Постанова № 56549946, 05.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року (12:32 год.) м. Київ№810/3548/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Макаренко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрюг" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7 від 01.07.2015, ОСОБА_2, довіреність №8 від 01.07.2015

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 19.01.2015 № 717/10/10-02-10

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрюг" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій відповідача та скасування податкових повідомлень-рішень Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 04.03.2015 №0003461501, №0003371501.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки №194/15-1/31387134 від 09.02.2015, суперечать чинному законодавству, а прийняті на підставі даного акта спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень та листопад 2014 року в р. 2.1 (операції з вивезення товарів за межі митної території України) відображено реалізацію готової продукції громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_5 (НОМЕР_1, дата видачі 06.06.2014, зареєстрований за адресою: 297100, Республіка Крим, смт.Нижньогірський, вул.Молодіжна, 31) згідно договору №125 від 01.10.2014.

Позивач вказує, що взаємовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в жовтні та листопаді 2014 року відображені в бухгалтерському рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», оскільки розрахунки за отриманий товар від покупця надходили в національній валюті (гривня).

Позивач звертає увагу, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Укрюг» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року складено Довідку №62/15-1/31387134 від 20.01.2015, в п. 3.15 якої зазначено, що перевіркою не встановлено порушень щодо нарахування податкових зобовязань по операціях з реалізації товарів в жовтні 2014 року нерезиденту ОСОБА_5

Позивач стверджує, що має всі первинні документи, що підтверджують вивезення товару за межі митної території України, податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2014 року складені без порушень.

Позивач вважає безпідставним зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року в сумі 44919,00 грн. та зменшення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 103897,00 грн.

Також позивач в уточненій позовній заяві стверджує, що особа, яка проводила перевірку, своїми діями по складанню акту перевірки суперечить фактичним обставинам справи, при цьому за попередній період по операціях з реалізації товарів в жовтні 2014 року нерезиденту ОСОБА_5 порушень не було встановлено та складена довідка, якою не встановлено порушень при відображенні позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у декларації за жовтень 2014 року.

Відповідач позов не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях проти позову, в яких зазначає, що перевіркою відображених показників за період з 01.10.2014 по 30.11.2014 встановлено їх завищення. Згідно оборотно-сальдових відомостей, наданих до перевірки по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» (нерезидентами), встановлено відсутність відображення взаємовідносин з ФОП ОСОБА_5 в жовтні 2014 року у сумі 224596,20 грн. (без ПДВ) та в листопаді 2014 року у сумі 519483,00 грн. (без ПДВ) на загальну суму 744079,00 грн. (без ПДВ), яка задекларована ТОВ «Укрюг» в р.2.1 у деклараціях за жовтень та листопад 2014 року, що призвело до невідповідності показників податкового та бухгалтерського обліку та до завищення обсягів постачання операцій з вивезення товарів за межі митної території України в деклараціях за жовтень та листопад 2014 року.

На підставі встановлених порушень відповідач вважає, що при розрахунку показників розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом», відображених у декларації з ПДВ за листопад 2014 року встановлено порушення п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПКУ, що призвело до висновків про заниження суми податкових зобовязань з ПДВ по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року у розмірі 44919,00 грн., що своєю чергою призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року у розмірі 44919,00 грн. та заниження суми податкових зобовязань за листопад 2014 року у розмірі 103897,00 грн. та завищення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 103897,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрюг» (ідентифікаційний код 31387134, місцезнаходження 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру, будинок 1А) зареєстровано в якості юридичної особи 26.02.2001, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_2 А00 №091119 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №422374 (т.1, а.с.111,112).

Судом встановлено, що Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Укрюг» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 2134596,00 грн., заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено Довідку №62/15-1/31387134 від 20.01.2015 (т.1,а.с.9-17).

У висновках даної довідки зазначено, що перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Укрюг» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у декларації за жовтень 2014 року з урахуванням уточнюючих розрахунків у сумі 2134596,00 грн.

У період з 21.01.2015 по 09.02.2015 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Укрюг» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №194/15-1/31387134 від 09.02.2015 (далі акт перевірки) (т.1, а.с.18-28).

В п.3.1 акта перевірки зазначено, що перевірка правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких виникло відємне значення ПДВ, до звітного (податкового) періоду, за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ включно.

Перевіркою встановлено, що підприємство в результаті здійснення господарських операцій з продажу готової продукції отримало кошти від ФОП ОСОБА_5 в жовтні 2014 року у сумі 224596,20 (без ПДВ) та в листопаді 2014 року у сумі 519483,00 грн. (без ПДВ), що відображено в оборотно-сальдовій відомості підприємства по рахунку 361 (розрахунки з вітчизняними покупцями) тобто резидентами, але в рядку 1 декларації з податку на додану вартість вищевказана операція не відображена згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

У висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Укрюг» встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 , п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України:

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року в сумі 44919,00 грн.;

- завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року в розмірі 103897,00 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем подані заперечення на акт перевірки вих. №97 від 20.02.2015 (т.1, а.с.75-77), за результатами розгляду яких Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом №2451/10/151 від 27.02.2015 висновки акту перевірки №194/15-1/31387134 залишила без змін (т.1, а.с.78).

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «В4» №0003371501 від 04.03.2015, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 103897,00 грн. (т.1, а.с.79);

- форми «В1» №0003461501 від 04.03.2015, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 44919,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 11230,00 грн. (т.1, а.с.80).

Скориставшись правом адміністративного оскарження, позивачем подано скаргу №125 від 12.03.2015 на податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015 №0003371501, №0003461501 до Головного управління ДФС у Київській області (т.1, а.с.85-87), рішенням якого №1389/10/10-36-10-01-04 від 13.05.2015 податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 04.03.2015 №0003461501, №0003371501 залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1, а.с.88-90).

Позивачем також подано скаргу №260 від 27.05.2015 на податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015 №0003461501 та №0003371501 до Державної фіскальної служби України (т.1, а.с.91-93), рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №15685/6/99-99-10-01-04-25 від 27.07.2015 податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015 №0003461501, №0003371501 та рішення ГУ ДФС у Київській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення (т.1., а.с.94-96).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, судом встановлено, що ТОВ «Укрюг» (продавець) мав господарські відносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) на підставі договору №125 від 01.10.2014 (т.1, а.с.73-74).

Відповідно до п.1.1 даного договору продавець продає, а покупець купує мебельні набори (в подальшому товар), відповідно до специфікацій, в яких відображається номенклатура товару, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару за кожну партію відвантаження, які є невідємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець поставляє товар на умовах FCA (франко-перевізник) у відповідності з «Інкотермс-2010». Моментом переходу права власності на товар до покупця є дата оформлення ВМД (вантажно-митних декларацій). Місце постачання с. Шкарівка при автомобільному транспортуванні.

Згідно з пунктом 4.1 договору ціни на товар є договірними та можуть змінюватись за згодою сторін за допомогою оформлення відповідних змін в Специфікації. Загальна сума даного договору складає 2000000,00 (два мільйони) гривень.

На виконання умов даного договору позивачем було поставлено товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№РН-0001681 від 14.10.2014 на загальну суму 35658,00 грн. (т.1., а.с.138);

№РН-0001934 від 24.11.2014 на загальну суму 41721,00 грн. (т.1, а.с.139);

№РН-0001938 від 24.11.2014 на загальну суму 230783,40 грн. (т.1, а.с.140-141);

№РН-0001826 від 10.11.2014 на загальну суму 246978,60 грн. (т.1, а.с.142);

№РН-0001683 від 14.10.2014 на загальну суму 188938,20 грн. (т.1, а.с.143).

Суд зазначає, що за умовами договору місцем розвантаження товару є тимчасово окупована територія України - ОСОБА_6 Крим.

Поставлені товари були оплачені контрагентом позивача, що підтверджується наступними платіжними дорученнями №0047604809 від 15.10.2014 на суму 84596,20 грн., №0047457509 від 14.10.2014 на суму 140000,00 грн., №0051697609 від 12.11.2014 на суму 117478,60 грн. №0051452909 від 11.11.2014 на загальну суму 129500,00 грн., №0053515609 від 25.11.2014 на загальну суму 137004,40 грн., №0053404609 від 24.11.2014 на загальну суму 135500,00 грн. (т.1, а.с.144-149).

Позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 видано наступні податкові накладні: №142 від 15.10.2014 на суму 188938,20 грн., №64 від 11.11.2014 на суму 246978,60 грн., №215 від 25.11.2014 на суму 41721,00 грн., №141 від 15.10.2014 на суму 35658,00 грн., №216 від 25.11.2014 на суму 230783,40 грн. (т.1, а.с.129-137).

На підтвердження факту поставки товарів позивачем надано до суду копії електронних митних декларацій: №508050000/2014/011735 від 15.10.2014 (т.1, а.с.52-54), №508050000/2014/011736 від 15.10.2014 (т.1, а.с.55-58), №508050000/2014/019728 від 11.11.2014 (т.1, а.с.59-63), №508050000/2014/023730 від 25.11.2014 (т.1, а.с.64-66), №508050000/2014/023737 від 24.11.2014 (т.1, а.с.67-72).

Рух товарів та отримані кошти від контрагента відображені в оборотно-сальдових відомостях позивача по рахунку №361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за жовтень та листопад 2014 року (т.1, а.с.150-155).

Судом встановлено, що позивачем до відповідача подані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2014 року, в яких до рядку 2.1 «операції з вивезення товарів за межі митної території України» відображено суму отриманих коштів від контрагента ФОП ОСОБА_5 у розмірі 224596,20 грн. та 519483,00 грн. відповідно (т.1, а.с.29-32, 40-43).

При цьому суд зазначає, що податкові зобовязання з податку на додану вартість за даними операціями позивачем визначені за нульовою ставкою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створює вільну економічну зону "Крим" (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, є Закон України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» №1636-VII від 12.08.2014 (далі - Закон №1636-VII).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Закону №1636-VII ВЕЗ "Крим" запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної ОСОБА_6 Крим та міста Севастополя. Адміністративний кордон між територією ВЕЗ "Крим" та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною ОСОБА_6 Крим та Херсонською областю.

Підпунктом 2 пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 1636-VII підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким на період дії Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" норми ПКУ мають застосовуватися з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

Підпунктом 1 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636 визначено, що під час тимчасової окупації загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об'єктів оподаткування (в тому числі об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

Відповідно до абз. 3 пп. 2 п.12.4 ст. 12 Закону №1636-VII митне оформлення товарів, що були ввезені з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України та вивозяться за межі митної території України як товари українського походження, здійснюється відповідно до Митного кодексу України на іншій (крім окупованої) території України з обов'язковим наданням митниці документів, що підтверджують походження товарів з України, передбачених розділом II Митного кодексу України та/або відповідною міжнародною угодою.

Відповідно до пп. 5 п.12.4 ст. 12 Закону №1636-VII поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію ВЕЗ "Крим" прирівнюється до митного режиму експорту, в тому числі для цілей тарифного та нетарифного регулювання.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною 1 ст. 255 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до пп.195.1.1 п.195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Таким чином, при здійсненні платниками податку операцій з постачання товарів, місцем постачання яких відповідно до пункту 186.1 та пунктів 186.2-186.4 статті 186 Податкового кодексу України визначена територія ВЕЗ "Крим", податок на додану вартість не справляється, тобто платники податку за такими операціями не визначають ні податкових зобовязань, ні податкового кредиту.

Відповідне розяснення надано, зокрема, Державною фіскальною службою України в пункті 2.2. листа від 03.12.2014 №13311/7/99-99-19-03-02-17.

Також у вищевказаному розясненні ДФС України зазначено, що платники податку, що здійснюють вивезення товарів з іншої території України на територію ВЕЗ "Крим", відображають такі операції у податковій декларації з податку на додану вартість у порядку, передбаченому для інших експортних операцій (у рядку 2.1 розділу І "Податковий зобовязання"). У разі визначення відємного значення за результатами звітного періоду таке відємне значення враховується при визначенні сум бюджетного відшкодування у загальновстановленому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що місцем постачання позивачем товарів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 є ОСОБА_6 Крим, тобто територія ВЕЗ «Крим».

Як вбачається з матеріалів справи, пропуск товарів, які поставлені позивачем фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 на територію Автономної ОСОБА_6 Крим, відбувався шляхом електронного декларування товарів, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії електронних митних декларацій.

Крім того, згідно листа Херсонської митниці ДФС від 25.05.2015 №6/21-70-64/73 позивачу підтверджено інформацію стосовно пропуску через адміністративно-територіальний кордон між Херсонською областю та ВЕЗ «Крим» задекларованого в електронних митних деклараціях товару. При цьому даним листом підтверджується, що будь-які відмітки у електронній митній декларації про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не передбачені чинним законодавством з питань митної справи.

З огляду на це суд приходить до висновку, що позивачем в жовтні та листопаді 2014 року було поставлено (експортовано) товар контрагенту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 на територію ВЕЗ "Крим", а тому позивачем правомірно відображено суму отриманих коштів від даного контрагента у загальному розмірі 744079,00 грн. в рядку 2.1 податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2014 року із ПДВ за нульовою ставкою.

Фактично податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на підставі того, що позивачем відображено суму коштів, отриманих від ФОП ОСОБА_5, в оборотно-сальдовій відомості підприємства по рахунку 361 (розрахунки з вітчизняними покупцями), в той час як на думку податкового органу позивач мав відобразити відповідні кошти по рахунку 362 (розрахунки з іноземними покупцями) та відобразити дані операції в рядку 1 податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2014 року «операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів», з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1990 №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за N 893/4186, на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має такі субрахунки:

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"

362 "Розрахунки з іноземними покупцями"

363 "Розрахунки з учасниками ПФГ"

364 "Розрахунки за гарантійним забезпеченням".

За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

Таким чином, субрахунок 361 призначений для обліку розрахунків з покупцями, що знаходяться на митній території України. На ньому обліковуються розрахунки по пред'явлених покупцям та замовникам та прийнятих банком до оплати розрахункових документах за відвантажену продукцію (товари), проведені роботи, надані послуги.

В той час субрахунок 362 призначений для обліку розрахунків з іноземними покупцями і замовниками по експортних операціях. На ньому ведеться облік сум, аналогічних тим, що обліковуються на субрахунку 361.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону №1636-VII фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку про необхідність обліку позивачем отриманих коштів від ФОП ОСОБА_5 в оборотно-сальдовій відомості по рахунку №362 «Розрахунки з іноземними покупцями», в той час як позивачем відображено отримані кошти по рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Однак, суд зазначає, що договір №125 від 01.10.2014, яким обумовлені взаємовідносини з купівлі-продажу між ТОВ «Укрюг» та ФОП ОСОБА_5, не був визнаний у судовому порядку недійсним, виконання умов вказаного договору оформлене належним чином складеними первинними документами, а саме видатковими, податковими накладними, ЕМД, а позивачем у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відображено відповідні господарські операції у податковій звітності. При цьому достатнім для застосування пільги в оподаткуванні податком на додану вартість є підтвердження факту перетину товаром адміністративно-територіальної межі між територією ВЕЗ «Крим» та іншою територією України.

Враховуючи вищевказане, суд вважає є необґрунтованими висновки податкового органу про невідповідність показників податкового та бухгалтерського обліку з огляду на наявність помилки у відображенні господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостях) позивача.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкових повідомлень-рішень Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №0003461501, №0003371501 від 04.03.2015, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком саме визнання його протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для повного захисту інтересів позивача та визнання оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень відповідача протиправними і їх скасування.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправними дій Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по складанню акту перевірки позивач в уточненій позовній заяві стверджує, що особа, яка проводила перевірку, своїми діями суперечить фактичним обставинам справи, при цьому за попередній період по операціях з реалізації товарів в жовтні 2014 року нерезиденту ОСОБА_5 порушень не було встановлено та складена довідка, якою не встановлено порушень при відображенні позивачем бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у декларації за жовтень 2014 року.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Суд зазначає, що документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Укрюг» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №194/15-1/31387134 від 09.02.2015, проведена головним державним ревізором-інспектором податкової та митної справи ІІ рангу відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_7 на підставі направлення на проведення перевірки від 21.01.2015 №41 та наказу відповідача №43 від 21.01.2015.

Суд вважає безпідставними позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій по складанню посадовою особою відповідача акту перевірки, адже вчинення посадовою особою дій по складанню акту перевірки за наявності законних підстав для проведення перевірки є обовязком такої посадової особи.

При цьому суд зазначає, що акт перевірки та викладені у ньому висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що сам по собі породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки.

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

А відтак посадова особа контролюючого органу не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин перевірки та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

З огляду на це суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1827,00 грн. згідно платіжного доручення № 978 від 05.08.2015 (т.1, а.с.2).

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 4 статті 94 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, станом на момент звернення позивача з позовом до суду 07.08.2015) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень, з 1 грудня - 1378 гривень.

Виходячи з заявлених позивачем у позові майнових вимог на загальну суму 160046,00 грн. сплаті при подачі позову підлягала сума судового збору у розмірі 3200,92 грн. (103897+44919+11230х2%), а з заявленої вимоги немайнового характеру 73,08 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, позивач мав сплатити при зверненні до суду з даним позовом, який містив вимоги як майнового так і немайнового характеру, судовий збір на загальну суму 393,17 грн. (320,09 грн. +73,08 грн.), в той час як сплатив судовий збір у розмірі 1827,00 грн., переплата судового збору становить 1433,83 грн., проте позивач із заявою про повернення надмірно сплаченої суми до суду не звертався.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 320,09 грн. відповідно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню з Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області згідно положень статті 94 КАС України.

Судом 05.10.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 12.10.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0003461501 від 04.03.2015 та №0003371501 від 04.03.2015.

3. В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 320,09 грн. (триста двадцять грн. 09 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрюг" (ідентифікаційний код 31387134, місцезнаходження 09170, Київська область, Білоцерківський район, село Шкарівка, вулиця Миру, будинок 1А) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 38614712, місцезнаходження 09117 м. Біла Церква, бул. 50-річчя Перемоги, 12).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.