Постанова № 56550282, 02.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2016 року справа № 804/1884/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публіного акціонерного товариства "Дніпрпдзержинська теплоелектроцентраль" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публіного акціонерного товариства "Дніпрпдзержинська теплоелектроцентраль" до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрпдзержинська теплоелектроцентраль" звернулось з адміністративним позовом до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 січня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2а-7546/08, виданого 18 квітня 2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом такими, що суперечать чинному законодавству; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 січня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2а-7546/08, виданого 18 квітня 2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2013 року постановою державного

виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П. було стягнуто виконавчий збір у розмірі 22 168,20 грн. у межах виконавчого провадження № 35911221 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-7546/08, виданого 18.04.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

20.02.2011 року ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконаня рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішеньуправління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2013 року з примусового виконання виконавчого листа № 2а-7546/08, виданого 18.04.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом такими, що суперечать чинному законодавству; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.01.2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2а-7546/08, виданого 18.04.2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровська Макушевою Т.П.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій суд касаційної інстанції звернув увагу, що судами при розгляді справи не було звернуто увагу, що спірна постанова винесена державним виконавцем Макушевою Т.П., однак підписана іншою особою.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

На підставі виконавчого листа № 2а-7546/08, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, 08.01.1013 року було відкрите виконавче провадження № 35911221, з визначенням строку для добровільного виконання постанови - до 14.01.2013 року.

Втім, постанова про відкриття виконавчого провадження зі строком самостійного виконання була направлена на адресу боржника 10.01.2013 року, а фактично отримана 14.01.2013 року, про що свідчить підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом.

За приписами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником, у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У відповідності до ст. 25, ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) нарахування виконавчого збору пов'язано із початком примусового виконання рішення шляхом застосування певних заходів примусового виконання судового рішення, визначених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

За ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Водночас, будь-яких заходів примусового виконання виконавчого напису у цій справі визначених ст. 32 Закону, зокрема, звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника, тощо, державним виконавцем здійснено не було.

Виходячи з заначених норм у їх системному зв'язку, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьомувипадку не вчинялися.

Вказана правова позиція висловлена і в ухвалі ВАСУ від 03.09.2015 року (справа № К/800/4826/15) та постанові Верховного суду України від 28.01.2015 року.

Отже, незаконність дій державного виконавця під час винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору полягає у тому, і на що не звернув уваги суд першої інстанції відмовляючи в позові, що виконавчий збір стягується тільки у тому випадку коли державним виконавцем проведені усі дії з примусового виконання. При цьому реальність строку для добровільного виконання мала бути надана.

Крім того, слід зазначити, що постанова про стягнення виконавчого збору від 15.01.2013 року винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П., але підписана іншою особою, а саме Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Осельським Є.С. Сама ж державний виконавець Макушева Т.П. на час винесення оскаржуваної постанови знаходилась у відпустці відповідно до наказу № 206-К від 23.01.2013 року.

Відповідно до п.6.2, п. 6.7 Розділу VI Інструкцій з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Мін'юсті України за № 489/20802 - «Передача виконавчого провадження в межах одного органу ДВС або виконавчої групи здійснюється за письмовим дорученням начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівника виконавчої групи. При передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого відповідні відомості заносяться до Єдиного реєстру.»

Виходячи з норм п.6.2, п. 6.7 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передання виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в одному органі ДВС, державний виконавець, який прийняв виконавче провадження зобов'язаний був внести відповідні відомості до Єдиного Державного реєстру виконавчих проваджень і приймати будь-які рішення від свого імені.

Проте, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що відповідно до п. 11 Інструкції користувача комп'ютерної програми «ВП-виконавець» передбачена можливість пакетної передачі виконавчих проваджень - «Дана функція призначена для встановлення нового власника одного або декількох ВП в рамках одного органу ДВС».

В постанові від 15.01.2013 року про стягнення виконавчого збору стоїть підпис головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Осельського Є.С., який прийняв провадження, однак в Єдиному Державному реєстрі виконавчих проваджень відомості про прийняття виконавчого провадження до виконання не вносились.

Тобто, факт передачі виконавчих проваджень повинен підтверджуватись прийняттям керівником установи рішення про передачу виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого та повинен відображатись у Єдиному Державному реєстрі виконавчих проваджень відповідно до вимог п. 6.7 Розділу VI Інструкцій з організації примусового виконання рішень.

Таким чином, під час винесення документа виконавчого провадження були порушені вимоги інструкції які є обов'язковими до виконання, що свідчить про те, що державний виконавець діяв всупереч нормам чинного законодавства та є підставою для задоволення позовних вимог позивача, а відповідно і поданої апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та враховуючи, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публіного акціонерного товариства "Дніпрпдзержинська теплоелектроцентраль" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публіного акціонерного товариства "Дніпрпдзержинська теплоелектроцентраль" до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування постанови - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевої Т.П. по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 січня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2а-7546/08, виданого 18 квітня 2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 15 січня 2013 року з примусового виконання виконавчого листа №2а-7546/08, виданого 18 квітня 2012 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай