Ухвала суду № 56551086, 16.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 876/398/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Лінинської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну ОСОБА_5 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Червоногрдської міської ради Львівськоїобласті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, відділ у справах дітей Червоноградської міської ради Львівської області про скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати пункт 19 рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області (далі - Виконком) № 193 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» від 22.10.2015 року, зобов'язати комісію з питань захисту прав дитини Виконкому повторно винести на розгляд питання визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2015 року у справі № 459/3660/15-а вказаний позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_5 просить вказану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення Виконкому № 193 від 22.10.2015 року, яким затверджено висновок про доцільність проживання дітей з батьком, було надано на запит Червоноградського міського суду від 13.07.2015 року № 459/1276/15ц у справі за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та його зустрічним позовом про визначення місця проживання дітей.

Рішенням Червоноградського міського суду від 20.11.2015р. шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розірвано, а щодо визначення місця проживання дітей суд дійшов висновку, що дітей слід залишити проживати з обома батьками.

На переконання апелянта, питання щодо визначення місця проживання дітей є компетенцією суду, а висновок органу опіки і піклування, який затверджений рішенням Виконкому від 22.10.2015 року, носить рекомендаційний характер, був реалізований шляхом його направлення до суду і після вирішення справи про визначення місця проживання дітей втратив будь-яке правове значення.

Відсутність обов'язкового до виконання рішення органу опіки з питання наявного спору між батьками доводить відсутність об'єкту судового захисту (порушеного права) за захистом якого позивач звернулась до суду.

Окрім того, позивач звернулася за захистом свого порушеного права після встановленого строку для оскарження.

Позивач ОСОБА_2 та її представник у ході апеляційного розгляду заперечили обґрунтованість доводів апелянта, просили залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду при вирішенні апеляційної скарги поклалася на розсуд суду та пояснила, що оскаржуване рішення фактично Виконкому втратило свою чинність внаслідок використання судом при вирішенні спору про визначення місця проживання дітей.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що вимоги апелянта підлягають частковому задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_10, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення був у наявності та брався до уваги відповідний акт обстеження умов проживання. Комісією при прийнятті висновку від 06.10.2015 № 91 не було повно та всебічно досліджено обставин, що мають істотне значення для вирішення спору щодо визначення місця проживання дітей.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та вимогам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із положеннями статті 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вжитий у КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Приписами частини 2 статті 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до матеріалів справи, суть спірних правовідносин полягає у правомірності висновків комісії з питань захисту прав дитини Виконкому (протокол № 13 від 06.10.2015 року а.с. 38), затверджених оскаржуваним рішенням Виконкому № 193 від 22.10.2015 року, про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, який було надано на запит Червоноградського міського суду від 13.07.2015 року № 459/1276/15ц у справі за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_9 про визначення місця проживання дітей.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України до рішень суб'єкта владних повноважень відносяться нормативно правові акти індивідуальної дії.

Виходячи із приписів частин 5-6 статті 19 Сімейного кодексу України висновок органу опіки та піклування не має імперативного характеру, не закріплює за особою прав та обов'язків, не тягне за собою зобов'язання вчинити певні дії, не є обов'язковим для виконання, а має рекомендаційний характер, подається на вимогу суду і може враховуватись або не враховуватись при ухваленні судового рішення .

Положенням частини 1 статті 15 ЦПК України, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється за правилами іншого судочинства.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, вказане рішення відповідача у даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а регулює правовідносини в сфері сімейних відносин.

Отже, з урахуванням положень статті 15 ЦПК України та пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України, даний спір з приводу визначення місця проживання дитини підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що і було зроблено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За правилами частини 1 статті 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

На підставі наведеного апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та закриття провадження у адміністративній справі.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Скасувати постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 24 грудня 2015 року у справі № 459/3660/15-а та закрити провадження у адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 18 березня 2016 року.