Постанова № 56550593, 10.03.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Житомир справа № 806/175/16

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.09.2010 у частині накладення арешту на нерухоме майно,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову, якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 06.09.2010, видану Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. При цьому зазначав, що вказана квартира була предметом іпотеки, іпотекодержателем якої виступав ТОВ "ФК"Вектор Плюс". У зв'язку з невиконанням боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, позивач задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, відповідно до умов іпотечного договору. Проте при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно, яке було предметом іпотеки накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 06.09.2010 Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ. Позивач вважає, що має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставлено майна, яке перебуває у його власності, тому накладення арешту на нерухоме майно відповідачем порушує право приватної власності позивача, що виражається у відсутності можливості на власний розсуд розпоряджатися своїм майном.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", позовні вимоги підтримав і просив суд їх задовольнити. Щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача прибула до суду, позов не визнала, посилаючись на мотиви письмових заперечень на позовну заяву. При цьому вказана, що постановою державного виконавця від 06.09.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження звернено стягнення на майно, що належить боржнику - ОСОБА_1, а саме квартиру АДРЕСА_3. Постанова від 06.09.2010 про арешт квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у Відділу відсутня. Також подала заяву з проханням розглядати справу в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Третя особа до суду не прибув, про час і місце судового засідання вважається повідомлений належним чином.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у ній доказів.

В силу приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що 16 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", яке виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк", (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 0501/0508/71-101.

За умовами цього договору Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 70000,00 доларів США на строк з 16 травня 2008 року по 15 травня 2036 року включно, забезпеченням зобов'язань Позичальника виступає іпотека трикімнатної квартири, загальною площею 56,39 кв.м., житловою площею 41,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим, між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавцем) укладено іпотечний договір від 16 травня 2008 року, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому, право власності на яке виникне в майбутньому: квартиру АДРЕСА_1.

В подальшому Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" були відступлені права вимоги, в тому числі і за договорами іпотеки, Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та проведено реєстрацію змін у Державному реєстрі іпотек.

У січні 2016 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно ОСОБА_1, у тому числі на майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16.05.2008, накладено арешти на підставі постанови державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Рудюка А.В. від 06.09.2010 б/н.

Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції в частині накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивач оскаржив її до суду та просив скасувати.

Згідно зі ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Завданням адміністративного судочинства, згідно зі ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У пункті 8 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Отже, підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому обов'язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відтак при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом установлено, що головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Рудюком А.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-981, виданого 31.05.2010 Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ТОВ "Український промисловий банк" в особі Житомирської філії ТОВ "Укрпромбанк" заборгованості в загальній сумі 782823,06 грн, 06 вересня 2010 року було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 19715796). Цією постановою накладено арешт на АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення - 782823,06 грн. Одночасно вказаною постановою заборонено здійснювати відчуження АДРЕСА_3, яка належить боржнику лише в межах суми боргу.

При цьому про накладення арешту на квартиру третьої особи, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зазначеній постанові не йдеться.

Оглянуті судом матеріали виконавчого провадження 19715796 інших постанов державного виконавця Корольовського ВДВС Житомирського МУЮ від 06 вересня 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не містять.

Наявність інших виконавчих проваджень, в межах яких державним виконавцем Рудюком А.В. 06.09.2010 приймалися постанови про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження, представником відповідача спростовано.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що постанова відповідача від 06.09.2010 б/н про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП №19715796) не порушує прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду ні постанови відповідача про арешт нерухомого майна ОСОБА_1, а саме квартири АДРЕСА_1, ні доказів того, що постановою державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Рудюка А.В. від 06.09.2010, якою накладено арешт лише на АДРЕСА_3, порушено його права, свободи чи інтереси в сфері публічно-правових відносин при здійсненні відповідачем владних управлінських функцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження б/н від 06.09.2010, виданої Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, відсутні.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.09.2010 у частині накладення арешту на нерухоме майно відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко