Постанова № 56552640, 10.03.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1020/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Меренич І.А.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2,

відповідача: Головне управління Держсанепідслужби у Закарпатській області - представник Футько В.М.,

третьої особи: Четфалвівська сільська рада Берегівського району - представник в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області, третя особа Четфалвівська сільська рада про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 10 березня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 березня 2016 року.

15 червня 2015 року, позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду до Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатського області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Четфалвівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області при проведенні перевірки дотримання вимог санітарного законодавства на кладовищі с. Четфалва Берегівського району Закарпатської області; 2) зобов'язати Головне управління Держсанепідслужби у Закарпатській області вжити заходів адміністративного впливу спрямованих на усунення порушень санітарно-епідеміологічного законодавства України неналежним утриманням кладовища в с. Четфалва Берегівського району з боку Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач звернувся до відповідача із заявою про порушення санітарних норм з приводу розширення меж поховань кладовища в с. Четфалва Берегівського району Закарпатської області поряд з яким він проживає. Отримав відповідь, згідно якої його повідомили, що комісією з участю спеціалістів Берегівського районного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області, Держземагенства, районного архітектора, інспекції Держбудконтролю, сільського голови і відділу містобудування, архітектури, інфраструктури та ЖКГ Райдержадміністрації з виїздом на місце було розглянуто його заяву та в ході розгляду комісією не виявлено розширення меж кладовища. Відібрані спеціалістами Держсанепідслужби проби питної води із шахтного колодязя заявника не відповідають вимогам ДСанПіНу 2.2.2.028-99 по вмісту нітратів та по мікробіологічним показникам, тобто зазначена вище вода не придатна для пиття та приготування їжі, зокрема сільська рада повинна забезпечити позивача доброякісною питною водою. Дану бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та просить зобов'язати останнього вчинити дії щодо здійснення заходів нагляду (контролю) та адміністративного впливу. Підстави, які зазначив відповідач щодо накладення мораторію та не врегулювання механізму надання дозволів на проведення перевірок відповідачем суб'єктів господарювання та твердження щодо відсутності повноважень в нього на проведення даної перевірки Четфалвівської сільської ради є помилковим, оскільки сільська рада відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування" не є суб'єктом господарювання. Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що відповідачем в порушення вимог Положення про територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Конституції України не в повній мірі виконав покладені на нього повноваження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві, додаткових пояснень до позовної заяви та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача клопотав про зупинення провадження у справі на підстав п.1 ч.1 ст.156 КАС України та ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.03.2016 року відмовлено в задоволені клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях, доповненнях до письмових заперечень від 06 листопада 2015 року та просив суд відмовити в задоволені позову повністю. Пояснив наступне. 04 березня 2015 року, відповідач отримав заяву за вхідним № 255 про порушення санітарних норм від громадянина ОСОБА_1, згідно якої останній повідомляє про те, що Четфалвівською сільською радою розпочато розширення меж кладовища за рахунок існуючої під'їзної дороги до ділянки заявника, нові поховання проводяться під його парканом, кладовище знаходиться у жахливому стані, вода із скважини почала викликати сумніви у придатності та безпечності. У відповідності до пункту 8 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року за № 76-VIII, ст.31 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік"" від 31.07.2014 року за № 1622-VII та постанови Кабінету Міністрів України "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" від 13.08.2014 року за № 408, встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу КМУ або за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки та проведення таких перевірок здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження та відповідно до листів Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 24.09.2014 року за № 04.04-13-9168/28 та від 28.10.2014 року за № 04.01-07/737-І зазначено, що без відповідного розпорядження КМУ правових підстав для здійснення заходів нагляду (контролю) у Держсанепідслужби немає, у разі надходження звернень від фізичних осіб щодо порушень суб'єктом господарювання вимог законодавства до прийняття відповідного розпорядження КМУ необхідно інформувати скаржників про неможливість здійснення позапланових заходів контролю.

Представник третьої особи - сільський голова ОСОБА_5, в судовому засіданні 22 жовтня 2015 року заперечив щодо вимог адміністративного позову та надав суду довідку видану виконавчим комітетом Четфалвівської сільської ради, в тому, що за адресою АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований та не проживає. Крім того, надав суду договір дарування житлового будинку та земельної ділянки. У своїх поясненнях сільський голова звертав увагу суду на ту обставину, що за вказаною адресою позивач не проживає.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступного висновку.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Постановою КМУ від 10.09.2014 N 442, Державну ветеринарну та фітосанітарну службу (Держветфітослужбу), Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекцію) і Державну санітарно-епідеміологічну службу (СЕС) реорганізовано шляхом перетворення в Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Функції СЕС з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників виконуватиме Державна служба України з питань праці.

Територіальні органи Держветфітослужби, Держспоживінспекції та СЕС продовжують виконувати свої повноваження до їх передачі відповідним органам Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби України затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 19.01.2012 року за № 34, зареєстрованого Мін'юстом 16 березня 2012 р. за № 413/20726, головні управління Державної санітарно-епідеміологічної служби в областях їх відокремлені структурні підрозділи в містах та районах є територіальними органами Державної санітарно-епідеміологічної служби, завданням яких є реалізація повноважень Держсанепідслужби України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зокрема у відповідності по п. 4 цього положення:

- здійснення нагляду та контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми їх власності, фізичними особами та громадянами;

- застосування передбачених законодавством заходів для припинення порушення санітарного законодавства;

- видача обов'язкових для виконання постанов, наказів, розпорядженню висновків, приписів з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, контроль їх виконання.

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): жилих будинків і прибудинкових територіях.

01 березня 2015 року, позивач звернувся до Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області із заявою про порушення санітарних норм з боку Четфалвівської сільської ради, що полягало у розширенні меж сільського кладовища поряд з яким розташована земельна ділянка та житловий будинок позивача, і вода із скважини якою він користується в якості питної води почала викликати сумніви в придатності та безпечності для життя і здоров'я позивача (а.с.6).

04 березня 2015 року, відповідач надав позивачу відповідь за № 416/02.2 "Щодо комісійного розгляду заяви гр. ОСОБА_1", згідно якої повідомлено, що відповідач у відповідності до вимог статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 30, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статей 103, 104 і 158 Земельного кодексу України просить створити комісію із представників компетентних контролюючих органів і служб району із залученням спеціалістів Берегівського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області та розглянути звернення позивача по суті (а.с.20).

20 березня 2015 року, Головним управлінням Держасанепідслужби у Закарпатській області надіслано на адресу т.в.о. голови Берегівської районної державної адміністрації та начальника Берегівського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області листа за № 525/02.2 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1", відповідно до якого повідомлено про те, що станом на 20.03.2015 року на адресу Головного управління Державнепідслужби у Закарпатській області не надійшло матеріалів комісійного розгляду даного звернення та терміном до 24.03.2015 року просить направити матеріали розгляду такого звернення (а.с.21).

25 березня 2015 року, Берегівською районною державною адміністрацією Закарпатської області направлено листа до Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області за № К-38/02-44, відповідно до якого повідомлено останнього про факт комісійного розгляду заяви ОСОБА_1 в присутності його представника, районних управлінь Держсанепідслужби, Держземагенства, архітектора району, інспектора інспекції ДБК, сільського голови та головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, інфраструктури та ЖКГ райдержадміністрації з виїздом на місце. Встановлено, що захоронення на діючому кладовищі проводяться з 1950-х років, відстань захоронень до існуючих житлових будинків біля 100 метрів, територія частково огороджена, ворота - відсутні, а земельна ділянка громадянина ОСОБА_1 має спільну межу з територією сільського кладовища. Факту розширення меж кладовища не встановлено. Під'їзна комунальна дорога примикає до території кладовища. Головний в'їзд до подвір'я заявника існує з вул. Петефі, однак заявником влаштовано додатковий в'їзд до приватизованої земельної ділянки через територію кладовища, безпосередньо біля існуючих могил та "Пам'ятника загиблим односельчанам", що є ознакою неповаги до померлих. Вирішення питань, порушених в даній заяві, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування у відповідності до вимог п.11 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" (а.с.23). Разом із вищезазначеним листом відповідачу направлено викопіювання з генерального плану с. Четфалва (а.с.24).

27 березня 2015 року, Головним управлінням Держсанепідслужби у Закарпатській області було направлено листа за № 580/02.2 "Про відсутність матеріалів по розгляду заяви гр. ОСОБА_1" на ім'я начальника Берегівського міськрайонного управління ГУ Держсанепідслужби у Закарпатській області, відповідно до якого відповідач отримав відповідь від Берегівської районної державної адміністрації про результати розгляду заяви громадянина ОСОБА_1, однак Берегівським міськрайонним управління ГУ Держсанепідслужби у Закарпатській області не подано копії матеріалів розгляду зазначеного звернення, зокрема: акту комісійного розгляду заяви, результатів бактеріологічних і протоколу санітарно-хімічних досліджень проб питної води із свердловини заявника (а.с.22).

02 квітня 2015 року Головне управління Держсанепідслужби у Закарпатській області направило на адресу позивача листа за № 629/02.2, згідно якого повідомлено останнього про комісійний компетентний розгляд по суті його заяви щодо порушення санітарного законодавства при експлуатації діючого кладовища села Четфалва Берегівського району Закарпатської області. Комісією з участю спеціалістів Берегівського міськрайоного управління Державнепідслужби у Закарпатській області, Держземагенства, районного архітектора, інспекції Держбудконтролю, сільського голови і відділу містобудування, архітектури, інфраструктури та ЖКГ райдержадміністрації з виїздом на місце розгляду заяви.

В результаті її розгляду комісією не виявлено розширення меж кладовища. Генеральним планом с. Четфалва передбачено продовження існуючого проїзду вздовж території кладовища, що можливе після перенесення існуючих захоронень - могил подалі від присадибних ділянок мешканців села. Згідно ДСанПіНу 2.2.2.028-99 "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" санітарно-захисна зона від кладовища до житлових, громадських будівель і джерел водопостачання повинна становити не менше 300 метрів, фактична відстань - біля 100 метрів. Відібрані спеціалістами Держсанепідслужби проби питної води із шахтного колодязя заявника не відповідають вимогам ДСаПіНу 2.2.2.028-99 по вмісту нітратів (протокол № 7 санітарно-хімічних досліджень питної води) та по мікробіологічним показникам (результати № 23 санітарно-мікробіологічних досліджень води).

Крім того, зважаючи на вищевикладене, відповідач повідомив позивача про те, що вода із шахтного колодязя останнього для пиття та приготування їжі не придатна. Відповідно до вимог ст.18 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", сільська рада повинна забезпечити позивача доброякісною питною водою та питання перелічені у заяві останнього відносяться згідно статей 26, 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 18, 22 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статей 103, 104 і 158 Земельного кодексу України. Для вирішення цих питань по суті запропоновано позивачу звернутися з розгляду цих питань по суті з письмовим зверненням до сільської ради для комісійного розгляду з участю компетентних спеціалістів (а.с.25).

Згідно результату санітарно-мікробіологічного дослідження за № 22, за адресою: АДРЕСА_2 було відібрано для санітарно-мікробіологічного дослідження із шахтного колодязя проб питної води (матеріал в лабораторію надійшов 02.04.2015 року, датою ж видачі результату зазначено 06.04.2015 року), згідно результатів якого виявлено E coli бактерію (загальні коліформи) та встановлено не відповідність НД (а.с.27 "а").

Згідно результату санітарно-мікробіологічного дослідження за № 23, за адресою: АДРЕСА_3 було відібрано для санітарно-мікробіологічного дослідження із трубчастого колодязя проб питної води (матеріал в лабораторію надійшов 02.04.2015 року, датою ж видачі результату зазначено 06.04.2015 року), згідно результатів якого виявлено E coli бактерію (загальні коліформи) та встановлено не відповідність НД (а.с.27).

У відповідності до протоколу дослідження питної води від 03.04.2015 року за № 7, вода відібрана для проби за адресою: АДРЕСА_3, не відповідає вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною" санітарно-токсикологічних показників нітрати (NO3) - 66,9 мг/дм3 (норма ? 50 мг/дм3) (а.с.28).

Згідно протоколу дослідження питної води від 03.04.2015 року за № 8, відібрана для проби за адресою: АДРЕСА_2, вода придатна для споживання та відповідає вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної призначеної для споживання людиною" (а.с.29).

Виходячи із вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що даючи відповідь 02 квітня 2015 року на звернення позивача, відповідач зазначає, що вода із шахтного колодязя для пиття та приготування їжі не придатна. При цьому, відповідач робить такі висновки без проведення дослідження та формування результатів санітарно-мікробіологічного дослідження на час направлення на адресу ОСОБА_1 листа від 02 квітня 2015 року № 629/02.2.

Судом зроблені такі висновки на підставі письмових доказів які наявні в матеріалах справи, зокрема протоколів дослідження питної води № 7 та № 8, які сформовані 03 квітня 2015 року, а результати санітарно-мікробіологічного дослідження № 23 та № 24 від 06 квітня 2015 року.

Щодо доводів, представника відповідача, що у даному випадку відповідач Головне управління Держсанепідемслужби у Закарпатській області не бездіяв, була створена комісія при Берегівській РДА із членом комісії фельдшером санітарним Берегівського міськрайонного управління ОСОБА_6, то суд в даному випадку вважає за необхідне зазначити, що звернувшись 04 березня 2015 року із листом № 416/02.2 до т.в.о голови Берегівської РДА щодо комісійного розгляду заяви, відповідач таким чином переклав повноваження якими наділений по закону, на інший орган, при цьому усунувшись від виконання обов'язків які прямо передбачені Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Крім того, такі дії позивача зроблені не у спосіб, що передбачений законом та звернення до Берегівської РДА не звільняло відповідача від обов'язку здійснити перевірку у відповідності до статті 39 цього Закону .

Відповідач заперечуючи проти позову в обґрунтування не здійснення заходів нагляду (контролю) та адміністративного впливу вказує на дію Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року за № 76-VIII, а також те, що Держсанепідслужба є органом який не має право здійснювати перевірки суб'єктів господарювання через такі обставини:

1) існування законодавчо встановленої заборони (мораторію) на проведення перевірок суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців) контролюючих органів;

2) відсутності розпорядження Кабінету Міністрів України на проведення перевірки дотримання вимог санітарного законодавства Четфалвівською сільською радою при експлуатації кладовища;

3) відсутність механізму надання дозволу Кабінетом Міністрів України контролюючим органам на проведення перевірок суб'єктів господарювання.

Перевіряючи вказані доводи відповідача, суд з аналізу правових норм що регулюють спірні правовідносини суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказуючи на відсутність правових підстав для здійснення заходів нагляду (контролю) відповідачем не враховано, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року за № 76-VIII, накладено обмеження на проведення перевірок контролюючими органами суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до вимог ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частина 1 статті 8 Господарського кодексу України встановлює, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Отже, Четфалвівська сільська рада будучи органом місцевого самоврядування не є суб'єктом господарювання.

Таким чином відповідачем помилково віднесено Четфалвівську сільську раду до суб'єктів господарювання в наслідок чого помилково застосовано положення п.8 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII.

Невжиття всіх заходів можливість здійснення яких надано п.8 Перехідних положень Закону України від 28.12.2014 року за № 76-VIII вказує на бездіяльність відповідача.

Щодо доводів третьої особи, що позивач, за вказаною адресою не проживає, суд вважає за необхідне зазначити, що такий є власником цього житла та має право на безпечне довкілля.

Це право врегульовано Законом України " Про охорону навколишнього природного середовища", який передбачає право громадян на доступ до правосуддя через подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище ( п.з ч.1 статті 9) та оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому Законом ( п.и ч.1 статті 9).

Безпосередньо доступу до правосуддя з питань, що стосується довкілля присвячена стаття 9 Оргуської конвенції, яка передбачає, у п.1, що кожна із сторін у рамках національного законодавства гарантує кожній особі, яка вважає, що її запит з отримання екологічної інформації відповідно до умов статті 4 Конвенції було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено, або підхід до розгляду такого запиту не відповідав положенням зазначеної статті, доступ до процедури розгляду прийнятого рішення в суді або іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом.

Оргуська конвенція гарантує право на інформацію, право на участь, а також визнає право на безпечне довкілля

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 50, 16 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Згідно п.9 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян. Обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників.

Результати обстеження та перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними принципами охорони навколишнього природного середовища є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей і запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить переконливого висновку, що доводи позивача підтверджені належними та допусти доказами, проте відповідачем не доказано правомірності бездіяльності, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню частково, в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області щодо неналежного розгляду заяви (вх. № 255) ОСОБА_1 від 04 березня 2015 року.

Щодо вимоги, зобов'язати Головне управління Держсанепідслужби у Закарпатській області вжити заходів адміністративного впливу спрямованих на усунення порушень санітарно-епідеміологічного законодавства України неналежним утриманням кладовища в с. Четфалва Берегівського району з боку Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, то в даному випадку виходячи із приписів статті 162 КАС України, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення певного змісту, проте такий спосіб не може застосовуватися щодо дискреційних повноважень. Тобто, суд може вказати норми права, які порушені відповідачем, однак не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.

Отже, належним та допустимим способом захисту в даному випадку є зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. № 255) від 04 березня 2015 року відповідно до статті 39 Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення " .

Згідно зі статтею 94 частиною 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, третя особа Четфілвівська сільська рада - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області щодо неналежного розгляду заяви (вх. № 255) ОСОБА_1 від 04 березня 2015 року.

3. Зобов'язати Головне управління Держсанепідслужби у Закарпатській області розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. № 255) від 04 березня 2015 року відповідно до статті 39 Закону "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення " та у десятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Присудити з Головного управління Держсанепідслужби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 38267490, м. Ужгород, вул. Собранецька буд. 96, п.і. 88000) на користь позивача ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 73, 08 (сімдесят три гривні, 08 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяТ.В. Скраль