Ухвала суду № 56551655, 15.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

15 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Панталієнка П.В., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, третя особа - Кабінет Міністрів України, про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Рубіжанський міський суд Луганської області постановою від

31 серпня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ці судові рішення на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 237 КАС.

Як убачається із поданої заяви, ОСОБА_2 посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції абзацу 1 частини другої статті 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2010 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, та копію постанови Верховного Суду України від

20 лютого 2012 року № 21-430а11 - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку.

Проте аналіз зазначених судових рішень дає підстави для висновку, що вони ухвалені у справах з різними предметами спору та за різних фактичних обставин, які були встановлені під час розгляду цих справ, а перевірка правильності встановлення цих обставин не входить до компетенції Верховного Суду України.

Не суперечить оскаржуване судове рішення й висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, оскільки вони ухвалені у спорах, що виникли у правовідносинах, які не є подібними.

Як убачається із самої заяви, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків касаційного суду у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в

м. Рубіжному Луганської області, третя особа - Кабінет Міністрів України, про зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М. І. Гриців

П.В. Панталієнко