Постанова № 56550709, 15.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року № 813/6622/15

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Сєрова О.В., згідно довіреності,

від відповідача - Шиби А.І., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк ЛЗТА" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Технопарк ЛЗТА" (далі - ТзОВ "Технопарк ЛЗТА", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000732202 від 19.10.2015 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що висновки податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства у взаємовідносинах з ТзОВ "Укр Сервіс груп", не відображають фактичних обставин фінансово - господарської діяльності ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" з вищевказаним контрагентом. Позивач стверджує, що при проведенні перевірки ним було надано усі необхідні документи, які підтверджують здійснення спірних господарських операцій, жодних зауважень до оформлення чи змісту яких у податкового органу під час перевірки не було. Крім того, представник позивача вважає неприпустимим висновок податкового органу про те, що сам факт вилучення документів у ТзОВ "Укр Сервіс Груп" слідчим відділом розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві свідчить про те, що всі правочини за квітень 2015 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем письмових пояснень, представник позивача наголосив, що таке у позивача під час перевірки не вимагалося. На підставі вищенаведеного, висновки акта перевірки є необґрунтованими, а прийняте на його основі податкове повідомлення - рішення - протиправним, у зв'язку з чим, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Свою позицію виклав у письмових запереченнях, які подав до суду 29.01.2016 року, суть яких полягає в наступному. За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з ТзОВ "Укр Сервіс Груп" в квітні 2015 року носили безтоварний характер, а їх документальне оформлення мало на меті заниження об'єкта оподаткування та несплату податків. В ході перевірки, крім наданих позивачем документів, використано також інформацію з баз даних ДФС України, АІС ОР "Податки", ІС "Податковий блок", "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та іншу податкову інформацію. Аналізом баз даних встановлена відсутність будь - якої інформації про наявні у контрагента позивача офісні та складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Також не було підтверджено здійснення господарських операцій ТзОВ "Укр Сервіс груп" щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів тощо. Також при формуванні висновків перевірки було взято до уваги лист ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.05.2015 року, в якому зазначено що документи по ТзОВ "Укр Сервіс Груп" вилучені слідчим відділом розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві, що свідчить про те, що правочини ТзОВ "Укр Сервіс Груп" за квітень 2015 року не були спрямовані на настання правових наслідків. Враховуючи вказане, представник відповідача вважає висновки акта податкового органу підставними, а винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення правомірним, відтак, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "Технопарк ЛЗТА", код ЄДРПОУ 32326890, знаходиться за адресою: 79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72. Підприємство зареєстроване 25.12.2002 року у виконавчому комітеті Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію року № 14151200000000850 від 25.12.2002 року.

У період з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області провела документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" (код ЄДРПОУ 32326890) з питань господарських відносин з ТзОВ "Укр Сервіс груп" (код ЄДРПОУ 39123362) за квітень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента.

За результатами перевірки складено акт № 703/13-05-22-02/32326890 від 10.09.2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в наслідок чого ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на загальну суму 85626,80 грн., в тому числі за квітень 2015 року на суму 85626,80 грн.

Підставою для таких висновків стало оформлення позивачем взаємовідносин з ТзОВ "Укр Сервіс Груп" в квітні 2015 року, які мали безтоварний характер.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем було подано до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області заперечення на акт № 703/13-05-22-02/32326890 від 10.09.2015 року.

16.10.2015 року на адресу ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" надійшла відповідь № 117552/10/22-02/13/05 на заперечення на акт № 703/13-05-22-02/32326890 від 10.09.2015 року, в якій зазначено, що заперечення платника не спростовують порушень викладених в акті перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0000732202 від 19.10.2015 року.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із скаргою до ГУ ДФС у Львівській області та скерував повідомлення про початок адміністративного досудового оскарження податкового повідомлення - рішення № 0000732202 від 19.10.2015 року на адресу ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області.

За результатами розгляду вказаної скарги, ГУ ДФС у Львівській області винесено рішення № 5676/10/13-01-10-07-05 від 11.12.2015 року, яким податкове повідомлення - рішення № 0000732202 від 19.10.2015 року залишено без змін, а скаргу ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" - без задоволення.

Не погоджуючись із результатом розгляду вищевказаної скарги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд керувався наступним.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Листом Державної податкової адміністрації України №3146/6/15-016 від 08.04.2008 року передбачено, що згідно ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. цієї ж статті передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 ПК України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

- ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних;

- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши надані матеріали справи, суд вважає, що з долучених до матеріалів справи документів неможливо встановити реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ "Укр Сервіс груп".

Так, на підтвердження реальності господарської операції з вищевказаним контрагентом, позивачем до матеріалів справи долучено копію договору підряду № Т/3-2-15/06-3 від 06.03.2015 року. Згідно умов даного договору виконавець зобов'язувався виконати комплекс демонтажних робіт на будівлі корпусу № 41, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72 у строк до 08.05.2015 року. Датою виконання робіт відповідно до умов цього договору вважалася дата підписання акта приймання - передачі виконаних робіт.

Крім того, позивачем долучено копії дефектних актів від 23.04.2015 року, перелік обладнання, що підлягає демонтажу в приміщенні корпусу № 41 (17-15/А-Д), договірну ціну на будівництво - Демонтаж обладнання в приміщенні корпусу № 41 в осях 17-15/А-Д та демонтаж камери тепла в осях 1-2/А-В (підвал), що здійснюється в 2015 році, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на демонтажні роботи в корпусі № 41, підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 - демонтажні роботи в корпусі № 41, довідку про вартість виконаних робіт та витрат за квітень 2015 року.

Позивачем також долучено до матеріалів справи копію акта приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.04.2015 року

По факту виконаних робіт згідно акта приймання-передачі виконаних робіт була виписана позивачу податкова накладна № 480 від 30.04.2015 року.

Щодо оплати вартості робіт, то згідно умов договору вона мала здійснюватися частинами відповідно до окремих етапів робіт, які визначені кошторисами.

На підтвердження здійснення оплати, позивачем долучено до матеріалів справи копію квитанції про оплату за демонтажні роботи, проведені ТзОВ "Укр Сервіс груп" на суму 85626,80 грн.

Аналізуючи подані на підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ "Укр Сервіс груп" документи, суд зазначає про наявність суттєвих недоліків у їх оформленні, а саме відсутність необхідних реквізитів документів.

Так, наявні у матеріалах справи копії дефектних актів від 23.04.2015 року, перелік обладнання, що підлягає демонтажу в приміщенні корпусу № 41 (17-15/А-Д) та підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 не містять підписів посадових осіб та відбитку печатки ТзОВ "Укр Сервіс груп".

Договірна ціна на демонтаж на будівництво - Демонтаж обладнання в приміщенні корпусу № 41 в осях 17-15/А-Д та демонтаж камери тепла в осях 1-2/А-В (підвал), що здійснюється в 2015 році та акт приймання будівельних робіт містить лише відбитки печаток підприємств та підписи, однак не зазначено посад та прізвищ тих осіб, які засвідчили вказаний документ.

Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на демонтажні роботи в корпусі № 41 не містить підписів та посад осіб. Крім того, в даному кошторисі відсутнє посилання на дефектні акти, які були складені позивачем для конкретизації робіт, що належало виконати.

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах відсутнє завдання замовника на виконання робіт, яке передбачено договором підряду № Т/3-2-15/06-3 від 06.03.2015 року, та докази передачі замовником виконавцю будь-якої технічної документації для виконання робіт, дозволу на початок проведення робіт.

Окрему увагу суд надає податковій накладній, яка є підставою для формування податкового кредиту. До матеріалів справи представником позивача було долучено копію податкової накладної № 480 від 30.04.2015 року, що не містить підпису уповноваженої особи ТзОВ "Укр Сервіс груп" та відбитка печатки. Відтак, така податкова накладна не може вважатися належним доказом у справі.

Щодо долучених до матеріалів справи фотокопій, то суд не бере їх до уваги, оскільки вони не містять прив'язки до об'єкта, з таких фотокопій неможливо встановити що саме фотографувалось і де.

Також позивачем не підтверджено, яким чином ТзОВ "Укр Сервіс груп", що знаходиться у м. Києві, вул. Кіквідзе, буд. 5 (місце масової реєстрації) надавало послуги демонтажу позивачу, що знаходиться у м. Львові по вул. Героїв УПА, 72.

Щодо покликання відповідача на інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про факт вилучення слідчим відділом розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві документів у ТзОВ "Укр Сервіс Груп", суд зазначає, що негативні наслідки у зв'язку з недобросовісністю контрагента для платника податків можуть наступати тільки тоді, коли вироком суду відносно посадових осіб контрагента буде чітко встановлено докази фіктивності господарської операції саме з платником податків.

Водночас, суд бере до уваги інформацію з баз даних ДФС України, АІС ОР "Податки", ІС "Податковий блок", "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", що висвітлена податковим органом в акті перевірки № 703/13-05-22-02/32326890 від 10.09.2015 року, щодо відсутності у ТзОВ "Укр Сервіс Груп" офісних та складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Суд зазначає, що виконання робіт з демонтажу потребують спеціального технічного устаткування та робочого персоналу, відтак, відсутність вказаних ресурсів у ТзОВ "Укр Сервіс груп" ставить під сумнів реальність досліджуваних взаємовідносин, адже визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальне настання зміни майнового стану платників податків.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що з долучених до матеріалів справи документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ "Укр Сервіс груп" в квітні 2015 року.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із ТзОВ "Укр Сервіс груп" у квітні 2015 року, у зв'язку з чим суд вважає, що прийняте ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області податкове повідомлення - рішення № 0000732202 від 19.10.2015 року є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Згідно з ст. 94 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 18.03.2016 року.

Суддя Потабенко В.А.