Постанова № 56553158, 16.03.2016, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/186/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПольового О.Л. при секретаріБачок О.В. за участі:представника позивача представника третьої особирозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою виникнення права власності у позивача є договір купівлі-продажу № 3075 від 26.10.2007 року; рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2011 року та рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року. Вказує, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року у встановленому законом порядку не скасована, а відтак, у даній ситуації відсутній факт скасування судом документів, на підставі яких було проведено державну реєстрацію. Позивач стверджує, що державним реєстратором було допущено порушення п.3 ч.1 ст.2 та ст.20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки ОСОБА_5, діючи як представник за довіреністю ОСОБА_4 не міг виступати заявником у правовідносинах, пов'язаних із державною реєстрацією права власності позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, стверджував, що державний реєстратор відповідно до законодавства спочатку прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № НОМЕР_2 від 02.02.2016 року, а потім прийняв рішення про скасування № НОМЕР_2 від 02.02.2016 року у зв'язку із поданням заяви заінтересованою особою на підставі судового рішення яким скасовано договір купівлі-продажу нерухомого майна на підставі якого проведено державну реєстрацію прав.

Представник третьої особи подав до суду письмові пояснення в яких зазначав, що у позивача відсутній будь-який правовстановлюючий документ, передбаченого ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в тому числі рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Вказав, що у позивача відсутнє право власності на зазначений об'єкт незавершеного будівництва, а тому відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що рішенням державного реєстратора від 27.12.2012 року зареєстровано право власності на незавершене будівництво 6-ти поверхового 30-ти квартирного житлового будинку готовністю 51% за ОСОБА_3 на підставі: договору купівлі-продажу № 3075 від 26.10.2007 року, зареєстрованим приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рибак С.Й.; рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2011 року; постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2013 року скасовано рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2011 року, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.12.2010 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу № 3075, залишено в силі.

02.02.2016 року представник третьої особи звернувся із заявою про скасування до державного реєстратора прав на нерухоме майно.

На підставі вищевказаної заяви державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності № НОМЕР_1 від 02.02.2016 року на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_3.

Рішенням № НОМЕР_2 від 02.02.2016 року державним реєстратором прав на нерухому майно скасовано вищевказану реєстрацію права власності.

Позивач вважає, що державним реєстратором було допущено порушенням норм чинного законодавства, а тому, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року N 1952-IV (далі Закон N 1952-IV) державна реєстрація речових прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

Згідно ч.2 ст.9 Закону N 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону N 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону N 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно пп.1,2,4,5,7 п.4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року (далі - Порядок № 1141) ведення Державного реєстру прав передбачає: формування та реєстрацію заяв (запитів) у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру прав (далі - база даних про реєстрацію заяв і запитів); пошук відомостей у Державному реєстрі прав; оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно; відкриття розділів Державного реєстру прав та/або внесення записів до нього; внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), скасування записів Державного реєстру прав; закриття розділів Державного реєстру прав.

Відповідно до п.41 Порядку № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно п.3 ч.1 ст.2 Закону N 1952-IV заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Відповідно до ст.20 Закону N 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

У разі подання заяви про державну реєстрацію прав у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

Частина 1 ст.24 Закону N 1952-IV передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд вважає, що ОСОБА_4, від імені якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_5, в розумінні ст.2 Закону N 1952-IV, не є заявником у правовідносинах, пов'язаних із державною реєстрацією права власності позивача, а тому, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення про скасування реєстрації права власності не було дотримано вимоги ст.ст. 9, 15, 19, 20, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.41 Порядку № 1141.

Суд встановив, що право власності за ОСОБА_3 вперше було зареєстроване 27.12.2012 року, на підставі: договору купівлі-продажу № 3075 від 26.10.2007 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Рибак С.Й.; рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01.03.2011 року; постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Рівненського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012 року у встановленому законом порядку не скасована, а тому у державного реєстратора не було визначених законодавством підстав для прийняття рішення про скасування державної реєстрації права власності.

Також суд додатково звертає увагу на ту обставину, що вищезазначений договір купівлі-продажу, який рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 29.12.2010 року визнано недійсним без застосування реституції.

Отже, під час прийняття оскаржуваного рішення державний реєстратор порушив права позивача, як особи щодо якої внесено відомості до реєстру, як про власника.

Суд додатково зазначає, що під час розгляду цього позову встановлюється правомірність чи протиправність дій саме державного реєстратора під час здійснення останнім своїх повноважень. Справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин розглядаються згідно ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства, а тому, суд не бере до уваги твердження представника третьої особи про те, що відсутній факт виникнення (наявності) права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірності прийняття рішення № НОМЕР_2 від 02.02.2016 року про скасування права власності на об'єкт незавершеного будівництва за суб'єктом ОСОБА_3

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно №28037223 від 02.02.2016 року.

Присудити на користь ОСОБА_3 судовий збір в ромірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 18 березня 2016 року

Суддя О.Л. Польовий