Постанова № 56553297, 03.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р. Справа №805/201/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Карпенко А.В.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги, -

встановив:

02 лютого 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - позивач), датований 28 січня 2016 року і того ж дня надісланий на адресу суду, до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач або ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області), в якому позивач просила визнати неправомірною і скасувати вимогу ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 11 листопада 2015 року № Ф-1051-23 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 13 607,51 грн.

Обгрнутовуючи заявлені вимоги, позивач зазначила, що на час виникнення спірних правовідносин вона була пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, отже вона звільнена від сплати єдиного внеску (а.с. 4-5).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку у ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області з 11 грудня 2001 року. На спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності позивач перебуває з 01 січня 2012 року.

Станом на 23 лютого 2016 року заборгованість зі сплати єдиного внеску в Інтегрованій картці платника (ІКП) позивача становила 13 607,51 грн., яка складалася із заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську у розмірі 9 546,66 грн., переданої до ДПІ у м. Краматорську станом на 01 жовтня 2013 року, та щоквартальних нарахувань єдиного внеску, проведених в автоматичному режимі, які з урахуванням часткової сплати становили 4 060,85 грн.

Посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464), відповідач стверджував, що єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідач зазначав, що єдиний внесок нараховується платникам щоквартально в автоматизованому режимі.

Станом на 01 липня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн.

21 жовтня 2013 року позивачу нарахований єдиний внесок за 3 квартал 2013 року у сумі 1 194,03 грн. (1 147,00 грн. х 34,7% х 3 місяці = 1 194,03 грн.) з терміном плати 21 жовтня 2013 року.

З 01 грудня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218,00 грн.

20 січня 2014 року позивачу нарахований єдиний внесок за 4 квартал 2013 року у сумі 1 218,67 грн. (1 147,00 грн. х 34,7% х 2 місяці = 796,02 грн.; 1 218,00 х 34,7% = 422,65 грн.; 796,02 грн. + 796,02 грн. = 1 218,67 грн.) з терміном сплати 20 січня 2014 року (за 4 квартал 2013 року;

22 квітня 2014 року позивачу нарахований єдиний внесок за 1 квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн. (1 218,00 грн. х 34,7% х 3 місяці = 1 267,95 грн.) з терміном сплати 22 квітня 2014 року;

21 липня 2014 року позивачу нарахований єдиний внесок за 2 квартал 2014 року у сумі 1 267,95 грн. (1 218,00 х 34,7% х 3 місяці = 1 267,95 грн.) з терміном сплати 21 липня 2014 року.

Відповідач доводив, що починаючи з 3 кварталу 2014 року нарахування єдиного внеску не проводилось у зв'язку із внесеними у базу даних коригуваннями Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську.

З огляду на часткову сплату позивачем заборгованості, станом на 23 лютого 2016 року недоїмка ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску становить 13 607,51 грн.

Відповідач наголошував на тому, що станом на 23 лютого 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про належність її до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області не повідомляла, а тому відображення в Інтегрованій картці платника недоїмки в розмірі 13 607,51 грн. та формування на її підставі спірної вимоги було правомірним (а.с. 32-33).

В судовому засіданні 24 лютого 2016 року представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать розписки про отримання судової повістки (а.с. 40-41).

До судового засідання, призначеного на 03 березня 2016 року представник відповідача не з'явилася, через відділ діловодства та документообігу суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с. 52).

З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Краматорським МВ ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 6).

16 вересня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено заявою від 16 вересня 2008 року зареєстрованою за № 2380 (а.с. 45-46).

Як свідчить протокол від 24 вересня 2008 року № 3, з 16 вересня 2008 року ОСОБА_2 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с. 47).

Як пенсіонер за віком позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, про що свідчить довідка від 05 лютого 2016 року № 951 (а.с. 28).

Наявність у позивача статусу пенсіонера також підтверджена пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_3, виданим Пенсійним фондом України 08 жовтня 2008 року (а.с. 7).

Як свідчить довідка Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 24 лютого 2016 року № 5248/11, договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з ОСОБА_2 не укладався (а.с. 48).

Позивач зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 07 грудня 2001 року, про що 05 грудня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис за номером 2 270 017 0000 003831.

Основним видом економічної діяльності позивача є код КВЕД 47.82 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям.

Вказані обставини встановлені на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 (а.с. 8), даних он-лайн сервісу отримання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 16-17).

Як платник єдиного внеску позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області з 07 грудня 2001 року за реєстраційним номером 05-31-11-9307, що підтверджено карткою страхувальника з ІКІС ПФУ: Відомості з реєстру страхувальників. Картка страхувальника (а.с. 49).

Починаючи з 01 січня 2012 року, ОСОБА_2 перебувала на спрощеній системі оподаткування, що підтверджено свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_5 яке видане ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС 06 січня 2012 року (а.с. 9).

Згідно з карткою особового рахунку фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, та довідкою про наявність заборгованості по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, станом на 30 вересня 2013 року у позивача існувала заборгованість перед Пенсійним фондом України у сумі 9 546,66 грн., в тому числі недоїмка у сумі 9 546,66 грн. (а.с. 50-51).

При цьому, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2015 року, у справі № 805/17030/13-а адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання неправомірною та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-785У від 01 серпня 2013 року в загальній сумі 8 658,71 грн. та визнання неправомірним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 2306 від 09 серпня 2013 року в сумі 170,00 грн. задоволений повністю.

Під час розгляду справи № 805/17030/13-а встановлено, що до вимоги від 01 серпня 2013 року № Ф-785 була включена недоїмка зі сплати єдиного внеску, а саме: 1 246,29 грн. - залишок заборгованості за січень - липень 2011 року; 1 698,23 грн. - єдиний внесок за серпень - грудень 2011 року; 4 572,42 грн. - єдиний внесок за 2012 рік; 1 194,03 грн. - єдиний внесок за 1 квартал 2013 року; 1 194,03 грн. - єдиний внесок за 2 квартал 2013 року (а.с. 29-31, реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 37536065 і 43531076 відповідно).

На підставі даних Інтегрованої картки платника (ІКП) позивача за платежем код бюджетної класифікації 71040000 встановлено таке.

Органи Пенсійного фонду України передали до органів доходів і зборів відомості про те, що станом на 30 вересня 2013 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску становила 9 546,66 грн., в тому числі недоїмка у сумі 9 546,66 грн.

19 жовтня 2013 року проведена операція з нарахування позивачу єдиного внеску за 1-2 квартал 2013 року у сумі 2 388,06 грн.

21 жовтня 2013 року проведена операція зі збільшення недоїмки з єдиного внеску у сумі 1 194,03 грн., як наслідок недоїмка становила 10 740,69 грн., загальна сума заборгованості - 10 740,69 грн.

24 жовтня 2013 року платіжним дорученням від 24 жовтня 2013 року № 6700 позивачем сплачено 180,71 грн.

24 жовтня 2013 року проведена операція зі зменшення боргу минулих років на суму 180,71 грн., внаслідок чого недоїмка становила 10 559,98 грн., загальна сума заборгованості - 10 559,98 грн.

22 листопада 2013 року платіжним дорученням від 22 листопада 2013 року № 7363 сплачено 180,71 грн.

22 листопада 2013 року проведена операція зі зменшення боргу минулих років на суму 180,71 грн., внаслідок чого недоїмка становила 10 379,27 грн., загальна сума заборгованості - 10 379,27 грн.

24 грудня 2013 року платіжним дорученням від 24 грудня 2013 року № 8247 позивачем сплачено 190,71 грн.

24 грудня 2013 року проведена операція зі зменшення боргу минулих років на суму 190,71 грн., внаслідок чого недоїмка становила 10 188,56 грн., загальна сума боргу - 10 188,56 грн.

20 січня 2014 року проведена операція з нарахування єдиного внеску у сумі 1 218,67 грн.

20 січня 2014 року проведена операція зі збільшення недоїмки з єдиного внеску на суму 1 218,67 грн., внаслідок чого недоїмка зі сплати єдиного внеску становила 11 407,23 грн., загальна сума заборгованості - 11 407,23 грн.

23 січня 2014 року платіжним дорученням від 23 січня 2014 року № 501 позивач сплатила 190,51 грн.

23 січня 2014 року проведена операція зі зменшення боргу минулих років на суму 190,51 грн., внаслідок чого недоїмка становила 11 216,72 грн., загальна сума заборгованості становила 11 216,72 грн.

24 лютого 2014 року платіжним дорученням від 24 лютого 2014 року № 1264 позивачем сплачено 145,11 грн.

24 лютого 2014 року проведена операція зі зменшення боргу минулих років на суму 145,11 грн., внаслідок чого недоїмка становила 11 071,61 грн., загальна сума заборгованості - 11 071,61 грн.

24 квітня 2014 року проведена операція з нарахування єдиного внеску у сумі 1 267,95 грн.

22 квітня 2014 року проведена операція зі збільшення недоїмки з єдиного внеску на суму 1 267,95 грн., внаслідок чого недоїмка становила 12 339,56 грн., загальна сума заборгованості становила 12 339,56 грн.

21 липня 2014 року проведена операція з нарахування єдиного внеску у сумі 1 267,95 грн.

21 липня 2014 року проведена операція зі збільшення суми недоїмки на 1 267,95 грн., внаслідок чого недоїмка становила 13 607,51 грн., загальна сума заборгованості - 13 607,51 грн. (а.с. 34-35).

Станом на 08 лютого 2015 року недоїмка позивача зі сплати єдиного внеску становила 13 607,51 грн. за відсутності штрафів та пені, про що свідчить довідка ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 36).

11 листопада 2015 року ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1051-23 (а.с. 10).

Згідно цією вимогою позивач мала сплатити недоїмку з єдиного внеску, яка утворилася станом на 31 жовтня 2015 року і становила 13 607,51 грн.

Вказана вимога надіслана на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією (штрихкодовий ідентифікатор 8431303689036) 20 січня 2016 року і вручена особисто позивачу 26 січня 2016 року, що встановлено на підставі штампу підприємства поштового зв'язку на конверті, в якому здійснено поштове відправлення, даних он-лайн сервісу «Відстеження пересилання поштових відправлень» Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (а.с. 11), корінця вимоги від 11 листопада 2015 року № Ф-1051-23 (а.с. 37) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 37).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Отже, вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд має перевірити відповідність оскаржуваних вимоги та рішення критеріям, наведеним в ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст. 4 Закону № 2464 доповнена ч. 4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві умови звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску: наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом, зокрема, досягнення певного віку.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналізуючи дію в часі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, суд приходить до висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а також зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 цього Закону.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Як встановлено судом, з 16 вересня 2008 року ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, призначену на підставі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з абз. 1 та 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Ст. 2 Закону № 1788 визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені ст. 12 Закону № 1788 та ст. 26 Закону № 1058, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому ст. 14 Закону № 1788, на підставі якої, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у ст. 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Аналіз наведених вище норм матеріального права, закріплених у Законах №№ 1788 та 1058, з урахуванням закріплених Конституцією України гарантій громадян на соціальний захист, зумовлює висновок, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до ст. 14 Закону № 1788, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року № 21-57а14 та № 21-70а14, від 13 травня 2014 року № 21-74а14, від 20 травня 2014 року № 21-160а14, від 03 червня 2014 року № 21-152а14, від 02 червня 2015 року № 21-487а15.

Зважаючи на те, що позивач отримує пенсію за віком та є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 вона належить до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного внеску, а тому не зобов'язана нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, а також надавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

За цих обставин ОСОБА_2 може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, однак договір про добровільну участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні позивач не укладала.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимога ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області від 11 листопада 2015 року № Ф-1051-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13 607,51 грн. підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки до неї включена недоїмка зі сплати єдиного внеску за період, впродовж якого позивач була звільнена від сплати єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем, на користь якої постановлено рішення, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 551,21 грн., про що свідчить квитанція від 28 січня 2016 року (а.с. 3).

Таким чином, на користь позивача підлягають присудженню здійснені нею судові витрати по сплаті судового збору у сумі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача, а саме ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 11 листопада 2015 року № Ф-1051-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13 607,51 грн.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39900454) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 03 березня 2016 року.

5. Повний текст постанови виготовлений 10 березня 2016 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.