Ухвала суду № 56553235, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2016 р. м. Київ К/800/40301/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Голубєвої Г.К.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Сокольська О.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 р.

у справі № 805/2659/15-а

за позовом приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року приватне акціонерне товариство «Зевс Кераміка» (далі - позивач, ПрАТ «Зевс Кераміка») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Слов'янська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 р. № 0000031510.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання 16.03.2015 р. не з'явився, своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.03.2015 р. по 23.03.2015 р., на підставі наказу від 16.03.2015 р. № 211, направлень від 16.03.2015 р. № 000383, № 000384, № 000385, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та з урахуванням пункту 3 Глави ІІ Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», посадовими особами Слов'янської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Зевс Кераміка» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів № 1439 від 01.08.2011 р., № 1072 від 12.05.2010 р., № 1351 від 15.10.2010 р., № 0102 від 10.06.2013 р., № ZC001/14 від 12.02.2014 р., № ZC003/14 від 12.02.2014 р. та б/н від 14.10.2014 р. за період з 01.01.2014 р. по 16.03.2015 р., при виконанні контрактів № 0116 від 22.08.2012 р. та № ZC12/10 від 20.01.2010 р. за період з 24.09.2014 р. по 16.03.2015 р., за результатами якої складено акт від 30.03.2015 р. № 1165/15-1-32359747 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - статті 1, статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; - пункту 9.1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 10.04.2015 р. № 0000031510, яким позивачу нараховано суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 5 134 764,46 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходили з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено, що спірним питанням у даній справі є застосування статті 4, частини сьомої статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини четвертої статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», внесено зміни, зокрема, до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Крім того, вищезазначеним Законом також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Виходячи з положень наведених норм, судами попередніх інстанцій вказано про існування двох безумовних підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме: - знаходження суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції; - наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України від 28.08.2014 р. № 2670/05-4 на підтвердження обставин непереборної сили з 15.06.2014 р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України.

Однак, наголошуючи на тому, що зазначений сертифікат Торгово-промислової палати України стосується продовження граничних строків для подання податкової декларації, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, визначених Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому в даному випадку, податковим органом правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії, а також дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В даному випадку висновок про правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань у спірних сумах, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів позивача, без встановлення обставин які передували визначенню позивачу спірної суми грошового зобов'язання, оскільки законодавством не передбачено наявність сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження обставин непереборної сили щодо кожної конкретної господарської операції, наявний в матеріалах справи сертифікат Торгово-промислової палати України від 28.08.2014 р. № 2670/05-4 є підтвердженням обставин непереборної сили в діяльності позивача з 15.06.2014 р. без відносно до конкретизації його змісту щодо конкретних сфер діяльності суб'єкта господарювання. Для правильного вирішення розглядуваної справи з'ясуванню підлягають обставини щодо можливості або неможливості вчинити позивачем дій саме по зарахуванню коштів від контрагентів-нерезидентів (як то: ведення претензійної діяльності; відкриття рахунків у банківських установах за межами проведення АТО і т.п.).

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015 р. у справі № 805/2659/15-а - скасувати.

Справу № 805/2659/15-а направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Г.К. Голубєва