Ухвала суду № 56552911, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2016 р. м. Київ К/800/37093/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Воловодик Н.П.,

представника відповідача Коваль І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року

у справі № 822/1653/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восход Трейдінг» (далі - позивач, ТОВ «Восход Трейдінг»)

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Славутська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Восход Трейдінг» звернулось у травні 2015 року до суду з позовом до Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2015 року № 0000162201 та № 0000182201.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову. Вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків із ТОВ «Догмат Плюс», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гранд Крістал», ТОВ «Сіндар Тур», за результатами якої складено акт № 74/22/38920648 від 26.01.2015 року.

В акті перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 3 719 356,00 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015 року: № 0000182201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 443 313,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 721 656,50 гривень; № 0000162201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 276 043,00 гривні.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, базуються на встановленні проведення безтоварних операцій між позивачем із ТОВ «Догмат Плюс», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гранд Крістал», ТОВ «Сіндар Тур».

Також в акті перевірки зазначено про те, що позивачем були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, однак номенклатура та об'єми ТМЦ не відповідають фізичним можливостям перевезення такого об'єму вантажу зазначеними у ТТН автомобілями. До того ж підприємство-перевізник ТОВ «Український центр послуг» за податковою адресою також не знаходиться.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах позивача із контрагентами не підтверджуються; при цьому за рахунок відображення операцій з такими контрагентами завищено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 3 719 356,00 гривень.

Крім того, судами встановлено, що між ТОВ «Восход Трейдінг» (покупець) із контрагентами (продавцями) було укладено однотипні договори поставки № 230614 від 23.06.2014 року з ТОВ «Гранд Крістал», № 220714 від 22.07.2014 року з ТОВ «Сіндар Тур», № 200514 від 20.05.2014 року з ТОВ «Догмат Плюс», № 150514 від 15.05.2014 року з ТОВ «Вейлер», відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та ціна товару вказується в накладних.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем було надано податкові накладні (виписані контрагентами), а також оборотно-сальдові відомості. На підтвердження використання отриманого товару у господарській діяльності позивачем надано акти надання послуг із переробки (складені за результатами взаємовідносин з ТОВ «Аква-Родос»).

Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковим органом не доведено того, що позивачем було порушено встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, а тому збільшення йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є необґрунтованим.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «Догмат Плюс», ТОВ «Вейлер», ТОВ «Гранд Крістал», ТОВ «Сіндар Тур», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні придбаних товарів (робіт, послуг); не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, з відповідним документальним підтвердженням.

Також судами обох інстанцій не встановлено зв'язку між фактом отриманих товарів і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; не встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість; не встановлено спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій.

Разом з тим, в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено: «Долучені до справи та надані в ході перевірки товарно-транспортні накладні містять відомості про об'єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів. Факти прийняття позивачем в роздрібну мережу на реалізацію отриманих нафтопродуктів підтверджується долученими до матеріалів справи копіями журналів обліку прийому нафтопродуктів, у яких зазначена дата їх надходження, номер ТТН, найменування, об'єм тощо. Разом з тим, порушення певних правил у заповненні товарно-транспортних накладних є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності саме за порушення цих правил. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів, які не є законодавчими документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту. На переконання суду, підписання сторонами актів приймання-передачі нафтопродуктів за підсумками декількох поставок, які визначені як окремі партії, не є доказом порушення позивачем положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В той час як предметом даного спору є реальність вчинення господарських операцій з придбання комплектуючих до меблів.

Також для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платників податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-230 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області - задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року у справі № 822/1653/15 - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько