Постанова № 56553954, 21.03.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/697/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в особі заступника начальника ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, визнання запиту не відповідаючим законодавству, зобов'язання утриматись від певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить: 1) визнати протиправними дії заступника начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДВС в Одеській області ОСОБА_1 з приводу письмового запиту до ТОВ «Союз» щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень; 2) визнати запит від 09.02.2016 р. № 2007/10-15-51-22-02 щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень таким, що не відповідає вимогам абз.1 та 2 п.73.3 ст.73 ПК України; 3) зобов'язати податкову інспекцію не направляти, не надсилати або будь-яким іншим чином передавати позивачу письмові запити щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, складених з порушенням абз.1 та 2 п.73.3 ст.73 ПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.02.2016 р. ТОВ «Союз» отримало від ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області інформаційний запит № 2007/10/15-51-22-02 за підписом заступника начальника ОСОБА_1, відповідно до якого податковим органом здійснено збір податкової інформації та її аналіз відносно ТОВ «Союз» за період квітень 2015 р. по взаємовідносинам із контрагентами, в результаті чого виявлено факти, які свідчать про можливе порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. Зокрема, аналізом баз даних ІС «Податковий блок» та ІС «Архів електронної звітності» виявлено ймовірне надання податкової вигоди третім особам за рахунок використання ризикового ПДВ та ймовірне отримання неправомірної податкової вигоди, що підтверджується отриманою негативною інформацією по контрагентам-постачальникам за період діяльності - квітень 2015 р. На підставі абз.5 п.73.3 ст.73 ПК України ТОВ «Союз» відмовило податковому органу в задоволенні запиту, оскільки останній складений з порушенням вимог абз.1 та 2 п.73.3 ст.73 ПК України. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки з інформаційного запиту не вбачається, яку саме інформацію отримано контролюючим органом, її змістовний характер та джерела походження.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підставі підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що дії заступника начальника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 щодо складання та направлення запиту пов'язані зі службовою діяльністю та вчинені з метою забезпечення податкового контролю. Підставою для направлення вказаного запиту слугувало виявлення ймовірних ризиків, доведених до відпрацювання згідно наказу ДФС України №110/ДСК від 05.09.2014 р. «Про організацію комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість» в якості ймовірного вигодонабувача та транзитера. Отже з метою недопущення втрат бюджету було прийнято рішення щодо направлення вищевказаного запиту для з'ясування та дослідження ймовірних ризиків. При цьому база даних АІС «Податковий блок» запроваджена Державною фіскальною службою України, в яку вносять всі податкові відомості, у зв'язку із чим сумніви позивача щодо її невідповідності законодавству безпідставні. Крім того, п.3 прохальної частини позову спрямований на вирішення правовідносин, які виникнуть у майбутньому, що не допускається у судовому розгляді спорів.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 09.02.2016 р. заступником начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 складено запит № 2007/10/15-51-22-02 «Щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень», який було направлено керівнику ТОВ «Союз».

Зі змісту вказаного запиту вбачається, що останній складений відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України, оскільки аналізом даних виявлено ймовірне надання податкової вигоди третім особам за рахунок використання ризикового ПДВ та ймовірне отримання неправомірної податкової вигоди, що підтверджується отриманою негативною інформацією по контрагентам-постачальникам за період - квітень 2015 р.

Листом від 18.02.2016 р., підписаного представником ТОВ «Союз» Янквовським Р.Я., позивач повідомив податковому органу, що оскільки в запиті не зазначено безпосередні підставі, що стали приводом для направлення запиту, - згідно ч.5 п.73.3 ст.73 ПК України ТОВ «Союз» звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає дії заступника начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДВС в Одеській області ОСОБА_1 з приводу письмового запиту до ТОВ «Союз» щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень здійсненими у межах правового поля та без порушень прав позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно пп.16.1.5, п.16.1.9 п.16.1 ст.16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках визначених законодавством) документи з обліку доходів і витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування ( податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

Згідно з п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, серед іншого, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Статтею 62 Кодексу визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення контролюючих органів.

Відповідно до статті 71 Кодексу інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Таким чином, за наслідками аналізу податкової інформації, що отримана та міститься у базах даних органу ДФС, останній виявляє факти, які свідчать про порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи і надсилає платнику запит щодо такої інформації із дотриманням вимог п.73.3 ст.73 Кодексу.

З огляду на матеріали справи, наказом ДФС України №110/ДСК від 05.09.2014 року затверджено Рекомендований порядок відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість, з метою забезпечення стабільного розвитку економіки, рівних та конкурентних умов ведення бізнесу, унеможливлення фіскального тиску та нівелювання податкових ризиків у діяльності сумлінних платників податків, вжиття профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, належної координації роботи органів державної фіскальної служби з упередження необґрунтованого формування податкового кредиту у значних розмірах.

За результатами аналізу баз даних ДПІ, а саме: Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», підсистеми 2.19 Автоматизованої системи «Аудит» та інших встановлено, що ТОВ «АНІМУС» порушено п. 187.1 ст.187, п. 198.1 ст.198, п. 198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень-квітень 2015 року та завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період січень-квітень 2015 року. Податковою інформацією не підтверджено задекларований ТОВ «АНІМУС» податковий кредит з ПДВ за період січень-квітень 2015 року, а також не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період січень-квітень 2015 року.

Фахівцями ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проаналізовано та складено узагальнену податкову інформацію від 13.07.2015 р. № 295/26-55-22-09 щодо ТОВ «ГАЛС ЛІДЕР» код за ЄДРПОУ 39534764 за звітні періоди декларування ПДВ 01.04.2015 р. по 31.05.2015 р., в результаті чого не підтверджено здійснення господарських операцій з придбання та реалізації ТМЦ від контрагентів-постачальників в адресу контрагентів-покупців.

Враховуючи відомості, викладені в складених ДПІ у Печерському районі ТУ ДФС у м. Києві узагальнених податкових інформаціях, сумнівним є здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Союз» з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників ТОВ «ГАЛС ЛІДЕР» і ТОВ «АНІМУС» та можливість здійснення подальшої реалізації товарів/послуг в адресу контрагентів-покупців.

З урахуванням викладеного та з метою недопущення втрат бюджету відповідачем прийнято рішення щодо надання запиту від 09.02.2016 р. №2007/10/15-51-22-02 з метою з'ясування та дослідження вищенаведених ймовірних ризиків доведених до відпрацювання відповідно до наказу ДФС України №110/ДСК від 05.09.2014 року «Про організацію комплексного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість» в якості ймовірного вигодонабувача та транзитера.

Згідно п.9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1245, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Згідно п.12 Порядку № 1245 письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.14 вказаного Порядку у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

З огляду на вищевикладене, суд вважає дії податкового органу вчиненими у відповідності до норм вищевказаного податкового законодавства, яке уповноважує контролюючі органи звертатися до платників податків із відповідними запитами.

При цьому вирішуючи спір, суд враховує, що позовні вимоги задоволенню не підлягають тоді, коли правові наслідки оскаржуваних дій/рішень є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після надання відповіді на оскаржуваний запит взаємовідносини утворюються щодо наслідків такого ненадання, зокрема призначенням відповідної перевірки, що оформлюється відповідним наказом (який може бути предметом оскарження в суді).

Також слід зазначити, що виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями, або пояснення та документальне підтвердження на запит контролюючого органу не надано.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція з метою забезпечення податкового контролю, оспорюваний запит не є таким, що порушує права позивача, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, суд враховує, що наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 N 1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 1 січня 2013 року було введено в експлуатацію IC «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів; зазначена інформаційна система включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, такі як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит.

Виходячи з аналізу положень статті 74 Податкового кодексу України, інформаційна система "Податковий блок" повинна відображати фактичні задекларовані показники господарської діяльності, а органи податкового контролю використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє посилання представника позивача на безпідставність доказових матеріалів, що відображені в зокрема ІС «Податковий блок» в якості підстави для звернення із відповідним запитом.

При цьому суд критично оцінює доводи представника позивача щодо неналежності доказів - відомостей, що наявні в ІС «Податковий блок» та ІС «Архів електронної звітності». Так, належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що у певних сферах може бути важко формулювати закони з високою чіткістю, а певний рівень гнучкості навіть може бути бажаним, щоб дати національним судам змогу застосовувати право у світлі своєї оцінки того, які заходи необхідні за конкретних обставин кожної справи (див. рішення від 27 травня 1996 року у справі "Гудвін проти Сполученого Королівства", п. 33, Reports 1996-II).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що складання та направлення заступником начальника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 письмового запиту до ТОВ «Союз» щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень здійснено у передбачений законодавством спосіб та без порушень прав позивача.

Крім того, не ґрунтується на приписах законодавства п.3 прохальної частини адміністративного позову про зобов'язання контролюючого органу не направляти, не надсилати або будь-яким іншим чином передавати позивачу письмові запити щодо отримання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, складених з порушенням абз.1 та 2 п.73.3 ст.73 ПК України.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Так, за змістом вказана вимога фактично є звернутою до суду вимогою про зобов'язання відповідача не порушувати спеціальне законодавство, що не відповідає завданню адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. При цьому суд зазначає, що вирішення правовідносин, які виникнуть у майбутньому, при судовому розгляді спорів не допускається.

В той же час, згідно пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Отже додаткове (судове) зобов'язання контролюючого органу діяти у спосіб, що передбачений чинним законодавством, позбавлений сенсу.

Таким чином, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в особі заступника начальника ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, визнання запиту не відповідаючим законодавству, зобов'язання утриматись від певних дій відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 березня 2016 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк