Постанова № 56553312, 29.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 р. Справа №805/65/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 09 година 55 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Карпенко А.В.

за участю

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача 1 - не з'явився,

представника відповідача 2 - не з'явився,

представника відповідача 3 - не з'явився,

відповідача 4 - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Маріупольської міської ради до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, реєстратора міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» Ткаченко Людмили Валентинівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації права власності та рішення про державну реєстрацію, -

встановив:

06 січня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Маріупольської міської ради (далі - позивач або Рада), датований 30 грудня 2015 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (далі - відповідач 1 або Реєстраційна служба), міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» (далі - відповідач 2 або МКП «Маріупольське БТІ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому позивач просив:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю 1/1 частини (реєстраційний номер 38380821), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 яке виникло на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року по справі № 2/0519/4623/12;

- скасувати рішення про державну реєстрацію, яке прийнято 30 листопада 2012 року реєстратором МКП «Маріупольське БТІ» і запис про яке внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно 30 листопада 2012 року.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив наступне.

19 листопада 2012 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя у справі № 2/0519/4623/12 за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради постановлено заочне рішення, яким за ОСОБА_2 визнано права власності на магазин літ. А-1, площадку літ. а-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

30 листопада 2012 року реєстратором МКП «Маріупольське БТІ» Ткаченко Л.В. прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю 1/1 частини (реєстраційний номер 38380821), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року по справі № 2/0519/4623/12.

30 листопада 2012 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю 1/1 частини (реєстраційний номер 38380821), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року по справі № 2/0519/4623/12, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 листопада 2015 року № 48669013.

11 серпня 2015 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя у справі № 0519/12129/2012 постановлена ухвала, якою скасоване заочне рішення цього ж суду від 19 листопада 2012 року у справі № 2/0519/4623/12.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 вересня 2015 року у справі № 0519/12129/2012 позовна заява ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності залишена без розгляду.

У серпні 2015 року Рада звернулася до Реєстраційної служби з листом, в якому просила скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю - магазин літ. А-1, площадку літ. а-1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 однак відповіді на це звернення так і не отримала.

Позивач стверджував, що оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року у справі № 2/0519/4623/12, яким за ОСОБА_2 визнано право приватної власності на нежитлову будівлю 1/1 частки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 скасоване, то державна реєстрація права власності на це майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно також підлягає скасуванню.

Посилаючись на п.п. 1.2., 1.3., 1.13., 2.1., 2.2., 3.1., 3.4., 3.8., 3.10., 3.11. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. ч. 1-3 ст. 3, ст. 16, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-VI, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, п.п. 94-97 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, п.п. 3, 6-7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2101/22414, абз. 1-3 п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, позивач просив задовольнити позов.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав та інтересів внаслідок існування реєстрації права власності, Рада посилалась на положення ст. 41 Конституції України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 9, 116, 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХIV та ст. 10, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР і зазначала, що розпорядження землями комунальної власності належить до її виключної компетенції (а.с. 3-10, 35-38, 62-63).

Відповідач 1 - Реєстраційна служба свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Відповідач 2 - МКП «Маріупольське БТІ» надав письмові пояснення, в яких зазначило, що 30 листопада 2012 року реєстратором МКП «Маріупольське БТІ» Ткаченко Л.В. прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю 1/1 частки (реєстраційний номер 38380821), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року у справі № 2/0519/4623/12.

30 листопада 2012 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року № 2/0519/4623/12, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 листопада 2015 року № 48669013 (а.с. 55-58).

Ухвалою від 11 січня 2016 року до участі у справі у якості відповідача 3 залучене Маріупольське міське управління юстиції Донецької області (далі - відповідач 3 або Маріупольське МУЮ) (а.с. 24-25, 33).

Відповідач 3 - Маріупольське МУЮ надав письмові пояснення від 21 січня 2016 року № 12/4.6-16, в яких повідомив, що станом на 30 листопада 2012 року Реєстраційна служба не здійснювала повноважень в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а відповідні функції виконувало МКП «Маріупольське БТІ» (а.с. 52-53, 89-90).

Ухвалою від 27 січня 2016 року до участі у справі у якості відповідача 4 залучений реєстратор МКП «Маріупольське БТІ» Ткаченко Людмила Валентинівна (далі - відповідач 4 або Реєстратор Ткаченко Л.В. (а.с. 75-76).

Відповідач 4 - Реєстратор Ткаченко Л.В. свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Третя особа - ОСОБА_2 свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 111-116).

Особи, які беруть участь у справі, явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

26 лютого 2016 року через відділ діловодства та документообігу суду позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 117-118).

Відповідачі 1-4 про причини неявки своїх представників не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Третя особа про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надала.

З урахуванням наведеного та відповідно до положень ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Маріупольська міська рада Донецької області (ідентифікаційний код 33852448) є органом місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа 21 травня 1997 року, про що 06 грудня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) внесений запис за номером 1 274 120 0000 003505. Вказані обставини встановлені на підставі даних он-лайн сервісу пошуку відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області перебувала цивільна справа № 2/0519/4623/12 за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності.

19 листопада 2012 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя у цивільній справі № 2/0519/4623/12 постановлено заочне рішення, яким позов ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності задоволений; вирішено визнати за ОСОБА_2 право власності на магазин літ. А-1, площадку а-1, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 12-13, 41-42, 65).

Міське комунальне підприємство «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» (ідентифікаційний код 03336574) зареєстроване як юридична особа 09 січня 1996 року, про що 26 вересня 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1 274 120 0000 003017. Вказані обставини встановлені на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 119-121).

30 листопада 2011 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року № 2/0519/4623/12 реєстратором МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» Ткаченко Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Як свідчить Витяг про державну реєстрацію прав, сформований МКП «Маріупольське БТІ» 30 листопада 2012 року за № 36487400, 30 листопада 2012 року право власності на нерухоме майно реєстраційний номер: 38380821, тип об'єкта: нежитлова будівля, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 номер запису: 5106 в книзі: 9 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року № 2/0519/4623/12 (форма власності: приватна, частка: 1/1) (а.с. 16).

17 липня 2015 року Маріупольська міська рада звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя із заявою про скасування заочного рішення у справі № 2/0519/4623/12, посилаючись на те, що про існування цього рішення дізналася лише у липні 2015 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 11 серпня 2015 року у справі № 0519/12129/2012 (провадження № 2п/263/63/2015) заява Маріупольської міської ради задоволена; заочне рішення від 19 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності - скасоване, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Згадана ухвала набрала законної сили 11 серпня 2015 року, про що свідчить відмітка, проставлена судом (а.с. 14, 43, 67).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23 вересня 2015 року у справі № 0519/12129/2012 (провадження № 2/263/2994/2015) позов ОСОБА_2 до Маріупольської міської ради про визнання права власності залишений без розгляду.

Ця ухвала набрала законної сили 29 вересня 2015 року, про що свідчить відповідна відмітка суду (а.с. 15, 40, 66).

Маріупольське міське управління юстиції Донецької області (ідентифікаційний код 33244064) зареєстроване як юридична особа, про що 29 листопада 2004 року до ЄДР внесений запис за номером 1 274 102 0000 000854.

Вказані обставини встановлені на підставі даних он-лайн сервісу пошуку відомостей в ЄДР та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 284364 (а.с.44).

Маріупольське міське управління юстиції Донецької області (ідентифікаційний код 33244064) зареєстроване як юридична особа, про що 29 листопада 2004 року до ЄДР внесений запис за номером 1 274 102 0000 000854, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 27а-27б).

Відповідно до п.3 Положення про Маріупольське МУЮ одним з основних завдань Маріупольського МУЮ є забезпечення реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Маріупольське МУЮ відповідно до законодавства забезпечує ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону, що визначено пп. 4.31, 4.33 п. 4 Положення про Маріупольське МУЮ.

Реєстраційна служба Маріупольського міського управління юстиції діє у складі Маріупольського МУЮ, є його структурним підрозділом, який забезпечує реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби, що визначено п. 1 Положення про реєстраційну службу Маріупольського міського управління юстиції, затвердженого начальником Реєстраційної служби Маріупольського МУЮ 22 жовтня 2013 року за погодженням з головою Державної реєстраційної служби України та начальником реєстраційної служби Головного управління юстиції у Донецькій області, (далі - Положення про Реєстраційну службу).

Згідно з п. 3 Положення про Реєстраційну службу до основних завдань Реєстраційної служби належить забезпечення реалізації державної політки у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до закону; надає інформацію про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до закону; приймає та видає документи, пов'язані з проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна, надаванням інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до законодавства, що визначено пп. 4.15-4.18 п. 4 Положення про Реєстраційну службу.

Відповідно до п. 9 Положення про Реєстраційну службу в її структуру входить Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

26 серпня 2015 року Рада звернулася до Реєстраційної служби з заявою за № 1428, в якій просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 яке виникло на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року у справі № 2/0519/4623/12, в подальшому скасованого цим же судом (а.с. 44-45, 70-71).

Докази надання Реєстраційною службою будь-якої відповіді на звернення Ради суду не надані.

Як свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 48669013, сформована 30 листопада 2015 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості за параметрами запиту: «Пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про:» - право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження; «Адреса/Місцезнаходження:» АДРЕСА_1

Разом з цим в Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна - реєстраційний номер майна: 38380821, тип майна: нежитлова будівля, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 загальна площа (кв.м.): 6,3, технічний опис майна: основна будівля літ. А-1 (магазин), площадка а-1, номер запису: 5106 в книзі: 9, містяться відомості про право власності, а саме дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 30.11.2012; дата внесення запису: 30.11.2012; ПІБ: ОСОБА_2; РНОКПП: НОМЕР_1; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України, НОМЕР_2 25.04.1996; форма власності: приватна; частка власності: 1/1; підстава виникнення права власності: рішення суду, 2/0519/4623/12, 19.11.2012, Жовтневий районний суд м. Маріуполя (а.с. 17-18).

Аналогічні відомості містяться в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 51544879, сформованій 12 січня 2016 року, тобто на час судового розгляду (а.с. 38-39, 68-69).

Таким чином, на час судового розгляду запис про державну реєстрацію права власності третьої особи, яке виникло за рішенням суду, в подальшому скасованим цим же судом, є актуальним.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, що визначено ч. 1 ст. 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом, що визначено ч. 4 ст. 182 ЦК України.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-VI (далі - Закон № 1952).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952).

Засади державної реєстрації прав визначені ст. 3 Закону № 1952.

Так, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація є обов'язковою; інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав; держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.

На час проведення державної реєстрації права власності на 1/1 нежитлового приміщення - магазину літ. А-1, площадка а-1, за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 (30 листопада 2012 року) відносини пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулював Закон № 1952 в редакції від 04 жовтня 2012 року.

Крім того, в редакції від 15 червня 2012 року діяло Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).

Систему органів державної реєстрації прав визначала ст. 5 Закону № 1952, відповідно до ч. 1 (в редакції від 04 жовтня 2012 року) якої, систему органів державної реєстрації прав складали центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 1952 (в редакції від 04 жовтня 2012 року) проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно було віднесено до повноважень місцевих органів державної реєстрації прав.

Разом з цим, п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1952 (в редакції від 04 жовтня 2012 року) передбачав, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

П. 1.4. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року визначав, що реєстрація права власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

П. 1.12. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року передбачав, що рішення про державну реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), який є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України у спірних правовідносинах МКП «Маріупольське БТІ» є суб'єктом владних повноважень, оскільки, хоча воно не є органом державної влади або місцевого самоврядування, проте на час проведення спірної реєстрації права власності виконувало делеговані Законом № 1952 повноваження щодо держаної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 1.13. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року року реєстрація прав проводилась в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.

Підстави для державної реєстрації прав на нерухоме майно визначала ст. 18 Закону № 1952 в редакції від 04 жовтня 2012 року.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводилась на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав мали подаватися документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

Документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 20 Закону № 1952 в редакції від 04 жовтня 2012 року).

Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав, містилися в п.п. 2.7.-2.9. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року і були тотожні вимогам, наведеним у ст. 20 Закону № 1952 в редакції від 04 жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 2.1. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року для реєстрації виникнення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна були включені до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток 1 до п. 2.1. Тимчасового положення) під номером 10.

Процедура прийняття рішення реєстратором прав була визначена розділом 3 Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року.

П. 3.1. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року передбачав, що з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів.

Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.

При цьому п.3.5. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року було передбачено, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам; заборонялося тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Відповідно до п. 3.7. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року унесення запису до Реєстру прав здійснювалося після прийняття рішення про реєстрацію прав власності.

Згідно з п. 3.8. Тимчасового положення в редакції від 15 червня 2012 року після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видавався витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який був невід'ємною частиною правовстановлювального документа. Зазначений витяг скріплювався печаткою БТІ. Разом із витягом власнику (власникам) або уповноваженій особі поверталися правовстановлювальні документи.

Як встановлено судом, 30 листопада 2011 року на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року № 2/0519/4623/12 реєстратором МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» Ткаченко Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

30 листопада 2012 року право власності на нерухоме майно реєстраційний номер: 38380821, тип об'єкта: нежитлова будівля, адреса об'єкта: АДРЕСА_1 номер запису: 5106 в книзі: 9 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року № 2/0519/4623/12 (форма власності: приватна, частка: 1/1).

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року у справі № 2/0519/4623/12 скасоване ухвалою цього ж суду від 11 серпня 2015 року.

Таким чином, правовстановлювальний документ, на підставі якого проведена реєстрація права власності, скасований.

Незважаючи на скасування правовстановлювального документа, на час судового розгляду в Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься активний запис про реєстрацію права власності на 1/1 частки нежитлового приміщення - магазину літ. А-1 з площадкою а-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року, державна реєстрація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, надання інформації із зазначених реєстрів здійснюються до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону № 1952, починаючи з 1 січня 2013 року мають доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і використовують під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дані зазначених реєстрів.

Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).

Згідно з п. 94 Порядку № 868 під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 95 Порядку № 868 державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав; обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав; обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Абз. 1 п. 96 Порядку № 868 було визначено, що під час проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за відсутності державної реєстрації права власності на такий об'єкт у Державному реєстрі прав державний реєстратор відкриває розділ зазначеного Реєстру, вносить до нього відомості про таке право власності та переносить наявні відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Абз. 1 п. 97 Порядку № 868 було передбачено, що під час проведення державної реєстрації зміни, переходу чи припинення інших речових прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна державний реєстратор за відсутності державної реєстрації права власності на такий об'єкт у Державному реєстрі прав переносить відомості про таке речове право, обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та/або Державного реєстру обтяжень рухомого майна до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить до Державного реєстру прав відповідний запис.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, яка набрала чинності з 01 січня 2016 року затверджений Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127), Порядок № 868 визнаний таким, що втратив чинність.

Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2102/22414 (далі - Порядок № 1844/5).

Згідно з п. 3 Порядку № 1844/5 відомості Реєстрів використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв /запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п. п. 6-7 Порядку № 1844/5 перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

Аналіз правових норм, які містяться у Законі № 1952, Порядку № 868, Порядку № 1844/5, а також в п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, зумовлює висновок, що починаючи з 01 січня 2013 року суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких належить державна реєстрація прав на нерухоме майно, не повноважні вносити будь-які зміни або доповнення до Реєстру прав власності на нерухоме майно, скасовувати записи, які містяться у згаданому реєстрі, проте використовують ці дані під час проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Неповноважні вносити зміни та доповнення до Реєстру прав і посадові особи бюро технічної інвентаризації.

Як було зазначено вище, однією з засад державної реєстрації є гарантована державою достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 3 Закону № 1952).

Зважаючи на те, що судове рішення, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлове приміщення - магазин літ. А-1 з площадкою літ. а-1 за адресою: АДРЕСА_1 скасоване, державна реєстрація права власності на це майно в Реєстрі прав власності на нерухоме майно також підлягає скасуванню, а позовні вимоги Ради в цій частині - задоволенню.

За висновком суду, належним способом захисту прав позивача є скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на 1/1 частки об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер майна: 38380821, тип майна: нежитлова будівля, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1, загальна площа (кв.м.): 6,3, технічний опис майна: основна будівля літ. А-1 (магазин), площадка а-1, номер запису: 5106 в книзі: 9), яке виникло на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року у справі № 2/0519/4623/12, рішення про державну реєстрацію якого прийнято 30 листопада 2012 року реєстратором міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» Ткаченко Людмилою Валентинівною і запис про яке внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно 30 листопада 2012 року.

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141) і визначає процедуру ведення цього реєстру.

Абз. 1 п. 41 Порядку № 1141 визначено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

При цьому абз. 2 п. 41 Порядку № 1141 передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з абз. 3 п. 41 Порядку № 1141 внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Отже, скасування державної реєстрації права власності, проведеної до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент проведення такої реєстрації, є передбаченим законодавством, належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Крім того,спеціальне законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно прямо передбачає виключно судовий порядок вирішення питання скасування державної реєстрації права власності, проведеної до 01 січня 2013 року.

Позовні вимоги Ради про скасувати рішення про державну реєстрацію, яке прийнято 30 листопада 2012 року реєстратором МКП «Маріупольське БТІ» і запис про яке внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно 30 листопада 2012 року, задоволенню не підлягають, оскільки оспорюване рішення суб'єкта владних повноважень як письмовий чи електронний документ суду надано не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, на користь якого постановлено судове рішення, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 17 грудня 2015 року № 99 (а.с. 11).

Спірна реєстрація права власності проведена МКП «Маріупольське БТІ», а тому судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача 2.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Маріупольської міської ради до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, реєстратора міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» Ткаченко Людмили Валентинівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2, про скасування державної реєстрації права власності та рішення про державну реєстрацію - задовольнити частково.

2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на 1/1 частки об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер майна: 38380821, тип майна: нежитлова будівля, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1, загальна площа (кв.м.): 6,3, технічний опис майна: основна будівля літ. А-1 (магазин), площадка а-1, номер запису: 5106 в книзі: 9), яке виникло на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2012 року у справі № 2/0519/4623/12, рішення про державну реєстрацію якого прийнято 30 листопада 2012 року реєстратором міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» Ткаченко Людмилою Валентинівною і запис про яке внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно 30 листопада 2012 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» (ідентифікаційний код 03336574) на користь Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 33852418) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 29 лютого 2016 року.

6. Повний текст постанови виготовлений 03 березня 2016 року.

7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

8. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

9. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.