Ухвала суду № 56553041, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

К/800/40334/15

"15" березня 2016 р. м. Київ К/800/41260/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., секретар судового засідання Малина Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, треті особи - Вінницький обласний військовий комісаріат, Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами Вінницького обласного військового комісаріату та представника Генерального штабу Збройних Сил України Фоміна Андрія Анатолійовича на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, треті особи - Вінницький обласний військовий комісаріат, Вінницький об'єднаний міський військовий комісаріат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний наказ в частині увільнення його від займаної посади та зарахування у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його виданні не існувало передбачених пунктом 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України підстав для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, що мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 вересня 2014 року № 552 в частині увільнення ОСОБА_4 від займаної посади та зарахування у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України відповідно до розпорядження Президента України від 24 вересня 2014 року № 1041/2014-рп. Зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_4 на посаді військового комісара Вінницького об'єднаного військового комісаріату Вінницької області оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Посилаючись у касаційних скаргах на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вінницький обласний військовий комісаріат просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а представник Генерального штабу Збройних Сил України Фомін А.А. - скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга представника Генерального штабу Збройних Сил України Фоміна А.А. підлягає задоволенню, а касаційна скарга Вінницького обласного військового комісаріату підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 11 грудня 2010 року по 29 вересня 2014 року проходив військову службу на посаді військового комісара Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату Вінницької області оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Розпорядженням Президента України від 24 вересня 2014 року №1041/2014-рп «Питання військових комісарів» доручено Міністрові оборони України забезпечити направлення в район проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях для проходження військової служби військових комісарів районів, міст, областей, міста Києва та призначення на посади військових комісарів, що вивільняються, військовослужбовців - учасників антитерористичної операції, які зазнали поранення, іншого ушкодження здоров'я та визнані військово-лікарськими комісіями придатними за станом здоров'я для проходження військової служби.

На виконання вказаного розпорядження Президента України від 24 вересня 2014 року №1041/2014-рп наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 вересня 2014 року №552 ОСОБА_4 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України. На термін перебування у розпорядженні наказано утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу управління оперативного командування «Північ»; виконувати обов'язки військової служби в межах, визначених командувачем військ оперативного командування «Північ».

Вважаючи наказ від 29 вересня 2014 року №552 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу від 29 вересня 2014 року № 552 в частині увільнення ОСОБА_4 від займаної посади та зарахування його у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, оскільки він прийнятий на виконання розпорядження Президента України від 24 вересня 2014 року № 1041-рп, яке носить організаційно-розпорядчий характер для Міністра оборони України та є обов'язковим для виконання.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий не на підставі, та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Пунктом 116 цього Положення визначено перелік підстав зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII визначено, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як вбачається з матеріалів, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу відповідно до сттатті 1 Закону України «Промобілізаційну підготовку та мобілізацію» в державі почав діяти правовий режим особливого періоду, з введенням якого всі процеси в державі, в тому числі і переміщення військовослужбовців по службі, повинні відбуватись з врахуванням тих особливостей, які передбачені для особливого періоду.

Пунктом 251 розділу XIV «Особливості проходження військової служби та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

Частиною 3 пункту 256 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що першочерговому і повному укомплектуванню військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, підлягають військові частини, що безпосередньо беруть участь у бойових діях.

За змістом вимог наведених нормативно-правових актів на особливий період діє спрощена процедура призначень особового складу на інші посади.

Згідно положень пунктів 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до положень пунктів 1, 17 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.

Згідно статті 6 Закону України «Про оборону України» Президент України здійснює повноваження у сфері оборони відповідно до Конституції України. Для здійснення повноважень у сфері оборони, визначених Конституцією та законами України, Президент України видає укази і розпорядження.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Таким правовим актом є розпорядження Президента України від 24 вересня 2014 року № 1041/2014-рп, яке прийняте в умовах загрози посягання на територіальну цілісність України, пов'язане з необхідністю зміцнення обороноздатності та підтримки Збройних Сил України, носить організаційно-розпорядчий характер для Міністра оборони України та є обов'язковим для виконання.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ від 29 вересня 2014 року № 552 в частині увільнення ОСОБА_4 від займаної посади та зарахування його у розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України на виконання розпорядження Президента України від 24 вересня 2014 року № 1041/2014-рп, яке носить обов'язковий характер, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин колегія суддів, перевіривши у межах касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статями 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника Генерального штабу Збройних Сил України Фоміна Андрія Анатолійовича задовольнити, а касаційну скаргу Вінницького обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало