Ухвала суду № 56552786, 10.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2016 р. м. Київ К/800/23374/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Голяшкіна О.В.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 січня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року

у справі № 667/3500/14-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 22 лютого 2014 року Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні призначити йому за вислугою років згідно з п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні зарахувати до загального та пільгового стажу відповідні періоди роботи; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію з моменту виникнення у нього такого права.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування судами обставин справи, просить рішення судів скасувати, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами не вірно обраховано стаж роботи позивача, не надано оцінки доказам (квитанціям), що підтверджують сплату позивачем страхових внесків, відтак помилково вказано, що стаж роботи позивача з 01 січня 2003 року по 23 лютого 2011 року визначено як такий, що неможливо зарахувати до загального стажу роботи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що позивач з 16 серпня по 17 листопада 1974 року працював в цеху МС-1 слюсарем збірником 2 розряду, з 25 листопада по 21 грудня того ж року працював в цеху МС-1 слюсарем збірником 2 розряду, з 25 листопада по 24 грудня 1975 року працював в цеху МС-1 слюсарем механічнозбірочних робіт 2-го розряду на «Харківському Моторобудівному заводі Серп і Молот». З 18 березня 1976 року позивач працював у Товаристві з додатковою відповідальністю «Херсонське транспортне підприємство 16554» (правонаступник АТП 2229). 01 червня 1976 року позивач на цьому ж підприємстві переведений на посаду мідника 1 розряду, з 01 червня 1977 року переведений на посаду мідника 3 розряду, 01 жовтня 1977 року переведений на посаду мідника 4 розряду та працював на даній посаді до 01 листопада 1979 року, що підтверджується також довідкою від 20 листопада 2013 року виданою Товариством з додатковою відповідальністю «Херсонське автотранспортне підприємство 16554».

З 22 листопада 1979 року по 17 березня 1980 року позивач працював в цеху № 1 меблевої фабрики. В період з 17 квітня 1980 року по 01 листопада 1990 року працював на ДП «Одеська залізниця» Вагонне депо Каховка. За період з 01 листопада 1990 року по 18 січня 1991 року працював за професією механіка рефрижераторного поїзда - 2 місяці 17 днів. З 19 вересня 1991 року по 16 березня 1992 року позивач працював мідником на АТ 16554 (правонаступник АТП 2229).

З 23 квітня 1992 року до 23 лютого 2011 року позивач займався підприємницькою діяльністю, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію № 1090 суб'єкта підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію.

Стаж роботи позивача відповідно до трудової книжки складає 21 рік 20 днів. Пільговий стаж, становить 13 років 13 днів.

Також з посиланням на довідку про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що до Пенсійного фонду України за період з 01 липня 1996 року по 31 грудня 2003 року на рахунки управління Пенсійного фонду України надходив збір у розмірі 42% від єдиного прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що 21 листопада 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні з заявою та доданими до неї документами для призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні від 28 лютого 2014 року позивачу повідомлено, що протокольним рішенням від 22 лютого 2014 року № 12 йому відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років згідно з п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців та загального страхового стажу 25 років.

Непогодившись з таким рішенням та діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позов про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за період здійснення підприємницької діяльності позивачем не в повному обсязі сплачувались страхові внески, тому при нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах не можливо зарахувати страховий стаж позивача у період зайняття ним підприємницькою діяльністю, внаслідок чого позивач не має достатнього загального стажу (не менше 25 років), для нарахування пенсії за віком на пільгових умовах, як передбачено чинним законодавством.

Проте, суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 вказаного закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно Списків № 1 та № 2 деталізовано у Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383.

П. 10 вказаного порядку визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Зі змісту наведеної норми та норми ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, яка і є тим документом, який підтверджує трудовий стаж.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не встановив обставини звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні з заявою про призначення пенсії та прийняття відповідачем спірного рішення за наслідками розгляду вказаної заяви позивача. Відповідно не надано оцінки спірному рішенню Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні, яке є предметом розгляду даної справи та мотивам його прийняття, тобто мотивам відмови позивачу в призначенні пенсії.

Також зазначаючи про те, що позивачем не в повному обсязі сплачувались страхові внески, тому при нарахуванні пенсії за віком на пільгових умовах не можливо зарахувати страховий стаж позивача у період зайняття ним підприємницькою діяльністю відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», судами не надано оцінки копіям квитанцій, що є в матеріалах справи та може свідчити про сплату позивачем таких внесків.

За таких обставин, судами не встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме взагалі не надано оцінку спірному рішенню Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні та квитанціям про сплату страхового внеску.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: