Постанова № 56551506, 17.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2016 року № 826/15907/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО ПРИНТ»

до

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФО ПРИНТ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві про зобов’язання ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві надати ТОВ «ФО ПРИНТ» висновки за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка була проведена відповідно до наказу № 737 про проведення документальної позапланової перевірки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо ненадання позивачу результатів перевірки здійснені з порушенням норм чинного законодавства, що завдало шкоди охоронюваним законом правам та інтересам останнього.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, позаяк податкове зобов’язання з податку на прибуток не може вважатися узгодженим до винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення або довідки за результатами перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача, було встановлено наявність у останнього податкового боргу з податку на додану вартість, а тому сплачені позивачем суми в рахунок погашення податкового компромісу було зараховано в рахунок погашення податкового боргу. У зв’язку із наведеним податковий компроміс в частині податку на додану вартість в сумі 128 700,00 грн. вважається не досягнутим.

Сторони у судовому засіданні 15.10.2015 р. заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, з огляду на що та, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО ПРИНТ» 09.04.2015 р. подано до ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про податковий компроміс (вх. № 14542/10).

16.04.2015 р. ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 10049/10/26-58-15-01-13 про необхідність проведення документальної позапланової перевірки щодо оподатковуваних операцій з податку на прибуток за 2013 рік та 2014 рік.

У зв’язку із наявністю обставин, передбачених пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 3 підрозділу 9 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та, відповідно до рішення від 16.04.2015 р. № 10049/10/26-58-15-01-13 щодо погодження застосування податкового компромісу, 10.06.2015 р. ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ № 737 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки на три робочі дні з 10.06.2015 р.

ТОВ «ФО ПРИНТ» на адресу ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві 26.08.2015 р. було направлено лист № 38/п від 26.06.2015 р. про надання висновків за результатами перевірки, яка була проведена відповідно до наказу № 737 від 10.06.2015 р.

Однак, на час звернення до суду, позивачем результати проведеної перевірки не отримано у зв’язку із чим, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-2 "Підрозділ 9-2. Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу".

Суд зазначає, що відповідно пункту 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 17 січня 2015 року № 13, досягнення податкового компромісу здійснюється за заявою про компроміс по податковому повідомленню-рішенню лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування податкового компромісу приймається керівником контролюючого органу на підставі колегіального розгляду структурними підрозділами (податкового та митного аудиту (або іншого структурного підрозділу, який надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення платнику податків), оподаткування юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб, правової роботи, погашення заборгованостей, координаційно-моніторингового, власної безпеки, слідчими підрозділами фінансових розслідувань, оперативними підрозділами), що оформлюється відповідним протоколом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу приймається у довільній формі. При цьому в обов'язковому порядку в ньому зазначається: дата прийняття рішення; дата, номер заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню; дата, номер податкового повідомлення-рішення, загальна сума грошових зобов'язань по повідомленню-рішенню; відомості щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному/судовому порядку; наявність кримінального провадження; норми законодавства, що є підставою для прийняття цього рішення; загальна сума податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, щодо яких може бути застосований податковий компроміс (відповідно до розрахунку); загальна сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу (5 відсотків).

У разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Таке рішення підписується керівником контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному п. 3.5 цих Методичних рекомендацій.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

При цьому, пунктом 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відтак, відносно визначених у податкових повідомленнях-рішеннях податкових зобов'язань діє спеціальне правило, яке передбачає, що для цілей застосування податкового компромісу, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями податкові зобов'язання мають бути неузгодженими, а саме: знаходиться у процедурі судового та/або адміністративного оскарження. При цьому, визначення «також на неузгоджені суми податкових зобов'язань», слід розуміти в контексті положень підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України так, що для цілей застосування податкового компромісу податкове зобов'язання у всіх випадках має бути неузгодженим.

На випадки подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань відповідно до цього підрозділу не поширюються норми статті 50 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 10.03.2015р. за №04-27/10-598 «Щодо деяких питань застосування податкового компромісу» метою прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», серед іншого, була необхідність встановлення діалогу між державою та платниками податків, звільнення платників податків від фінансової, кримінальної та адміністративної відповідальності за умови сплати п'яти відсотків від суми заниження незадекларованих та/або неузгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, зменшення кількості адміністративних скарг до контролюючих органів та адміністративних позовів до суду платників податків на рішення контролюючих органів, а також необхідність забезпечення додаткових податкових надходжень до бюджету держави.

За визначенням п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за таких обставин, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом.

Згідно із п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що обов’язку контролюючого органу щодо проведення перевірки платника податків кореспондує обов’язок надати висновок за її результатами у формі акта або довідки.

Як встановлено судом, у відповідності до вищенаведених законодавчих актів, позивачем було подано заяву про застосування податкового компромісу по податку на додану вартість та податку на прибуток. Відповідачем прийнято рішення про необхідність проведення перевірки щодо операцій, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток. Перевірка була проведена посадовими особами відповідача лише щодо оподаткованих операцій з податку на прибуток за 2013 рік по 2014 рік.

Разом з тим, ані акту, ані довідки за її результатами відповідачем складено не було, що вчинено з порушенням вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що за наслідками перевірки у позивача було виявлено податковий борг з податку на додану вартість, який було погашено за рахунок сплачених позивачем розрахункових сум податкового компромісу, оскільки в даній справі не оскаржується рішення щодо недосягнення між сторонами податкового компромісу з податку на додану вартість, а встановлюється правомірність дій відповідача щодо оформлення результатів перевірки.

Зважаючи на те, що на час розгляду даної справи, відповідачем не надано висновків за результатами перевірки ТОВ «ФО ПРИНТ», враховуючи, що посилання, наведені позивачем доводять наявність фактів порушення податковим органом охоронюваних законом прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО ПРИНТ» задовольнити.

2. Зобов’язати ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві надати ТОВ «ФО ПРИНТ» висновки за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка була проведена відповідно до наказу № 737 про проведення документальної позапланової перевірки.

3. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО ПРИНТ» за рахунок асигнувань ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук