Ухвала суду № 56552952, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м.Київ К/800/39905/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача,- Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія», про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія», у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 24 березня 2015 року №000182 про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія» як землекористувач та власник дозволу на спеціальне водокористування на законних підставах видобуває та використовує підземні води для власних господарсько-побутових потреб. Вважає, що в його діях як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія» відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому постанова відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ст.47 КУпАП за самовільне користування надрами є протиправною і підлягає скасуванню, провадження у даній справі слід закрити.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною та скасовано постанову Державної екологічної інспекції в Одеській області від 24 березня 2015 року №000182 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 та закрито провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Рішення суду першої інстанції мотивовано протиправністю постанови від 24 березня 2015 року №000182 про накладення адміністративного стягнення, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія» на законних підставах як землекористувач земельної ділянки без спеціального дозволу на користування надрами видобуває підземні води для власних господарсько-побутових потреб відповідно до ст.23 Кодексу України про надра.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Одеській області; постанову Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2015 року скасовано; прийнято нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволення позову, апеляційний суд виходив із обґрунтованого притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірності оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки для користування надрами для видобування прісних підземних вод ТОВ «Експортно-імпортна компанія» зобов'язано мати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасувати, постанову Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2015 року залишити в силі без змін.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що водокористування здійснюється у повній відповідності до вимог ст.23 Кодексу України про надра.

Державна екологічна інспекція в Одеській області у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 23 березня 2015 року по 24 березня 2015 року Державною екологічною інспекція в Одеській області проведено позапланову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо провадження з відходами та небезпечними хімічними ресурсами Товариством з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія» за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки, згідно якого встановлено порушення вимог законодавства щодо відсутності спеціального дозволу на користування надрами та відсутності документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням ст.ст.16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра та ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

24 березня 2015 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення №000182 відносно директора товариства ОСОБА_2 за ст.47 КУпАП.

Постановою Державної екологічної інспекції в Одеській області 24 березня 2015 року про накладення адміністративного стягнення №000182 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.47 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 765 грн.

Відповідно до визначень ст.1 Водного кодексу України водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водоносний горизонт- однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води; забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ч.1 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 2011 року має дозволи на спеціальне водокористування від 17 серпня 2010 року №УКР1698-А/Оде на термін до 21 червня 2013 року та від 13 вересня 2013 року №УКР1698-А/Оде на термін до 16 липня 2018 року, не перевищує визначені чинним дозволом ліміти використання води із підземних джерел. Позивач забирає та використовує воду з 2-х свердловин для госппобутових потреб та прокачування резервної артсвердловини. За використання прісних підземних вод позивач в повному обсязі сплачує збори згідно з положеннями Податкового кодексу України.

Надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст.1 Кодексу України про надра).

Статтею ст.14 Кодексу України про надра визначено види користування надрами, зокрема надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Частиною 1 ст.23 Кодексу України про надра передбачено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно свідоцтва про право власності на будівлі та споруди від 21 квітня 2004 року №030999 ТОВ «Експортно-імпортна компанія» належать на праві приватної власності нежитлові будівлі загальною площею 20073,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. земельна ділянка, на якій знаходяться дані нежитлові будівлі, виділялася у користування попереднім власникам будівель на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради трудящих від 03 жовтня 1968 року №739.

Статтею 269.1 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Отже, платником земельного податку не може бути особа, яка не є власником земельної ділянки чи землекористувачем.

З довідки Управління Держкомзему у м.Одесі від 28 лютого 2011 року №3343 вбачається, що ТОВ «Експортно-імпортна компанія» є землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. За користування вказаною земельною ділянкою ТОВ «Експортно-імпортна компанія» з 2011 року сплачує земельний податок.

З урахуванням вищенаведених обставин та положень закону, знаходження у позивача земельної ділянки на праві постійного землекористування, наявності у нього дозволів на спеціальне водокористування, використання ТОВ «Експортно-імпортна компанія» підземних вод виключно для власних побутових потреб в межах ліміту, забору води до 300 кубічних метрів на добу без спеціального дозволу на користування надрами є правомірним.

За вказаними обставинами колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 як директора ТОВ «Експортно-імпортна компанія» до адміністративної відповідальності за ст.74 КУпАП та протиправність оскаржуваної постанови від 24 березня 2015 року.

Висновок апеляційного суду про порушення позивачем вимог ст.ст.19, 23 Кодексу України про надра щодо відсутності у позивача спеціального дозволу на користування надрами є невірним.

У відповідності із ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасувати.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 28 квітня 2015 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді