Ухвала суду № 56550274, 14.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2016 р. Справа № 876/11950/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.

за участі:

представника позивача: Грудініна А.Ю.,

представника відповідача: Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015р. по справі № 813/3211/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними і скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2015 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївцемент" звернулося в суд з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними і скасування рішень про непогодження застосування податкового компромісу № 5661/42/28-06-42/1063 від 22.04.2015 року, № 5843/61/28-06-42/1085 від 24.04.2015 року, № 5847/63/28-06-42/1087 від 24.04.2015 року, № 5857/67/28-06-42/1091 від 24.04.2015 року, №5854/65/28-06-42/1089 від 24.04.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015р. по справі № 813/3211/15 позовні вимоги ПАТ "Миколаївцемент" - задоволено частково, визнано протиправними та скасовано Рішення СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Львові МГУ ДФС про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. № 5843/61/28-06-42/1085, № 5847/63/28-06-42/1087 від 24.04.2015р. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ПАТ "Миколаївцемент" оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в позові та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ПАТ "Миколаївцемент" в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального ГУ Міндоходів було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2011 року та залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень 2012 року про що складено акт № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 року.

На підставі вказаного акта перевірки № 425/31-00/00293025 від 27.07.2012 року СДПІ ВПП у м. Львові прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001270801/8192 від 20.08.2012 року, за яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ПАТ «Миколаївцемент» у розмірі 1 549 058 грн.

За наслідками судового оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. у справі №2а-9293/12/1370 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення № 0001270801/8192 від 20.08.2012 р. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015р. апеляційна скарга податкового органу відхилена, постанова суду першої інстанції залишена без змін.

До набрання законної сили судовим рішенням від 06.03.2015р., 10.04.2015р. ПАТ «Миколаївцемент» подало до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові МГУ Міндоходів заяву про намір досягнення податкового компромісу та копію платіжного доручення, що підтверджує сплату 5 % від основної суми податкового зобов'язання з ПДВ, однак рішенням податкового органу від 22.04.2015р. №5661/42/28-06-42/1063 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу.

Згідно з п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Положеннями пункту 54.3 ст. 54 ПК України передбачено обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення сум податку на додану вартість платника податків.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому застосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення №0001270801/8192 від 20.08.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 549 058 грн. не є можливим, оскільки податковий компроміс поширюється саме на суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, а не на суми від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток підприємств.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необґрунтованості посилання позивача на п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України як на норму, що зобов'язує податковий компроміс визнати досягнутим, оскільки, цією нормою визначено лише процедуру (порядок) досягнення податкового компромісу, зокрема, стосовно неузгоджених сум податкових зобов'язань, щодо яких триває процедура судового оскарження. Однак, суть та умови податкового компромісу визначені п. 1 цього підрозділу даною нормою не змінюються.

Щодо рішень про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085 та від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087 колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові ДПС проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.135.5.4 ст.135, п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України, а саме занижено у ІІ кварталі 2011р. інші доходи в сумі 458565,33 грн. за рахунок не включення суми безнадійної кредиторської заборгованості та вартості безоплатно отриманих товарів, за що донараховано 105470 грн.; також перевіркою встановлено заниження задекларованих показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 %, крім імпорту товарів» - до складу податкових зобов'язань не включено ПДВ в сумі 473394 грн. із вартості транспортних послуг по доставці продукції до покупців, про що складено Акт перевірки № 284/31-00/00293025 від 14 травня 2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 30 травня 2013 року винесено, податкові повідомлення-рішення № 0000303100/8337, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 5981802,5 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 619 149,13 грн.; № 0000313100/8338, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 603881,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 278144,00 грн.

За наслідками судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. у справі № 813/5429/13-а, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000303100/8337 від 30.05.2013р. та № 0000313100/8338 від 30.05.2013р.

Вказана постанова суду не набрала законної сили на час винесення рішення у справі, що розглядається, а відтак вказані податкові повідомлення-рішення є неузгодженими.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2015р. ПАТ «Миколаївцемент» подало до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові МГУ Міндоходів заяви про намір досягнення податкового компромісу та копію платіжних доручень, що підтверджують сплату 5 % від основної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ, однак рішенням відповідача від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу в частині 105 470 грн., а також рішенням відповідача від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу в частині 473394, з якими позивач не погодився та оскаржив у судовому порядку.

Згідно аналізу норм підрозділу 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу може розповсюджуватися як на випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток шляхом подання уточнюючих розрахунків, так і на випадки наявності неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Особливості досягнення податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, визначені в пункті 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ.

В конкретному випадку досягнення податкового компромісу здійснюється лише за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу і не передбачає подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість і з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 передбачено, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Поруч із цим, норми Податкового кодексу України не містять обов'язкової умови наявності факту заниження зобов'язання з податку на прибуток виключно у зв'язку із завищенням витрат та факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при застосуванні податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 24.04.2015р. №5843/61/28-06-42/1085 та від 24.04.2015р. №5847/63/28-06-42/1087 винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому такі рішення є протиправними та підставно скасовані судом першої інстанції.

Щодо рішень про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089 колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові МГУ Міндоходів проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Миколаївцемент" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року по взаєморозрахунках із Корпорацією "Галтрансрембуд", ПП "Ремонт і будівництво", ТОВ "Техно-Полісервіс", ТОВ "Західелектрокомплект", ТОВ "Лідерком", ТОВ ТПК "Західпромбуд", ПП "НВК "Стальпродукт", ТОВ "БК АТР Груп", ПП "Західна енергетична спілка", ПП "Електроенергоремонт", за результатами якої складено Акт від 30 жовтня 2013 року № 169/40-10/00293025 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Миколаївцемент"

За наслідками перевірки СДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000134010/7392 від 14 листопада 2013 року за платежем податок на додану вартість в сумі 3178068 грн., в тому числі 2409932 грн. за основним боргом та 768136,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000144010/7393 від 14 листопада 2013 року за платежем податок на прибуток, в сумі 3447637 грн., в тому числі за основним платежем 3239618 грн., за штрафними санкціями 208019 грн.

За наслідкам судового оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. у справі №813/3160/14 визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000134010/7392 від 14 листопада 2013 року в сумі 53706 грн. і визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000144010/7393 від 14 листопада 2013 року в сумі 77046 грн.;

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015р. апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" задоволено частково, клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу задоволено повністю, а клопотання Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" - задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 визнано нечинною в частині досягнення сторонами спору податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за платежем податок на прибуток на суму 2 807 734,00 грн. основного платежу та 100 048,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та по податковому повідомленні-рішенні №0000134010/7392 від 14.11.2013р. за платежем податок на додану вартість на суму 2 121 597,00 грн. основного платежу та 696 053,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 залишено без змін.

За наслідками касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суд від 15.09.2015р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. в частині залишеній без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015р. залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №813/3160/14, 10.04.2015р. ПАТ «Миколаївцемент» подало до СДПІ з обслуговування великих платників у м.Львові МГУ Міндоходів заяви про намір досягнення податкового компромісу та копію платіжних доручень, що підтверджують сплату 5 % від основної суми податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток підприємств, однак рішенням податкового органу від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 відмовлено у погодженні застосування податкового компромісу щодо загальної суми заниження податкового зобов'язання у податковому повідомлені-рішенні № 0000144010/7392 від 14.11.2013р. за грудень 2010 року в розмірі 288335 грн., та рішенням відповідача від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089 позивачу не погоджено застосування податкового компромісу щодо загальної суми заниження податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за IV квартал 2010р. в розмірі 431884 грн.

Відповідно до п.7 Підрозділу 9-2, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно п.11 Підрозділу 9-2, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Норми п.102.1 ст. 102 ПК визначають право контролюючого органу, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що, оскільки на момент звернення позивача до податкового органу із відповідною заявою та на момент відмови у застосуванні процедури податкового компромісу, податкове повідомлення-рішення не було узгоджене внаслідок процедури судового оскарження, то застосування для відмови приписів ст. 102 ПК є протиправними в силу приписів п.7 Підрозділу 9-2.

Також, відповідно до п.7 Підрозділу 9-2, досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Тобто, у випадку оскарження податкового повідомлення-рішення у судовому порядку, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» не передбачена можливість відмови податкового органу у застосуванні податкового компромісу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності рішення СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального ГУ ДФС про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. № 5857/67/28/-06-42/1091 від 24.04.2015р. № 5854/65/28-06-42/1089 на підставі ст. 102 ПК України, оскільки у податкового органу на момент винесення рішення були відсутні законні підстави для відмови позивачу у досягненні податкового компромісу.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування вказаних рішень про непогодження застосування податкового компромісу після винесення рішення судом апеляційної інстанції, тобто після того як податкові зобов'язання визначені в податкових повідомленнях-рішеннях стали узгодженими. Задоволення позову в цій частині має наслідком застосування податкового компромісу, однак відповідно до вимог п.7 Підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс застосовується до неузгоджених податкових зобов'язань, а тому в цій частині вимог суду першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "Миколаївцемент", а саме в частині визнання протиправними та скасування рішень про непогодження застосування податкового компромісу № 5843/61/28-06-42/1085 від 24.04.2015 року та № 5847/63/28-06-42/1087 від 24.04.2015 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено правильно.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2015р. по справі № 813/3211/15- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

А.М.Ліщинський

Повний текст ухвали складений 18.03.2016 року.