Постанова № 56551491, 16.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 березня 2016 року 11:46 №826/23565/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Вініченко В.В., за участю представника позивача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд»

до

державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 №0000252201

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16 березня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2015 №0000252201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки перевіряємі фінансово-господарські операції позивача з відповідним контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією, яка була надана до перевірки.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав.

Розглянувши подані матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» за вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 на суму 338 000,00 грн.

На підставі зазначеного, державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 16.01.2015 №9/26-57-22-01/34295663 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 №0000252201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 422 500,00 грн., з яких 338 000,00 грн. за основним платежем та 84 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 16.01.2015 №9/26-57-22-01/34295663, контролюючим органом за результатом проведення останньої виявлено порушення податкового законодавства за результатами взаємовідносин позивача (підприємство) з товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» (агент), за агентським договором від 15.09.2014 №15/09-04.

Так, за умовами вказаного договору підприємство надає агенту монопольне право на виконання агентських функцій з пошуку постачальників та покупців нафтопродуктів для підприємства на території України. Підприємство надає агенту монопольне право на проведення комплексу заходів з пошуку та підбору об’єктів (нафтобаз) для подальшої експлуатації АЗС з метою реалізації нафтопродуктів. Агент здійснює пошук партнерів, готує контракти, угоди та договори; надає інші послуги, спрямовані на укладення договорів та інших угод між підприємством та партнерами. Договори та інші угоди укладаються безпосередньо між підприємством та контрагентами.

Згідно з пунктом 3.1 даного договору, підприємство зобов’язується, зокрема, передавати агенту звіти про поставки, здійсненні за сприяння агента та копії договорів між підприємством та постачальником, укладених у відповідності з даним договором, а також надавати звіти у кінці кварталу.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: агентського договору від 15.09.2014 №15/09-04; замовлення від 15.09.2014 №15/09-04; звіту агента від 15.09.2014 №15/09-04; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.09.2014 №ОУ-0915/01 та податкової накладної від 15.09.2014 №7 (сума ПДВ – 338 000,00 грн.).

У свою чергу, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо отримання агентських послуг з пошуку покупців та продавців, а саме: звітів про виконані роботи, які договори, контракти були укладені під час пошуку клієнтів, згідно з положеннями агентського договору від 15.09.2014 №15/09-04; з ким та коли (номер, дата укладених документів) були укладені договори, контракти, підтвердження дій та заходів, які були прийняті для виконання зобов’язань за вищевказаним договором. Натомість, за твердженням перевіряючих, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» до перевірки надало лише акти надання послуг, які не містять інформацію, яка б свідчила про те, в якому місці, в який час, яким чином зазначений виконавець проводив певну роботу, що не дає змоги довести зв’язок даних послуг з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що станом на період проведення перевірки, згідно з АІС «Податковий блок» стан товариства з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» – 3. «Прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)». В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності також встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» було подано уточнюючі розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за вересень 2014 року, в результаті чого товариство з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» зменшило податкові зобов’язання по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» в загальній сумі 338 000,00 грн., а товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд», у свою чергу, не відкоригувало податковий кредит на суму 338 000,00 грн.

Зазначені висновки акту перевірки позивачем під час судового розгляду справи не спростовано.

Також, перевіряючи наявність реального руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз», на підставі чого позивачем визначено собі податковий кредит, суд наголошує на наступному.

Як було зазначено вище, договірні правовідносини позивача з контрагентом – товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» – ґрунтувалися на агентському договорі від 15.09.2014 №15/09-04.

Водночас, згідно з наявної у матеріалах справи копії звіту агента від 15.09.2014 №15/09-04, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» придбані наступні послуги: з контрагентами AG TRADING GROUP S.A. (дата документа 10.03.2014) та товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс» (дата документа 21.08.2014).

На підтвердження викладеного, позивачем надано суду копії договору поставки нафтопродуктів від 21.08.2014 №21/08-2-опт (укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс») та контракту від 10.03.2014 №ТКМТ-10/03/USD (укладеного з компанією AG TRADING GROUP S.A.).

Разом з тим, суд звертає увагу, що дані договори, які, за твердження позивача та у відповідності до наявної у матеріалах справи копії звіту агента від 15.09.2014 №15/09-04, укладені внаслідок реального виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» умов агентського договору від 15.09.2014 №15/09-04, датовані раніше (10.03.2014 та 21.08.2014), аніж безпосередньо агентський договір.

Отже наявність ділової мети та доцільності в укладенні агентського договору позивачем не доведено. Як не доведено позивачем фактичного виконання умов договору від 15.09.2014 №15/09-04, оплату вартості послуг (відсутні документи, які б свідчили здійснення розрахунків позивача із товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз»), розумності ціни послуг.

Також, суд звертає увагу, що наданий позивачем договір про наміри від 15.01.2014 №2-н, укладений між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» (комерційний агент), згідно з умовами якого комерційний агент, у якості представника, вчиняє наступні дії від імені замовника, а саме: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить усю попередню переддоговірну роботу з клієнтом, а також попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання раніше погоджені ним з клієнтом, повністю готуючи укладення правочину, не є свідченням реальності досліджуваної фінансово-господарської операції, з огляду на таке.

Приписами частини першої статті 635 Цивільного кодексу України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором (частина четверта статті 635 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту вказаного договору про наміри від 15.01.2014 №2-н, останнім не містить посилання щодо надання йому сили попереднього договору, тобто договору, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому, відтак, останній не створює правових наслідків щодо обов’язковості останнього.

Також, слід звернути увагу на те, що позивачем в обґрунтування реальності (товарності) досліджуваної фінансово-господарської операції не надано суду доказів дійсної сплати наданої товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» агентської послуги на користь позивача, а також не зазначено причин неможливості надання таких доказів.

В контексті з викладеним суд також зазначає про таке.

Так, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. (пункт 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України).

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 192.3 статті 192 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, положеннями податкового законодавства передбачено, що у разі необхідності коригування зобов’язань з податку на додану вартість таке коригування відбувається у двосторонньому порядку, тобто шляхом одночасного зменшення податкових зобов’язань продавцем (постачальником) та зменшення розміру податкового кредиту покупцем.

У свою чергу, ситуація, за якої продавцем (постачальником) буде змінено розмір податкового зобов’язання з податку на додану вартість призводить до випадку, коли у продавця (постачальника) не виникло податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за результатами відповідної фінансово-господарської операції, а у покупця, при цьому, залишається право на формування податкового кредиту не відповідає наведеним вище положенням.

Таким чином, з урахуванням того, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності контролюючим органом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» було подано уточнюючі розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за вересень 2014 року, в результаті чого товариство з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» зменшило податкові зобов’язання по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» в загальній сумі 338 000,00 грн., а товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд», у свою чергу, не відкоригувало податковий кредит на суму 338 000,00 грн., призводить до неправомірного формування позивачем податкового кредиту у вказаному розмірі, як наслідок - порушення фіскальних інтересів держави.

Беручи до уваги все викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про нереальність (безтоварність) вказаної фінансово-господарської операції, що також підтверджується не доведенням позивачем реального руху активів, за результатами таких операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 18.03.2016