Ухвала суду № 56553088, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Київ К/800/28053/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р.

у справі № 803/1946/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алтекс»

до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Алтекс» (далі - позивач, ТОВ «Компанія Алтекс») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо зняття в картці особового рахунку платника податків ТОВ «Компанія Алтекс» від'ємного значення податку на додану вартість по періодам: за червень 2012 року на суму 22 599грн. та за жовтень 2011 року на суму 30 294 грн. за наслідками акту перевірки №314/22-35823953 від 14 червня 2012 року та не відновлення цих сум; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2012 року №0000672300 та №0000682300; зобов'язати Ковельську ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області привести у відповідність (відновити) облікові дані в картці особового рахунку платника податків ТОВ «Компанія Алтекс» від'ємного значення податку на додану вартість по періодам: за червень 2012 року на суму 22 599 грн. та за жовтень 2011 року на суму 30 294 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р., адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 26.06.2012 р. № 0000672300. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати в частині постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах касаційної скарги на підставі статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.05.2012 р. по 07.06.2012 р., на підставі направлення від 11.05.2012 р. № 93/22, наказів від 29.04.2012 р. №-360 та від 05.06.2012 р. № 372, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 Податкового кодексу України, посадовими особами Ковельської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Алтекс» з питань правильності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2012 р. № 314/22-35823953 та зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 52 893 грн.; пунктів 200.6, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на загальну суму 997 165 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. № 0000672300, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 050 058 грн. та № 0000682300, яким позивачу знижено суму бюджетного відшкодування на 997 165 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 14.06.2012 р. № 314/22-35823953, зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість слугувало наслідком виявлення серед постачальників ТОВ «Компанія Алтекс» платників, яким надано ризиковий податковий кредит. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на результатах перевірки контрагентів позивача ТОВ «Транс Агентво Сервіс» та «Восток Транзіт», за результатами яких встановлено, що господарські операції між ТОВ «Транс Агентсво Сервіс» та його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Крім того, проведеною Ковельською ОДПІ документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Восток-Транзит» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ «Транс Агенство Сервіс» в 2011 році встановлено, що ТОВ «Восток-Транзит» у 2011 році здійснювало придбання металоконструкції у ТОВ «Транс Агенство Сервіс» та подальшу її реалізацію ПрАТ «Ковельсільмаш» та ТОВ «Компанія Алтекс». Однак ТОВ «Восток-Сервіс» в ході перевірки не надало підписані представниками товариств акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 р. № 0000672300, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.02.2011 року між ТОВ «Транс Агенство Сервіс», як постачальником та ТзОВ «Компанія Алтекс», як покупцем укладено договір поставки № 240502 (а.с.86-88 том 1, 56-58 том 2), предметом якого є поставка продукції, найменування, кількість та асортимент якої зазначається у специфікаціях та/або товаросупровідних документах.

На виконання умов даного договору ТОВ «Транс Агенство Сервіс» в червні 2011 року здійснило в адресу позивача поставку металопродукції (катанки) на загальну суму 135 594,23 грн., в тому числі ПДВ - 22 599,04 грн., що підтверджується рахунком-фактурою, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортною накладною, актом здачі-прийняття наданих транспортно-експедиційних послуг.

Крім цього, 17.05.2011 року між ТОВ «Восток-Транзіт» (постачальник) та ТОВ «Компанія Алтекс» (покупець) укладено договір поставки №19( а.с.7-9 том 2, предметом якого є поставка прокату з сталі в кількості та за технічними характеристиками, що визначаються у специфікації.

На виконання умов даного договору ТОВ «Восток-Транзіт» в жовтні 2011 року здійснило в адресу позивача поставку металопродукції (катанки, круга) на загальну суму 181 762,03 грн., в тому числі ПДВ - 30 293,67 грн., про що свідчать податкові та видаткові накладні, накладні на відпуск товарів, акти здачі-прийняття транспортно-експедиційних послуг та товарно-транспортні накладні.

Матеріалами справи підтверджується, що придбана позивачем продукція була оприбуткована на складі та в подальшому використана у власній господарській діяльності - у виробництві ланцюгів, про що вказують оборотно-сальдова відомість за рахунком 20.1, відомості по залишкам ТМЦ по складу та звіти про використання матеріалів.

Також, факт реалізації ТОВ «Компанія Алтекс» виробленої продукції (ланцюгів) кінцевим споживачам підтверджено договорами та контрактами, в тому числі зовнішньо-економічними, на поставку ланцюгів, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару за червень, жовтень 2011 року.

Крім того, висновками акту перевірки встановлено порушення наслідком яких було завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 52 893 грн., в той час як оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 050 058 грн.

Враховуючи викладене та за наявності в матеріалах справи в повному об'ємі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.05.2014 р. у справі № 803/1946/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко