Ухвала суду № 56553901, 11.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 лютого 2016 року Житомир Справа № 806/5398/15

Категорія 11.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В. ,

секретар Недшківській Н.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Першої Житомирської державної нотаріальної контори про зобов`язання видати свідоцтво,-

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Першої Житомирської державної нотаріальної контори про зобов"язаня видати свідоцтво про право на спадщину за законом в порядку спадкування на гараж № 438 в гаражному кооперативі "Орбіта", який розташований по вул.Космонавтів, 3, у м.Житомирі.

Відповідач в судове засідання не з"явився, надіслав на адресу Житомирського окружного адміністративного суду клопотання, в якому просить зарити провадження по справі, оскільки вважає що дана справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства та клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та проти закриття провадження у справі заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з таких підстав.

Зі змісту позовних вимог та наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень вбачається, що позивач оскаржує лише відмову Першої Житомирської державної нотаріальної контори про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на гараж №438 в гаражному кооперативі "Орбіта".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 1 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) визначено, що нотаріатом в Україні є система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені зазначеним законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За визначенням ч.1 ст.3 даного Закону нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує право, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст.50 Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Зокрема, у Главі 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 визначено підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Також у п. 3 Глави 13 цього Порядку передбачено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Аналізуючи передбачені Законом права та обов'язки нотаріуса, суд дійшов висновку, що останній у відносинах, що виникли між сторонами, не наділений владними управлінськими функціями, які б ідентифікували його, як суб'єкта владних повноважень, за приписами п.7 ч.1 ст.3 КАС України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Крім того, Вищий адміністративний суд у своїй постанові Пленуму №8 від 20.05.2013р. "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" у пункті 19 чітко визначив коло правовідносин, які регулюються Законом України "Про нотаріат" та підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства. Зокрема за змістом цього Закону відмова у видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (стаття 11 Закону), рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (стаття 12 Закону), акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса (стаття 25 Закону), наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (стаття 292 Закону), наказ про припинення нотаріальної діяльності (стаття 301 Закону) можуть бути оскаржені до суду. Згадані рішення, а також інші рішення, дії чи бездіяльність, прийняті (допущені) Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі під час здійснення повноважень у сфері державного регулювання нотаріальної діяльності, можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.

Виходячи зі змісту ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Враховуючи норми ст. 50 Закону України "Про нотаріат" та положень Цивільного процесуального кодексу (ЦПК), справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 КАС передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає, що провадженні у даній справі підлягає закриттю.

Одночасно, суд роз"яснюює, що позивач має право звернутися з даним позовом до Корольовського районного суду м. Житомира в порядку ЦПК України. Крім того, позивач має право звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" з клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Першої Житомирської державної нотаріальної контори про зобов`язання видати свідоцтво закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст ухвали складено 16 лютого 2016 року