Постанова № 56554009, 15.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2016 рокусправа № 804/12881/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, третя особа: Виконавчий комітет Дніпровської у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому просила визнати дії Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області у відмові позивачу у реєстрації за постійним місцем проживання позивача - квартирі АДРЕСА_1 - протиправним, зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області провести реєстрацію позивача за постійним місцем проживання в АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову посилається на те, що при зверненні до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання останнім надана лише відповідь з переліком документів які були додані до заяви без пояснень причин відмови в реєстрації.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить в зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги. Вказує, що при прийнятті оскарженої постанови судом не було врахований факт того, що вона не вибувала із квартири АДРЕСА_1, а лише знялася з реєстрації, але продовжувала в ній мешкати, крім того на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Дніпродзержинську ради №228 від 21.09.2011 року була визнана наймачем за раніше укладеним договором найму жилих приміщень на квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з письмових матеріалів справи ОСОБА_1 (позивач) на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Дніпродзержинську ради №228 від 21.09.2011 року була визнана наймачем за раніше укладеним договором найму жилих приміщень на квартиру АДРЕСА_1, копія даного рішення наявна в матеріалах справи.

16 липня 2015 року позивач звернулась з заявою до Дніпровського районного відділу у місті Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зняття її з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з вибуттям до міста Дніпропетровськ у Ленінський район.

Однак, 17.07.2015 року у позивача суттєво змінились обставини пов'язанні з бажанням змінити місце проживання і вона звернулась до відповідача з метою повторної реєстрації за місцем проживання.

Зазначену заяву про розгляд питання про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 про повторну реєстрації місця проживання було подано до Начальника Дніпровського районного відділу у м. Дніпродзержинську Державної міграційної служби України до заяви додано витяг із рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної в місті Дніпродзержинську ради №228 від 21.09.2011 року, паспорт та талон зняття з реєстрації.

Відповідачем листом від 07.08.2015 року за вих. №12221-1267 було повідомлено позивача про необхідність надання документів для реєстрації місця проживання в Україні, а саме: письмову заяву про реєстрацію місця проживання, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, квитанцію про сплату державного мита, талон зняття з реєстрації проживання в Україні, документи, що підтверджують право проживання в житлі, що підтверджується.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було надано відповідачу усіх необхідних документів, які передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації місця проживання особи в Україні, крім того остання знялася з реєстрації місця проживання 16.07.2015 року в зв'язку з чим вибула із зазначеного приміщення в зв'язку із чим на підставі ст. 107 ЖК України договір найму жилого приміщення є розірваним.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі Закон - 1382) (у відповідній редакції), він відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (стаття 2 Закону 1382).

Статтею 6 Закону 1382 врегульовано питання реєстрація місця проживання особи, де передбачено, що Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає:

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;

квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу законного представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

У разі зміни адреси житла в межах адміністративно-територіальної одиниці особа або її законний представник повинні письмово повідомити про це орган реєстрації протягом десяти днів.

Згідно із статтею 11 Закону 1382 реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування врегульовано Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012р. №1077, відповідно до п.2.2 якого для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру, зокрема: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

За змістом же п.2.5 Порядку забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Як вбачається з матеріалів справи 06.08.2015 року позивач особисто звернулася до Дніпровського районного відділу у місті Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою про реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_1, до заяви було надано: рішення виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради №228 від 21.09.2011 року відповідно до якого вона була визнана наймачем за раніше укладеним договором найму жилих приміщень на квартиру АДРЕСА_1; особистий паспорт та талон зняття з реєстрації.

У відповіді на вказану заяву йдеться послання лише на перелік необхідних документів необхідних для реєстрації місця проживання відповідно до вимог наказу МВС України від 22.11.2012 р. № 1077 без зазначення будь-яких недоліків у наданих до заяви документів та самої заяви через які неможливо провести реєстрацію.

Зазначені обставини спростовують доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо ненадання позивачем жодного документу, який підтверджує її право на проживання в житлі.

Крім того відповідно до ч.2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Таким чином, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з наймачем та членами його сім'ї у разі наявності даних про те, що він вибув на постійне місце проживання в інше жиле приміщення.

На ствердження вибуття можуть братися до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання.

В той же час з акту проживання № 250101 від 23 січня 2016 року вбачається, що позивачка проживала та продовжує проживати у АДРЕСА_1 з 16 липня 2015 року, продовжує сплачувати комунальні послуги (копії квитанцій наявні в матеріалах справи) і жодних доказів вибуття її із зазначеної квартири не надано. Крім того зазначений факт підтверджується тим, що знявшись з реєстрації позивачка відразу ж звернулася з заявою про її реєстрацію за вказаною вище адресою.

За таких обставин посилання суду першої інстанції на ст. 107 ЖК України в даному випадку є недоречним.

Виходячи з викладеного висновок суду першої інстанції про відсутність ознак протиправності дій відповідача щодо відмови у реєстрації не відповідає дійсним обставинам справи, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час колегія суддів зазначає, що питання реєстрації місця проживання відноситься до дискреційних, тобто відносяться до виключної компетенції відповідачів, а тому суд не може перебирати на себе їх функцій, в зв'язку з чим колегія суддів з метою захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надано оцінку фактичним обставинам справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області щодо відмови реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1.

В решті позову відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 18 березня 2016 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова