Постанова № 56548699, 24.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 р. Справа № 804/15193/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю представників: позивача - Селищевої О.В., відповідача - Донцова Є.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2015 року № 0003712202 та № 0003702202.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплаті податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 469/04-61-22-2/30394727 від 16.09.2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони було прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесені податкові повідомлення - рішення є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з12.08.2015 року по 09.09.2015 року посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплаті податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 469/04-61-22-2/30394727 від 16.09.2015 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 146.12 ст. 146, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 523507,00 грн., завищено податок на додану вартість на суму 471769,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки позивачем були подані заперечення (вих. № 429 від 25.09.2015 року). Листом від 02.10.2015 року № 6329/10/04-61-22-1 відповідач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки залишаються без змін.

На підставі висновків перевірки та складеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 07.10.2015 року № 0003712202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 523507,00 грн. - основного платежу та 261753 грн. 50 коп. - штрафних (фінансових) санкцій; № 0003702202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 471769 грн. - основного платежу та 235884 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та наступними контрагентами були укладено наступні договори, а саме:

- 09.05.2014 року між позивачем та ТОВ «Інмарко ЛТД» було укладено договір купівлі продажу № 243;

- 28.03.2014 року між ТОВ «Будівельна компанія» і ТОВ «Конструкторське-Технологічне Бюро Побутового Обслуговування» було укладено договір поставки № 237;

- 17.07.2014 року між ТОВ «Будівельна компанія» та ТОВ «Полінтерком» укладено угоду (поставка);

- 26.06.2014 року між ТОВ «Будівельна компанія» та ТОВ «Вельф Дім» укладено договір № 244 на виконання будівельно-монтажних робіт;

- 02.06.2014 року між ТОВ «Будівельна компанія» та ТОВ «Бруно - плюс» укладено договір №242 на виконання будівельно-монтажних робіт;

- 03.07.2014 року між ТОВ «Будівельна компанія» та ТОВ «Будівельна компанія «Прайм» укладено договір № 240, 241 на виконання будівельно-монтажних робіт;

- 04.04.2014 року між ТОВ «Будівельна компанія» і ТОВ «Екотехніка ЛТД» було укладено договір на поставку товару №0404-2.

На підтвердження реальності господарських операцій з вищевказаними контрагентами були надані наступні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, специфікації, рахунки - фактура, оборотно - сальдові відомості, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, щодо висновків відповідача про те, що на собівартість реалізованих послуг віднесено суму витрат з поліпшення основних засобів на загальну суму 782432,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Вищевказаний висновок відповідачем було зроблено на підставі наданих для перевірки видаткових накладних на придбання необоротних активів. При введенні в експлуатацію основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів їх вартість переноситься на собівартість продукції по мірі нарахування амортизації, а не при їх придбанні.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Висновок податкового органу щодо віднесення позивачем витрат на нові виробничі машини, ремені та спец. одяг, протипожежне обладнання, інші матеріали, інших основних засобів - до витрат на поліпшення основних засобів, є необґрунтованим та безпідставним, не підтвердженим документально.

Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Таким чином, на думку суду, зазначені витрати правомірно не враховані позивачем при обчисленні суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, з огляду на те, що вказане придбання витрачальних матеріалів, машин, протипожежного обладнання, та інших матеріалів не пов'язано з ремонтом, реконструкцією, модернізацією та іншими видами поліпшення основних засобів, а є капітальними інвестиціями у створення необоротних матеріальних активів.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір в розмірі 22393 грн. 71 коп. присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Амур -Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.10.2015 року № 0003712202 та № 0003702202, винесені Державною податковою інспекцією в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 22393 грн. 71 коп. (двадцять дві тисячі триста дев'яносто три гривні сімдесят одна копійка).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 29.02.2016 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 29.02.2016р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита