Постанова № 56550541, 28.07.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2010 року 5507/10/1070

приміщення суду за адресою:

м. Київ. бул. ОСОБА_1. 26 , зал судових засідань № 1018

час прийняття постанови : 12 год. 34 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючогосудді Леонтович А.М.

При секретаріВоронюк М.М.

За участю представників сторін:

від позивачаОСОБА_2 ( за довіреністю)

від відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області

до Приватного підприємства «Саліс-2005»

про стягнення заборгованості в сумі 1 075 грн. 52 коп.

в с т а н о в и в:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області звернулось з позовною заявою до Київського окружного адміністративного суду про стягнення з приватного підприємства «Саліс-2005» заборгованості по страхових внесках в сумі 1 075 грн. 52 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем самостійно визначено розмір страхових внесків, але не сплачено їх у повному обсязі у визначений законом строк. Внаслідок цього у відповідача утворилася заборгованість (недоїмка) за цими обов'язковими платежами.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою від 26.05.2010 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання з розгляду справи призначено на 29.06.2010, відкладено на 28.05.2010.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв про неможливість неприбуття до суду не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень.

Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Саліс-2005» було зареєстроване, як суб'єкт підприємницької діяльності 21.04.2005 року, номер запису про державну реєстрацію 1 356 102 0000 000189, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 476081 (а.с. 7)

Заборгованість ПП «Саліс-2005» підтверджується карткою особового рахунку на обовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно Розрахунку суми позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові до ПП «Саліс-2005» загальна сума заборгованості станом на 18.05.2010 року становить 1 075 грн 52 коп.. в тому числі: 1) заборгованість по страховим внесках за тарифною ставкою 33.2 % - 1 014 грн 39 коп.; 2) заборгованість по страхових внесках за тарифною ставкою 2% - 61 грн 13 коп. - борг нарахований за лютий 2010 року (а.с. 5).

Так як підприємство - боржник самостійно не сплатило заборгованість. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Василькові було направлено до боржника вимогу про сплату боргу від 01.04.2010 NO - У 76. але відповідь на неї від 1111 «Саліс- 2005» не надійшла, що є підтвердження відмови відповідача від сплати заборгованості.

На день судового розгляду загальна сума заборгованості відповідача не зменшилась і становить 1 075 грн. 52 кой., що підтвердив представник позивача в судовому засіданні довідкою, виданою начальником управління УГІФ України у м. Василькові Г.І. Проскурня, головним спеціалістом ОСОБА_3 від 27.07.2010 року № 1070/02.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV) платниками страхових внесків до солідарної системи є

страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу шостого частини другої статті 17 та частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV страхувальники, до яких також належить і відповідач, зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною шостою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно з частиною дванадцятою статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8. 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, га в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.

Законом України "І Іро збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від фонду оплати праці підприємства, та здійснювати відрахування збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за фізичних осіб, які працюють на підприємстві страхувальника за трудовим договором в розмірах, установлених ним Законом (від 1 до 5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб).

Відповідно до частини другої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Абзацом восьмим пункту 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підтверджується копіями розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, поданих відповідачем до Пенсійного фонду, витягом з картки особового рахунку страхувальника, а також розрахунками, наданими позивачем.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області до приватного підприємця «Саліс-2005» про стягнення боргу по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1 075 грн. 52 коп. - задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Саліс-2005» (08600, Київська область, Васильківський район, м. Васильків, вул. Комінтерна, 54, ідентифікаційний код 33428491) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 1 075 (тисяча сімдесять п'ять) грн. 52 кой.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Леонтович А.М.