Ухвала суду № 56553006, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Київ К/800/37734/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня

2015 року

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня

2015 року

у справі №804/1752/15

за позовом Приватного підприємства "Компанія ТОП"

до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року Приватне підприємство "Компанія ТОП" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 04.11.2014 року №0000422210, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29014,46 грн., з яких за основним платежем 23211,57 грн. та за штрафними санкціями 5802,89 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що податковий орган додав до митної вартості товару всю суму вартості послуг, яка вказана в актах наданих послуг, які включають в себе весь шлях транспортування товарів, в тому числі й по митній території України, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС України у Дніпропетровській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить повністю скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні повністю.

На адресу Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу від Приватного підприємства "Компанія ТОП" не надходило.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 17.09.2014 року по 07.10.2014 року відповідно до пункту 3 статті 345, пунктів 1, 2 статті 346 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VІ, Плану проведення у III кварталі 2014 року планових виїзних перевірок підприємств та згідно наказу ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2014 року №465, посвідчення на право проведення перевірки від 04.09.2014 року №21, виданого ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, робочою групою в складі: головного державного ревізора-інспектора відділу проведення митного аудиту управління податкового та митного аудиту Мірошніченко О.С. було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ПП "Компанія ТОП" (код ЄДРПОУ 30961781) вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт №08/14/30961781 від 21.10.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП "Компанія ТОП" законодавства України, а саме частини 2 статті 52 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495 - VI, в результаті чого занижено суму митної вартості товарів, як бази оподаткування податком на додану вартість, згідно наведених декларацій у таблиці №1; частини 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезені.

На підставі акту №08/14/30961781 від 21.10.2014 року, ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року №0000422210, яким ПП "Компанія ТОП" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 014,46 грн., з яких за основним платежем 23 211,57 грн. та за штрафними санкціями 5 802,89 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 18.12.2014 року №8941/6/99-99-10-01-06-15 податкове повідомлення-рішення від 04.11.2014 року за №0000422210 - залишено без змін, а скаргу ПП «Компанія ТОП» - без задоволення.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

З огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначені митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів тощо.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одну одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Скаржник касаційну скаргу мотивує тим, що за результатами аналізу, співставлення та порівняння документів встановлено, що вартість витрат на транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку ПП «Компанія «ТОП». Документи бухгалтерського обліку не містять такий розрахунок транспортних витрат до кордону України, адже такі довідки перевізника про такий розрахунок надавалися митним брокером до митниці при митному оформленні товару (що також зазначається в акті перевірки), та такі довідки перевізника слугують для позивача документами податкового обліку для розрахунку ПДВ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки відповідачем щодо податку на додану вартість зроблено висновок про порушення позивачем частини 2 статті 52 Митного кодексу України, частини 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення митної вартості товарів, що призвело до заниження податку на додану вартість у серпні при митному оформленні товарів згідно відповідних ВМД.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що рахунки й акти наданих транспортних послуг, а також документи бухгалтерського обліку не містять інформації про розподілення транспортних витрат до митної території України (до кордону України) та від кордону України до м.Дніпропетровська (пункту призначення), а отже не можливо виділити суму транспортних витрат, пов'язаних із транспортуванням товару до митної території України, що на думку відповідача означає необхідність включення до митної вартості товару всю суму транспортних витрат, включаючи транспортування по митній території України.

ТОВ «Гіперіон Д» надано загальну довідку від 21.01.2015 року вх..№2101/15 ПП «Компанія ТОП» про те, що згідно умов договору доручення про надання митно-брокерських послуг №141/1 від 28.04.2011 року, №235 від 29.08.2012 року ТОВ «Гіперіон Д» у період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року для визначення митної вартості імпортних товарів надав до митної служби довідки від автоперевізників про вартість транспорно-експедиційних витрат до митного кордону України та на території України. (а.с.32-73, том 1).

Як вбачається зі змісту довідок, наданих перевізником товару - контрагентом позивача ТОВ «Гіперіон Д», такі містять інформацію щодо адресата довідки (відповідний митний орган), вартості перевезення до місця ввезення на митну територію України, маршруту перевезення, транспортного засобу, який виконує перевезення, дати складання довідки, підпису особи, яка має право на вчинення юридичної дії від імені підприємства-автоперевізника, та печатки такого підприємства.

Крім того, у довідках ціна за надання транспортних послуг до митного кордону України виділена, що дозволяє обчислити вартість перевезення товару від пункту навантаження, що знаходиться за межами території України, до митного кордону України та після цього.

Таким чином, довідки про транспортні витрати відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними бухгалтерськими документами, які дають можливість ідентифікувати та виокремити витрати на транспортування товару як до митного кордону України, так і до пункту призначення, розташованого на території України.

Відповідно до митного законодавства ПДВ при імпорті товару розраховується, виходячи з митної вартості цього товару. Така митна вартість включає в себе, крім самої вартості цього товару, ще й витрати, пов'язані з його транспортуванням до митної території України. Такі розрахунки щодо витрат на транспортування надаються митному органу, який проводить митне оформлення товару. Показники щодо митної вартості, а також щодо ПДВ, що підлягає сплаті при імпорті відображається у митних вантажних деклараціях, правильність яких перевіряється митним інспектором.

В даному випадку товар, що імпортувався товариством доставлявся автомобільним транспортом з території Росії до митного кордону України та до пункту розвантаження цього товару на території України на підставі договорів з транспортними компаніями.

З вказаним перевізником підписувався щодо кожної поставки товару один акт щодо надання послуг з перевезення, в якому зазначалась загальна вартість таких послуг з моменту завантаження на території Росії та до моменту доставки до пункту розвантаження на території України. (а.с. 122 - 257, том 1 та а.с. 1 - 129, том 2).

Перевізником замовнику та митному брокеру надавались розрахунки витрат, пов'язаних з перевезенням товару з точки завантаження у Росії до митного кордону України. Саме такі витрати, які пов'язані з транспортуванням товару до митного кордону України, і включені до митної вартості цього товару, яка відображена у вантажно-митній декларації та з якої було розраховано розмір ПДВ, який сплачений позивачем при митному оформлені цього товару.

В той же час, під час перевірки, податковим органом не враховано зазначені вище вимоги законодавства, а в основу свого рішення покладено хибний висновок про те, що у митну вартість товару включаються всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару аж до пункту розвантаження на митній території України.

Тобто податковий орган до митної вартості товару включив ще й витрати, пов'язані з транспортуванням товару по митній території України.

Таким чином, податковий орган додав до митної вартості товару всю суму вартості послуг, яка вказана в актах наданих послуг, які включають в себе весь шлях транспортування товарів, в тому числі й по митній території України, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Судова колегія не погоджується з думкою скаржника, що документи бухгалтерського обліку не містять такий розрахунок транспортних витрат до кордону України, адже такі довідки перевізника про такий розрахунок надавалися митним брокером до митниці при митному оформленні товару (що також зазначається в акті перевірки), та такі довідки перевізника слугують для позивача документами податкового обліку для розрахунку ПДВ. На рахунках бухгалтерського обліку такі довідки не значаться у зв'язку з тим, що в цілях бухгалтерського обліку останні не мають облікового значення, оскільки у собівартість імпортованого товару включається не частина транспортних витрат (до кордону України), а вся сума таких витрат, що в даному випадку відрізняє податковий облік від бухгалтерського.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2015 року на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді