівлі-продажу від 22.04.1976 року ОСОБА_7 викупила іншу ? частину житлового будинку, яка належала ОСОБА_9 ОСОБА_7 адреса будинку АДРЕСА_1 (а.с. 51).

Згідно із Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 у 2007 році стала власником земельної ділянки площею 0.0489 га.(а.с. 52).

Отже судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули у спільну власність ? частину житлового будинку у АДРЕСА_1. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

З свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Луцької державної нотаріальної контори 19.05.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 успадкувала житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_7

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.3 статті 1222, ч.1 статті 1220, ч.1 статті 1270 ЦК України).

Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (стаття 1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини тільки 28.04.2015 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує постійним довготривалим лікуванням та тим, що не була ознайомлена з юридичною процедурою прийняття та оформлення спадщини.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вона не знала про необхідність звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тривалий час хворіла і лікувалась.

Проте з такими висновками суду погодитися неможна, оскільки такі висновки суду зроблені з порушенням вимог закону.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», п. 24 - при призначенні особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як убачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини спадкоємець ОСОБА_1 звернулася лише 28 квітня 2015 року.

З наданих позивачем виписок з медичної картки вбачається, що вони датуються 2013-2014 роками, отже ОСОБА_1 мала можливість звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, і доказів на підтвердження її лікування у шестимісячний період для прийняття спадщини суду не надано.

Із пояснень самої позивача встановлено, що вона мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не звернулася, оскільки ОСОБА_6 за життя говорив їй, що належне йому майно він передасть внукові, сину позивача.

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що позивач мала можливість у встановлені законом строки звернутися у нотаріальну контору для прийняття спадщини. Постійні хвороби позивача та інвалідність позивача не можна визнати поважною причиною пропуску шестимісячного строку, що унеможливлювала чи в інший спосіб перешкоджала їй здійснити своє право на подання заяви для прийняття спадщини, оскільки позивач сама пояснила, що мала можливість особисто звернутися у нотаріальну контору.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Будь-яких інших поважних причин позивач суду не вказала.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» інваліди 1 та другої групи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Так як позивач згідно копії посвідчення є інвалідом 1 групи загального захворювання, то вона звільняється від сплати судового збору.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідач Луцька міська рада є неналежним відповідачем, оскільки не входить в коло спадкоємців після смерті ОСОБА_6

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції із-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 60 ЦПК України, на підставі ст. 1220, 1222, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради, ОСОБА_3 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: