Постанова № 56551139, 15.03.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року 12 год. 25 хв. м. Луцьк Справа № 803/1712/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, cудді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Кушнір Ю.В.,

представника відповідача Драюка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - позивач, Луцька ОДПІ, інспекція) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» (далі - відповідач, ТзОВ фірма «Панхім», товариство) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач листом від 16 червня 2015 року №16/06-1 повідомив про не допуск посадових осіб податкового органу до проведення перевірки згідно наказу Луцької ОДПІ від 12 червня 2015 року № 1204 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», який видано на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ГУ ДФС у Волинській області майора податкової міліції Самаєва С.В. від 26 травня 2015 року. Даний факт унеможливлює проведення позапланової перевірки ТзОВ фірма «Панхім» про що інспекторами податкової служби було складено акт від 16 червня 2015 року № 208/22-01/30733394 та під розписку ознайомлено директора товариства Станішевського О.П.

Позивачем керуючись підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 17 червня 2015 року о 10 годині 00 хвилин було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно пункту 2 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України 17 червня 2015 року Луцька ОДПІ звернулася до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТзОВ фірма «Панхім». Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року провадження у справі було закрито з підстав наявності між сторонами спору про право.

Тому, позивач звернувся до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження та просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТзОВ фірма «Панхім».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Відповідач у своїх запереченнях проти позову від 29 липня 2015 року вихідний номер № 29/07-1, його представник у поданих додаткових письмових запереченнях та у судовому засіданні заперечили проти заявленого позову з огляду на наступне. ТзОВ фірма «Панхім» не отримувала будь-якої постанови слідчого щодо проведення перевірки, зокрема від 26 травня 2015 року. У наказі на проведення перевірки належним чином не зазначений предмет перевірки. Також спірним наказом в супереч забороні, що передбачена абзацом 2 пункту 78.2 статті 78 ПК України призначено повторну перевірку з питань, які були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. В судовому засіданні представник відповідача у своїх поясненнях додатково зазначив, що 30 жовтня 2015 року кримінальне провадження № 32014030000000102 внесене 11 грудня 2014 року до ЄРДР по якому слідчим призначено перевірку закрито на підставі пункту частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу вказаного кримінального правопорушення. Отже, відпали підстави для проведення перевірки, оскільки кримінальне провадження, на підставі якого було винесено постанову слідчого, що спричинило видачу наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, закрите, відповідно відпали і підстави для застосування адміністративного арешту майна. За таких обставин просять суд відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СУ ГУ ДФС у Волинській області майора податкової міліції Самаєва С.В. від 26 травня 2015 року видано наказ від 12 червня 2015 року № 1204 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» (код ЄДРПОУ 30733394) за період з 01 січня 2014 року по 30 квітня 2015 року, тривалістю 10 робочих днів з 15 червня 2015 року (а. с. 6-8).

На підставі наказу від 12 червня 2015 року № 1204 та направлень на перевірку від 15 червня 2015 року № 001154, № 00155 15 червня 2015 року заступником начальника відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Подойловим П.В. та головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кривицьким П.В. було здійснено виїзд за юридичною адресою ТзОВ фірма «Панхім» згідно установчих документів:45606, Волинська область, с.Рованці, вулиця Промислова,17 з метою ознайомлення з направленнями на перевірку від 15 червня 2015 року № 001154, № 00155 та вручення Наказу № 1204 від 12 червня 2015 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» (а. с. 8-10).

Однак, при прибутті за вказаною адресою представниками відомчої охорони ТзОВ фірми «Панхім» працівникам Луцької ОДПІ повідомлено, що посадові особи підприємства знаходяться у відрядженні у м.Києві, надали копію наказу, тому вручити наказ на перевірку та направлення, щоб розпочати проведення документальної позапланової виїзної перевірки не було можливості, у зв'язку з чим було складено акт № 205/22-01 від 15 червня 2015 року про відсутність посадових осіб товариства (а. с. 11-12).

Повторно 16 червня 2015 року тими ж самими представниками податкової інспекції було здійснено виїзд за юридичною адресою ТзОВ фірма «Панхім» з метою ознайомлення з направленнями на перевірку та наказом про проведення перевірки, однак, директором підприємства Станішевським О.П. листом № 16/06-1 від 16 червня 2015 року було повідомлено про не допуск посадових осіб Луцької ОДПІ до проведення перевірки (а. с. 14).

Вищевказані факти унеможливлюють проведення позапланової перевірки відповідача про що було складено Акт не допуску до проведення перевірки від 16 червня 2015 року за № 208/22-01/30733394, з яким під розписку був ознайомлений генеральний директор товариства Станішевський О.П. (а. с. 13).

Заступником начальника Луцької ОДПІ 17 червня 2015 року на підставі пункту 94.2 статті 94 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято рішення застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ фірми «Панхім» (код за ЄДРПОУ 30733394), що перебуває в с.Рованці, вул. Промислова,17 (а. с. 5).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки, зокрема є наявності наступної обставини: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ним відповідно до закону.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 40 КПК України слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини сьомої статті 100 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Аналіз наведених норм дає підстави зрозуміти, що законодавством України передбачено право слідчого в межах КПК України відповідною постановою призначити проведення перевірок суб'єктів господарювання, такі постанови є обов'язковими до виконання органами державної податкової служби України.

Отже, підставою для проведення документальної позапланової перевірки була постанова старшого слідчого з ОВС СУ ГУ ДФС у Волинській області майора податкової міліції Самаєва С.В. від 26 травня 2015 року на підставі якої начальником Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області видано наказ від 12 червня 2015 року № 1204 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірма «Панхім» (код ЄДРПОУ 30733394) за період з 01 січня 2014 року по 30 квітня 2015 року, тривалістю 10 робочих днів з 15 червня 2015 року та направлення на перевірку від 15 червня 2015 року № 001154, №00155 (а.с.6-10).

Оскільки як 15 червня 2015 року так і 16 червня 2015 року представників контролюючого органу не допущено до проведення перевірки платника податків, то у відповідності до норм статті 81 ПК України був складений акт від 16 червня 2015 року № 208/22-01/30733391, який засвідчив факт неможливості розпочати проведення перевірки оскільки листом від 16 червня 2015 року генеральним директором суб'єкта господарювання було повідомлено особам, направленим на перевірку про не допуск до проведення перевірки з наступним зверненням до суду.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України)

адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено пунктом 94.10 статті 94 ПК України. Згідно із зазначеною нормою арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно із підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

На підставі даної норми ПК України заступником начальника Луцької ОДПІ ГУ ДФС У Волинській області 17 червня 2015 року прийнято рішення застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТзОВ фірми «Панхім» (код за ЄДРПОУ 30733394), що перебуває с. Рованці, вул. Промислова,17 (а. с. 5).

Пунктом 94.3 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Відповідно до пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється у випадках, передбачених пунктом 94.19 статті 19 ПК України, зокрема, у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (підпункт 94.19.1); усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту (підпункт 94.19.3).

Відповідно до частини першої статті 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із частиною восьмою статті 183 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку із наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (частина шоста статті 183 -3 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема, в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості. Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому стаття 183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Слід зауважити, що суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.

Отже, логічним є висновок про існування двох способів перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а саме: в особливому терміновому порядку, передбаченому статтею 183-3 КАС України за поданням контролюючого органу та в загальному порядку, визначеному КАС України, на підставі позовної заяви.

Виходячи з наведеного, положення статті 94 ПК України та частини восьмої статті 183-3 КАС України щодо необхідності перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків протягом 96 годин стосуються виключно особливого провадження за поданням податкового органу, в той час як перевірка обґрунтованості адміністративного арешту майна в порядку позовного провадження здійснюється в загальному порядку без обмеження вказаним строком та без можливості негайного виконання рішення суду у разі підтвердження обґрунтованості арешту до набрання рішенням законної сили у встановленому нормами КАС України порядку.

Таким чином, позовні вимоги податкового органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна підлягають розгляду судом незалежно від факту припинення такого арешту у зв'язку із відсутністю судового рішення про визнання арешту обґрунтованим протягом строку розгляду подання податкового органу.

При цьому перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено. Враховуючи положення пункт 94.10 статті 94 ПК України, така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

У даному випадку оцінка правомірності наказу на проведення перевірки, який був підставою для виникнення обставин для застосування адміністративного арешту, вже надана судом при розгляді справи № 803/1328/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним і скасування наказу про проведення перевірки від 12 червня 2015 року № 1204.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, не потребує доведення у даній справі правомірність прийняття наказу Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 12 червня 2015 року № 1204 на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» оскільки постанова, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року судом не скасовані та є чинними (а. с. 48-56).

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року спростовуються доводи представника відповідача у судовому засіданні з приводу питань, які є предметом перевірки за спірним наказом, що вони ніби то були вже охоплені іншою перевіркою (а. с. 53-56).

Щодо тверджень про протиправність оскаржуваного наказу з підстав закриття кримінального провадження № 32014030000000102 в межах якого винесено постанову про призначення документальної позапланової виїзної перевірки суд зазначає, що у зв'язку із закриттям даного кримінального провадження у якому відсутній склад кримінального правопорушення і підстави для проведення перевірки відпали, не може вважатись обставиною, яка перетворює правомірні дії відповідача на протиправні.

Крім того на час звернення позивача до суду 16 червня 2015 року ще не була винесена постанова про закриття кримінального провадження, датована 30 жовтням 2015 року, а також оскаржуваний наказ не був реалізований, докази протилежного матеріалами справи не підтверджуються.

З огляду на наявність законних підстав для проведення перевірки та доведеність факту недопуску посадових осіб Луцької ОДПІ Гу ДФС у Волинській області до проведення перевірки, слід прийти до висновку про обґрунтованість застосування адміністративного арешту майна ТзОВ фірма «Панхім» на підставі рішення від 17 червня 2015 року.

Як вбачається з пояснень представника позивача, документальна позапланова перевірка товариства на час розгляду справи у суді не проведена, продовжують існувати обставини, які стали підставою для прийняття рішення про застосування арешту, тобто платником податків не усунуті причини застосування адміністративного арешту, а тому, враховуючи встановлені судом обставини справи та положення чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

При прийнятті рішення у даній справі суд бере до уваги пункт 94.10 статті 94 ПК України, який наділяє органи державної податкової служби України повноваженнями звертатися до суду лише з вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, а не його продовження, та положення пунктів 94.19, 94.20 статті 94 ПК України, які визначають виключний перелік підстав припинення адміністративного арешту майна платників податків і порядок прийняття рішення щодо звільнення з під-арешту майна.

Згідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в частині другій статті 19 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок, щодо доведеності суду правомірності своїх дій та підтвердив їх належними письмовими доказами.

Відтак, позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» (код ЄДРПОУ 30733394), застосованого на підставі рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 17 червня 2015 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків».

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Панхім» (код за ЄДРПОУ 30733394) застосованого на підставі рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 17 червня 2015 року «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 18 березня 2016 року.