Постанова № 56550649, 02.03.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року , о 18:50 годині,Справа № 808/8813/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі колегії: головуючого - судді Матяш О.В.,

суддів Дуляницької С.М., Семененко М.О.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України,

Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізькій області

про визнання незаконним та скасування наказу ПФУ №783-о від 11.11.2015, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що оскаржуваний наказ №783-о від 11.11.2015 «Про звільнення ОСОБА_1.» прийнято Пенсійним фондом України (далі - ПФУ) з порушенням вимог Кодексу законів про працю України в частині невідібрання у нього пояснень з висвітлених в наказі питань. В оскаржуваному наказі не вказано, які саме незаконні дії було вчинено ним як начальником УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади. Також йому не було надано копію вказаного наказу в день звільнення - наказ отримано лише 16.11.2015. В оскаржуваному наказі зазначається про порушення законодавства, що вже були предметом судового розгляду та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи №808/2156/15. Підставами винесення оскаржуваного наказу є ті самі підстави, що й у наказі №124-о від 05.03.2015 про його звільнення з посади, що був скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як причину для звільнення в оскаржуваному наказі зазначено порушення присяги державного службовця. Але звільнення за порушення присяги державного службовця може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу. Проте, жодного такого проступку ним не скоєно.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ ПФУ №783-о від 11.11.2015, поновити його на посаді начальника УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області з 12.11.2015 та стягнути з ПФУ на його користь невиплачену заробітну плату з 13.07.2015, згідно з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 у справі №808/2156/15, по день повторного поновлення на посаді у зв'язку із вимушеним прогулом з вини адміністрації.

В судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов, виходячи з викладених в ньому підстав.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 було оголошено наказом УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області №82-о від 16.11.2015, отже позивач вважається звільненим саме із цієї дати - 16.11.2015. Відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 не внесено, оскільки остання знаходиться у нього, та на вимогу УПФУ надана не була, про що складено відповідний акт. Оскаржуваним наказом припинено державну службу за порушення присяги державного службовця у зв'язку із незаконним звільненням ОСОБА_2 Факт порушення законодавства України при звільненні ОСОБА_2 встановлено постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2015 у справі №808/9633/14, що набрала законної сили. Оплату вимушеного прогулу здійснено ОСОБА_1 поштовими переказами. Просить відмовити у позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.11.2015 в.о. Голови правління ПФУ Шамбіром М.І. винесено накази №781-0 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.», яким позивача поновлено на посаді начальника УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області з 10.11.2015, на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 у справі №808/2156/15, та наказ №783-о «Про звільнення ОСОБА_1.», яким припинено державну службу начальнику УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області з підстав, передбачених п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу», звільнивши його із займаної посади (а.с.14-17). Звільнення ОСОБА_1 було погоджено з Міністерством соціальної політики України, про що свідчить лист Мінсоцполітики №17134/с/14-15/с9 від 11.11.2015 (а.с.113).

14.12.2015 Головою правління ПФУ ОСОБА_4 винесено наказ №872-0 «Про зміни до наказу від 10.11.2015 №781-о» яким замінено в тексті наказу №781-0 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.» слова та цифри «10 листопада» словами та цифрами «18 березня» (а.с.112).

Правомірність вищевказаного наказу №783-о від 10.11.2015 «Про звільнення ОСОБА_1.» є предметом розгляду даної судової справи.

Надаючи оцінку правомірності обставинам справи, суд виходить із наступного.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апарату, визначає Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно з ст. 2 цього ж Закону, посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Відповідно до ст. 17 Закону № 3723-XII, громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Згідно з п.п. 1-6 ч. 1 ст. 30 Закону № 3723-XII, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16-1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

Як встановлено судом зі змісту наказу №783-о від 10.11.2015 «Про звільнення ОСОБА_1.», підставами для звільнення останнього з займаної посади стали незаконне, на думку ПФУ, звільнення ОСОБА_1 під час виконання ним посадових обов'язків начальника УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області завідувача юридичного сектору УПФУ ОСОБА_2 та бездіяльність ОСОБА_1 у організації проведення ремонтних робіт будівлі УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області. Зазначених висновків ПФУ дійшов за результатами розгляду подань Територіальної державної інспекції з питань праці в Запорізькій області №01-38/0014 від 14.01.2015 та ГУ ПФУ в Запорізькій області №640/06 від 26.01.2015. Зазначені порушення законодавства, на думку ПФУ,є порушенням Присяги державного службовця.

В контексті вищевказаного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 05.03.2015, за результатами розгляду подань Територіальної державної інспекції з питань праці в Запорізькій області №01-38/0014 від 14.01.2015 та ГУ ПФУ в Запорізькій області №640/06 від 26.01.2015, Головою правління ПФУ ОСОБА_4 винесено наказ №124-о «Про звільнення ОСОБА_1.», яким позивача звільнено із займаної посади, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків. (а.с.157).

Зі змісту наказу №124-о від 05.03.2015 суд вбачає, що останній винесено у зв'язку із протиправним, на думку ПФУ, звільненням ОСОБА_1 під час виконання ним посадових обов'язків начальника УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області завідувача юридичного сектору УПФУ ОСОБА_2 та бездіяльністю позивача у організації проведення ремонтних робіт будівлі УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області.

Наказ №124-о від 05.03.2015 був оскаржений ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, й постановою суду від 13.07.2015 у справі №808/2156/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015, вказаний наказ визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді (а.с.24-25, 27).

Вказаним судовим рішенням надано правову оцінку обставинам, викладеним як в наказі №124-о від 05.03.2015, так і в оскаржуваному в даній справі наказі №783-о від 10.11.2015, щодо звільнення ОСОБА_1 завідувача юридичного сектору УПФУ в Пологівському районі ОСОБА_2 та бездіяльності ОСОБА_1 у організації проведення ремонтних робіт будівлі УПФУ в Пологівському районі. Так, суд зазначив про непідтвердженість систематичного та неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин суд не вбачає необхідності в наданні додаткової правової оцінки обставинам, викладеним в оскаржуваному наказі №783-о від 10.11.2015, оскільки ці обставини вже були досліджені в ході судового розгляду справи №808/2156/15 та судами не було встановлено порушення ОСОБА_1 законодавства, що могло слугувати підставою для звільнення.

Суд вважає за необхідне зауважити, що оскаржуваний наказ №783-о від 10.11.2015 та наказ №124-о від 05.03.2015 були винесені ПФУз тих самих підстав, проте за іншою правовою кваліфікацією.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд зазначає, що фактично звільнення із займаної посади за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та припинення державної служби на підставі п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу» наслідком тягнуть за собою настання ідентичної юридичної відповідальності - звільнення із займаної посади.

При цьому, щодо питання припинення державної служби ОСОБА_1 суд вважає за необхідне зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 04.06.2013 у справі №21-171а13, вирішуючи питання щодо усунення неоднакового застосування судами положень п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу», зазначив, що аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 3723-XII, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

У пункті 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд зазначає, що невиконання або неналежне виконання посадовою особою своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а скоєння проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на державного службовця обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків є порушенням Присяги.

При цьому, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця в частині скоєння проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на державного службовця обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині скасування наказу №783-о від 10.11.2015 обґрунтованими, а, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді з 12.11.2015 суд зазначає, що, згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

16.11.2015 першим заступником начальника УПФУ в Пологівському районі Запорізькій області Кириченко С.М. винесено накази №81-о «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 10.11.2015 №781-о «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.» та №82-о «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 10.11.2015 №783-о «Про звільнення ОСОБА_1.», яким оголошено відповідні накази ПФУ. Про ознайомлення з їх змістом позивачем того ж дня зроблено на них відповідні відмітки (а.с.109-110). 16.11.2015 відповідний запис про оголошення вищевказаних наказів ОСОБА_1 в його трудовій книжці зроблено не було через його відмову від надання останньої, про що складено відповідний акт від 16.11.2015 (а.с.111).

В 2 абзаці наказу №82-о від 16.11.2015 «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України від 10.11.2015 №783-о «Про звільнення ОСОБА_1.» зазначено, що ОСОБА_1 вважається звільненим із займаної посади з 16.11.2015.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення, позовна вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді з 12.11.2015 підлягає частковому задоволенню, а ОСОБА_1 - поновленню на займаній посаді з дня наступного за днем звільнення - 17.11.2015.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з листом УПФУ в Пологівському районі Запорізької області №1195/10 від 02.03.2016, направлені на адресу позивача кошти в оплату вимушеного прогулу за період з 14.07.2015 по 09.11.2015 та з 10.11.2015 по 16.11.2015 повернуті підприємством поштового зв'язку ЦПЗ № 6 м. Пологи на розрахунковий рахунок УПФУ, призначений для обліку видатків на утримання апарату, 16.02.2016 у зв'язку із закінченням терміну дії поштового переказу. Ці кошти перераховані УПФУ на розрахунковий рахунок, відкритий для обліку депонованої заробітної плати.

Судом встановлено, що з моменту фактичного звільнення до дати постановлення рішення у цій справі позивач ніде не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, докази виконання позивачем іншої оплачуваної роботи протягом часу, який минув з дати звільнення, сторонами суду не надані, а відтак на користь позивача повинна бути стягнута сума заробітної плати за час вимушеного прогулу, враховуючи суми, повернуті на рахунок УПФУ, у розмірі 30427,21 гривень, розрахована виходячи із наявних в матеріалах справи розрахунків УПФУ в Пологівському районі Запорізької області: згідно з довідкою від 02.03.2016, середньоденна зарплата позивача складає 186,67 гривень. З 14.07.2015 по 02.03.2016 робочих днів було 163 (186,67 х 163 = 30427,21). Зазначена сума підлягає стягненню саме з УПФУ в Пологівському районі Запорізької області, оскільки позивач отримував заробітну плату саме в УПФУ в Пологівському районі Запорізької області, а не в Пенсійному фонді України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи судом встановлено, що при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного наказу про звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Пенсійного фонду України «Про звільнення ОСОБА_1.» №783-о від 11.11.2015.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізькій області з 17.11.2015.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.07.2015 по 02.03.2016 у розмірі 30427 (тридцяти тисяч чотирьохсот двадцяти семи) гривень 21 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць у розмірі 1989 (однієї тисячі дев'ятисот восьмидесяти дев'яти) гривень 52 копійок підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий-суддя О.В. Матяш

Суддя С.М. Дуляницька

Суддя М.О. Семененко