Ухвала суду № 56548656, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/66217/14, К/800/66434/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача-1 - Цюрупа Д.А.,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014

у справі № 826/11951/14

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

до 1. Державної фіскальної служби України; 2. Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позов задоволено.

В касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання з'явився представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В запереченнях на касаційні скарги позивач з доводами та вимогами скаржників не погодився, просив скарги залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 22.07.2014 №000242, за порушення вимог статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за зберігання спирту у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, згідно з абзацом одинадцятим статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до ДП "Укрспирт" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 214 438,65 грн.

Зазначене рішення прийняте на підставі акта фактичної перевірки від 19.05.2014 №372/10-36-21/37199618, в якому встановлено наступне: відповідно до довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 07.11.2011 №19010001608, ДП "Укрспирт" зареєстровано місце зберігання спирту за адресою: Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Заводська, 49, місткістю 31250 дал спирту етилового ректифікованого; відповідно до звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту від 11.02.2013, наданого ДП "Укрспирт" до ГУ Міндоходів, залишок спирту етилового ректифікованого складав:

- на 01.01.2013 - 39230,12 дал, що на 7 980,12 дал більше ніж обсяг зареєстрованого місця зберігання;

- на 31.01.2013 - 30 230,12 декалітрів.

Відповідно до звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту від 11.02.2013, наданого позивачем до ГУ Міндоходів, на початок січня 2013 року, різниця між обсягом, вказаним у довідці про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 07.11.2011 та залишком на початок січня 2013 року за звітними даними ДП "Укрспирт" становить 7980,12 дал, що свідчить про зберігання спирту етилового ректифікованого в обсязі 7980,12 дал в місцях, не внесених до єдиного державного реєстру місць зберігання спирту, чим порушеного вимоги статей 1 та 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом одинадцятим частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідачем не було надано доказів, які б вказували на те, що позивач зберігав спирт у кількості 7 980,12 дал у місці зберігання спирту, не внесеному до Єдиного державного реєстру, відповідачем не встановлено фактичну наявність спирту у кількості 7 980,12 дал та не зазначено конкретного місця зберігання такого спирту із посиланням на адресу, власника та площу такого приміщення.

Крім того, висновки акта перевірки базуються виключно на даних звітності позивача, а не виходячи із наявності спирту у кількості 7 980,12 дал у конкретному місці зберігання спирту, не внесеному до Єдиного державного реєстру; у свою чергу застосування фінансових санкцій на підставі абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" пов'язано із фактичним знаходженням товару в місці зберігання; крім того, чинним законодавством не встановлено відповідальності за перевищення місткості місця зберігання спирту.

Матеріали справи свідчать, що ДП "Укрспирт" орендує у ДП "Зарубинський спиртовий завод" цистерні спиртові з метою зберігання спирту на підставі договору оренди, окремо визначених основних засобів від 24.10.2011 №663 та додаткових угод до нього.

Відповідно до довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №223378, виданої ДП "Зарубинський спиртовий завод", підтверджено внесення місця зберігання спирту етилового ректифікованого місткістю 21450 дал, що знаходиться за адресою: Тернопільска обл., м. Збараж, вул. Заводська, 49, до Єдиного державного реєстру 25.10.2011 №1901000094.

При цьому, як було вірно судами попередніх інстанцій, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не забороняє суб'єкту господарювання зберігати спирт в орендованому місці зберігання, визначальним є те, що таке місце зберігання спирту має бути внесене до Єдиного державного реєстру.

Отже, висновки акта перевірки про зберігання ДП "Укрспирт" спирту у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру, нормативно та документально не підтверджуються.

Також, слід зазначити, що відповідач не обґрунтовує необхідність включення до вартості спирту, з якої обчислюється сума штрафу, акцизного податку та податку на додану вартість, та не надав доказів, які б свідчили, що у вартість 1 декалітру спирту в розмірі 154,05 грн. не включені вказані суми.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, контролюючий орган, у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення, а прийняття будь-яких інших рішень, у тому числі про застосування фінансових санкцій, суперечитиме Податковому кодексу України.

За наведених обставин, у Державної фіскальної служби України були відсутні підстави для прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій від 22.07.2014 №000242.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль