Ухвала суду № 56552797, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/48073/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Голяшкіна О.В.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року

у справі № 815/6951/14

за позовом ОСОБА_2

до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області,

третя особа: ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комінтерновської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Розпорядження Комінтерновської районної державної адміністрації Одеської області № 1879/А-2011 від 24 листопада 2011 року «Про надання громадянці України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, скасовано спірне розпорядження.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що відсутні документи, які підтверджують набуття позивачем у власність або у користування земельної ділянки. Поряд з цим у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для відмови позивачу в задоволенні її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тому спірне розпорядження видано відповідно до вимог закону, вважає відповідач.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, зокрема, що позивач, ОСОБА_2, є членом садівничого товариства «Пограничник».

17 грудня 1992 року Рішенням виконкому Фонтанської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області № 108 «Про виділення земельних ділянок для індивідуального садівництва дачного будівництва» виділено земельні ділянки по 600 кв.м. під садівництво та дачне будівництво.

24 листопада 2011 року Комінтернівською РДА на підставі заяви громадянки ОСОБА_3 від 14 листопада 2011 року видано розпорядження № 1879/А-2011 «Про надання громадянці України ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області», відповідно до п. 1 якого ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області.

Вважаючи вказане розпорядження незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з відсутності підстав для скасування спірного розпорядження, відсутності порушеного права позивача вказаним актом, а відтак - необґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з незаконності спірного розпорядження, оскільки порушено порядок приватизації земельної ділянки, а також з того, що спірне розпорядження порушує право користування земельною ділянкою позивача.

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_2 оспорив розпорядження, яке є правовими актами індивідуальної дії. Такий правовий акт породжують права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника вказаної земельної ділянки), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним розпорядженням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у своєму рішенні від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

В порушення вказаних норм, а також принципу офіційного з'ясування обставин у справі (ст. 11 КАС України), суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не встановив яким чином спірне розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області порушує права, свободи чи інтереси позивача, а відтак чи мав він право на звернення до суду з адміністративним позовом взагалі.

В той же час, суду апеляційної інстанції слід врахувати, що захист права цивільного, в тому числі користування земельною ділянкою здійснюється в порядку цивільного (господарського) судочинства, а не адміністративного.

Наведені порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірному рішенню, діям відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: