Постанова № 56548741, 12.03.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2016 року Справа № 803/127/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Ємчика Р.І., Залевського Ю.Ф.,

представників відповідача Мельничука М.В., Янчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (далі - ТзОВ «Золотий Екватор», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2015 року №0005362201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23128307,07 грн., та №0005392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 7475830,50 грн., у тому числі за основним платежем 4983887,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2491943,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2015 року №0005362201 та №0005392201, оскільки безоплатної передачі товарів позивач не здійснював, відтак такі висновки контролюючого органу грунтуються виключно на припущеннях. Крім того, зазначив, що з метою належного провадження власної господарської діяльності ТзОВ «Золотий Екватор» отримувало кредити на купівлю нафтопродуктів з подальшою їх реалізацією, сплачуючи при цьому відсотки за їх користування, витрати по розрахунково-касовому обслуговуванню, комісію банків, які правомірно були віднесені до складу валових витрат.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали із наведених у позовній заяві підстав, просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні вимог підприємства не визнали, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки, вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 20.07.2015 року по 21.09.2015 року посадовими особами Луцької ОДПІ відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на ІІІ квартал 2015 року проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Золотий Екватор» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2015 року №4506/22-1/37425075 (а.с.10-34), яким встановлено такі порушення:

- пп.14.1.13, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.202, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1, п.135.4 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 23128307,07 грн.;

- пп.14.1.179 п.14.1 ст.14, ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 4983886,00 грн., в тому числі: за січень 2014 року - 757407,90 грн., за лютий 2014 року - 389337,70 грн., за березень 2014 року - 2074323,00 грн., за квітень 2014 року - 352691,50 грн., за травень 2014 року - 247699,80 грн., за червень 2014 року - 222942,80 грн., за липень 2014 року - 147253,70 грн., за серпень 2014 року - 198686,80 грн., за вересень 2014 року - 219750,40 грн., за жовтень 2014 року - 65582,63 грн., за листопад 2014 року - 133951,90 грн., за грудень 2014 року - 174257,30 грн.

22.10.2015 року Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0005362201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23128307,07 грн., та №0005392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 7475830,50 грн., у тому числі за основним платежем 4983887,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2491943,50 грн. (а.с.8-9).

Перевіркою встановлено, що у 2014 році ТзОВ «Золотий Екватор» внаслідок безоплатної передачі покупцям частини вартості товарів занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 13737198,07 грн. Так, згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Золотий Екватор» у 2014 році собівартість реалізованих паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) під товарним знаком «Mustang» становила 320768318,76 грн., при цьому дохід від реалізації ПММ під товарним знаком «Mustang» становив 307031120,70 грн. Середня націнка на нафтопродукти, які реалізовувалися під товарним знаком «Mustang» становила - 1,34 % від їхньої ціни придбання (собівартості), без врахування оренди товарного знаку.

Крім того, у вищезазначеному акті перевірки зазначено, що оплата позивачем за використання товарного знака «Mustang» становила 17807805 грн., а тому такі витрати повинні враховуватися у складі собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Також в ході проведення перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем неправомірно віднесено у рядок 06.2 АВ декларації «Адміністративні витрати» суму 22532246,58 грн. (адміністративна комісія), сплачену згідно кредитного договору від 29.07.2013 року №06.1-20/144, оскільки такі витрати не відносяться до господарської діяльності підприємства, у зв'язку з чим останнім завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 22532246,58 грн.

Водночас відповідачем в акті перевірки від 05.10.2015 року №4506/22-1/37425075 зазначено, що до складу фінансових витрат ТзОВ «Золотий Екватор» віднесено витрати у сумі 4666667,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами і не відповідають даним витратних рахунків наданої головної книги, оборотно-сальдових відомостей, аналізам рахунків.

За вказаних порушень на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 23128307,07 грн. та донараховано грошове зобов'язання з ПДВ на суму 4983887,00 грн. згідно наданого Луцькою ОДПІ розрахунку (а.с.169).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «Золотий Екватор» зареєстроване як юридична особа, основними видами діяльності якого є, зокрема, роздрібна торгівля пальним та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктам, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.36-37).

Матеріалами справи підтверджено, що 01.01.2014 року між ТзОВ «Торговий Дім «Континіум-Галичина» (ліцензіат) та ТзОВ «Золотий Екватор» (субліцензіат) укладено субліцензійний договір №1/14-5, відповідно до умов якого ліцензіат надає субліцензіату право протягом дії даного договору використовувати в підприємницькій діяльності останнього товарний знак «Mustang» на правах невиключної субліцензії, а субліцензіат зобов'язується прийняти у використання й добросовісно використовувати товарний знак «Mustang». Товарний знак (знак для товарів і послуг) - позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляється (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Товарний знак являє собою словосполуку «Mustang». Товарний знак використовується ліцензіатом на підставі ліцензійного договору, укладеного з СП «Західна нафтова група» у формі ТзОВ та свідоцтва на знак для товарів і послуг від 10.07.2009 року №109274, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності. Винагорода за використання товарного знака «Mustang» погоджена сторонами та становить 5,8% від суми реалізованого субліцензіатом товару під товарним знаком «Mustang». Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с.54-56).

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 року №1 загальна вартість використання товарного знаку становить 17807805,00 грн. (а.с.57).

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Таким чином, із наданих позивачем документів вбачається, що понесені ТзОВ «Золотий Екватор» витрати за використання товарного знаку у сумі 17807805,00 грн. за своїм змістом є роялті.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підпункт 135.4.1. пункту 135.4 статті 135 ПК України).

Згідно із пунктом 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 137.4 статті 137 ПК України визначено, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із пунктами 138.4, 138.5 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Як передбачає пункт 138.6 статті 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Водночас пунктом 138.8 статті 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, ПК України розмежовує порядок формування собівартості придбаних та реалізованих товарів від собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 140.1.2 пункту 140.1 статті 140 ПК України визначено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, за загальним правилом, визначеним ПК України, витрати, визначені пунктом 140.1 статті 140 ПК України, відносяться до складу інших витрат, що відповідає правилам пункту 138.1 статті 138 ПК України. Відтак, витрати з нарахування роялті відносяться до складу інших витрат, а не витрат операційної діяльності, які включають в себе, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, ТзОВ «Золотий Екватор» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік правомірно віднесено витрати за використання товарного знаку у сумі 17807805,00 грн. в рядок 06.4 ІВ декларації «Інші витрати (сума рядків 06.1 -06.5).

При цьому, суд не приймає до уваги твердження податкового органу про те, що відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань з оподаткування податком на прибуток при виплаті роялті, затвердженої наказом ДПС України від 15.02.2012 року №122, якщо витрати з нарахування роялті можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, то такі витрати враховуються у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, як свідчать матеріали справи, ТзОВ «Золотий Екватор» не виготовляє паливно-мастильні матеріали, а здійснює оптову та роздрібну торгівлю пальним. Отже, формування собівартості придбаних та реалізованих ПММ повинно здійснюватись у відповідності до вимог пункту 138.6 статті 138 ПК України, а саме: з врахуванням ціни придбання ПММ, ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу, а не згідно пункту 138.8 статті 138 ПК України, який регулює порядок формування собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як свідчить акт перевірки, середня націнка на нафтопродукти, які реалізовувались під товарим знаком «Mustang», становила - 1,34% від їхньої ціни придбання, з огляду на що слід дійти висновку, що реалізація товару відбувалась вище собівартості придбаних ПММ.

Враховуючи вищевикладене, висновок Луцької ОДПІ про безоплатну передачу частини вартості ПММ під товарним знаком «Mustang» на суму 13737198,07 грн. та, як наслідок, заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, на вказану суму, а також висновок відповідача про заниження товариством рядка 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік на суму сплаченого роялті в розмірі 17807805,00 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, отже є протиправним.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про заниження ТзОВ «Золотий Екватор» податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 4983886 грн. у зв'язку з продажем товарів за цінами нижчими за собівартість з посиланням на порушення, описані в пункті 3.1.1 розділу 3 акта перевірки.

Зокрема, в пункті 3.1.1 розділу 3 акта перевірки від 05.10.2015 року №4506/22-1/37425075 Луцька ОДПІ вказує на отримання позивачем у 2014 році збитку від реалізації ПММ під товарним знаком «Mustang» на суму 13737198,07 грн., внаслідок чого допущено порушення в частині заниження доходу на вказану суму, якому судом надано правову оцінку.

Крім того, зазначається про реалізацію ТзОВ «Золотий Екватор» у січні, березні, серпні, листопаді та грудні 2014 року ТМЦ за цінами нижчими за витрати, понесені на їхнє придбання. З наведеної на сторінці 7 акту перевірки таблиці слідує, що встановлене Луцькою ОДПІ заниження податкових зобов'язань з ПДВ по реалізації нафтопродуктів під товарним знаком «Mustang» становить 2747439,61 грн., по інших ТМЦ - 2236446,00 грн.

Згідно статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Отже, протягом 2014 року ПК України чітко визначав, що база оподаткування податком на додану вартість визначається з договірної вартості товарів/послуг, до складу якої входять будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем.

Таким чином, сам факт реалізації позивачем товарів за цінами нижчими за витрати, понесені на їх придбання, не може слугувати наслідком донарахування останньому податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім того, судом враховано, що згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Таким чином суд зазначає, що поняття «дохід» для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень такого платника податків над його витратами.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Згідно із підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

З наведеного слідує, що позивачу надано право самостійно визначати та реалізовувати будь-яку продукцію, крім тієї, по якій здійснюється державне регулювання цін і тарифів, за вільними (договірними) цінами. Крім того, відповідачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на заниження рівня звичайних цін у господарських операціях позивача.

Таким чином, чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Водночас суд зазначає, що обмеження, визначені статтею 188 ПК України та які вказують на те, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, набули чинності з 01.01.2015 року та не стосуються періоду, який охоплений перевіркою.

Враховуючи наведене, висновки Луцької ОДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 4983886 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на вказану суму, не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті.

Судом також встановлено, що згідно кредитного договору №06.1-20/144 від 29.07.2013 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» як позикодавцем та ТзОВ «Золотий Екватор», ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» як позичальниками, останнім надано кредит на загальну суму 162749368,89 грн. з терміном кредиту до 31.08.2023 року (а.с.58-85). При цьому договором було визначено право кожного з позичальників на отримання часток в межах загальної суми кредиту.

На підставі договору безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі №793 від 19.08.2013 року ТзОВ «Золотий Екватор» як позикодавець надало ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» як позичальнику позику в сумі 1200000000,00 грн. з метою створення та реалізації останнім програм по проведенню економічно доцільний господарських операцій (а.с.86-87).

Карткою рахунку 3774 за 2013 рік по ТзОВ «Золотий Екватор» підтверджується факт надання позивачем безпроцентної фінансової допомоги ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» за рахунок кредитних коштів, отриманих в ПАТ «Укрсоцбанк», на суму 125015166,50 грн. Водночас, як свідчить зазначена картка рахунку 3774, сальдо на кінець 2013 року по договору безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі №793 від 19.08.2013 року становить 0,00 грн. (а.с.88-117). Таким чином, слід дійти висновку про повернення ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» наданої позивачем суми безпроцентної фінансової допомоги за рахунок кредитних коштів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами перевірки, що протягом 2014 року ТзОВ «Золотий Екватор» здійснено сплату адміністративної комісії згідно кредитного договору №06.1-20/144 від 29.07.2013 року на загальну суму 22532246,58 грн.

Як зазначає відповідач в акті перевірки, товариством неправомірно включено вказану суму адміністративної комісії у рядок 06.2 АВ «Адміністративні витрати» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, оскільки такі витрати не відносяться до господарської діяльності підприємства. Податковий орган констатував про завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 22532246,58 грн.

Однак, такі висновки податкового органу суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Згідно підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються, зокрема, фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

При цьому, не включаються до складу витрат, зокрема, суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку (підпункт 139.1.11 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Як визначено в кредитному договорі від 29.07.2013 року №06.1-20/144, адміністративна комісія означає комісію, яка розраховується та сплачується позичальником згідно з пунктом 6.4 даного договору.

Так, пунктом 6.4 договору визначено, що адміністративна комісія сплачується в день оплати процентів та/або погашення частки (її частини) за сублімітом 2 та/або сублімітом 3 та розраховується за формулою: Аk=(k1/k0-1)хE, де Аk означає суму адміністративної комісії (в гривні); k1 - середньозважений курс гривні до доларів США на міжбанківському валютному ринку України за попередній робочий день, що передує даті погашення частки (її частини) та/або сплати процентів; k0 - середньозважений курс гривні до доларів США на міжбанківському валютному ринку України за день, що передує даті отримання частки (фіксується для кожної окремої частки); E - означає суму частки (або її частини), що погашається та/або суму процентів, що сплачується. При цьому, якщо значення показника k1 менше k0, то Аk дорівнює нулю гривень.

Водночас пунктом 6.2 даного договору встановлено розмір та порядок сплати неустойки (в разі несплати позичальником в належний строк або термін будь-якої суми за цим договором, позичальник сплачує банку неустойку, що належить до сплати в останній робочий день кожного календарного місяця на рахунок визначений банком, з простроченої суми за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з подвійної облікової ставки Національного банку України), пунктом 6.3 встановлено розмір та порядок сплати штрафу (у разі порушення позичальником цільового використання отриманої частки (кредиту, якщо застосовується), відповідно до пункту 1.2 договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10 % від суми, яка використана з таким порушенням, на першу вимогу банку.

Отже, суд зазначає, що адміністративна комісія не є штрафом чи неустойкою відповідно до умов кредитного договору від 29.07.2013 року №06.1-20/144, а є окремим платежем, який сплачується в день оплати процентів та/або погашення частки суми кредиту, відтак позивачем правомірно було віднесено суму адміністративної комісії 22532246,58 грн. до витрат товариства.

При цьому суд не приймає до уваги посилання Луцької ОДПІ на акти перевірок від 15.10.2014 року №8322/22-01/37425075 та від 18.08.2014 №5753/22-1/37425075, якими податковий орган встановив неправомірне віднесення позивачем до витрат сплачених у 2013 року процентів за кредитним договором з підстав використання кредитних коштів не в межах господарської діяльності, оскільки зазначені кошти були передані ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» як безпроцентна фінансова допомога. Як зазначено вище, станом на 31.12.2013 року надана позивачем безпроцентна фінансова допомога була повернута, а факт використання протягом 2014 року отриманого кредиту поза господарською діяльністю Луцькою ОДПІ не встановлений та не доведений жодними належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене протиправними є висновки відповідача про завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 22532246,58 грн., в тому числі заниження за 2014 рік - 22532246,58 грн.

Щодо завищення задекларованих ТзОВ «Золотий Екватор» показників у рядку 06.3 декларації «Фінансові витрати», а саме суми відсотків за користування кредитами банків у національній та іноземній валюті, на загальну суму 4666667,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 цього Закону).

Згідно пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (стаття 2 цього Закону).

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на правомірність віднесення до складу фінансових витрат суму 4666667,00 грн. як сплачених відсотків за користування кредитами банків у національній та іноземній валюті, відтак відповідачем правомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4666667,00 грн.

Крім того, в судовому засіданні 12.03.2016 року представник позивача визнав, що у зв'язку з технічною помилкою ТзОВ «Золотий Екватор» у рядку 06.3 декларації «Фінансові витрати» помилково відображено суму 4666667,00 грн. як відсотки за користування кредитами банків у національній та іноземній валюті.

Відтак, з наведених вище підстав адміністративний позов підлягає до задоволення частково шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ від 22.10.2015 року №0005392201 повністю та №0005362201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18461640,07 грн.

Згідно із частиною третьою статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання даного позову ТзОВ «Золотий Екватор» сплатило судовий збір у розмірі 459062,06 грн. згідно платіжного доручення від 05.02.2016 року №417 (а.с.2).

Враховуючи наведене суд вважає, що на користь позивача слід присудити судовий збір в розмірі 389062,06 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 жовтня 2015 року №0005392201 повністю та №0005362201 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 18461640,07 грн. (вісімнадцять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча шістсот сорок грн. 07 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38, ідентифікаційний код 37425075) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39497665) судовий збір в розмірі 389062,06 грн. (триста вісімдесят дев'ять тисяч шістдесят дві грн. 06 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 17 березня 2016 року.