Ухвала суду № 56548536, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/68425/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Фоменко М.С.,

від відповідача - Дуль Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014

у справі № 826/11397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедсервіс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.07.2014 №0010492213 та №0010502213.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06.05.2014, податковим органом було проведено перевірку позивача по проведених фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Мікас Плюс» за період 2013-2014 років, за результатами якої складено акт від 04.07.2014 № 1214/22-13/30637748, відповідно до висновків якого, позивачем занижено:

- податок на додану вартість у загальному розмірі 4619878,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2013 року - 447820,00 грн., лютий 2013 року - 392155,00 грн., березень 2013 року - 267390,00 грн., квітень 2013 року - 365178,00 грн., травень 2013 року - 336918,00 грн., червень 2013 року - 381900,00 грн., липень 2013 року - 267170,00 грн., вересень 2013 року - 322904,00 грн., жовтень 2013 року - 429470,00 грн., листопад 2013 року - 377300,00 грн., серпень 2013 року - 387200,00 грн., грудень 2013 року - 317833,00 грн., січень 2014 року - 326640,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України;

- податок на прибуток за 2013 рік у загальному розмірі 4388884,00 грн., чим порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 23.07.2014 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0010492213, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4388884,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1097221,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0010502213, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 4619878,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1154969,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання укладених договорів з урахуванням додаткових угод, ТОВ «Мікас Плюс» надано та виконано для ТОВ «Укрмедсервіс» консультаційні послуги та послуги з виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції протягом 2013-2014 років на загальну суму 28 319 874,96 грн., у тому числі ПДВ - 4 719 978,66 грн.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Мікас Плюс» підтверджується первинними документами, а саме: актами приймання-здачі викиданих робіт (наданих послуг); податковими накладними; регістрами бухгалтерського обліку щодо оприбуткування придбаних послуг на баланс ТОВ «Укрмедсервіс»; платіжними документами про перерахування грошових коштів та іншими документами обліку, які містять всі передбачені законодавством реквізити та повністю підтверджують фактичне виконання придбаних позивачем послуг.

Також, встановлено, що факт реального виконання ТОВ «Мікас Плюс», передбачених договорами послуг, підтверджується звітами про категорії медичних спеціалістів, специфікаціями із зазначенням території, категорії медичних спеціалістів, кількість персоналу, звітами про надання послуг, табелями обліку робочого часу. Витраченого на виконання завдань позивача, звітами (деталізаціями) про надання персоналу. У зазначених звітах (деталізаціях) надано розшифровку вартості наданих послуг із зазначенням окремо по кожній категорії медичних представників: витрат на відрядження (проїзд, проживання, харчування, добові), витрати на мобільний зв'язок, Інтернет, комп'ютерну техніку, транспортні витрати (бензин, ремонт/сервіс), господарські витрати (оренда зала, оренда обладнання, представницькі витрати, канцтовари); розповсюдження інформаційних матеріалів підтверджується: додатками до актів наданих послуг «Суттєві умови забезпечення розповсюдження інформаційних матеріалів», в яких зазначена адресна програма розповсюдження інформаційних матеріалів із зазначенням назви та адреси отримувача, кількості інформаційних матеріалів, виготовлення поліграфічної продукції підтверджується інформаційними матеріалами (листівками про застосування медичних препаратів, брошурами про їх використання); проведення тренінгів підтверджується відповідними програмами тренінгів.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення спірних операцій, відомості в Єдиному державному реєстрі щодо реєстрації ТОВ «Мікас Плюс» були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Мікас Плюс», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки відповідачем прийнято до уваги інформацію, зазначену у постанові СУФР ГУ Міндоходів у місті Києві від 06.05.2014 про наявність у ТОВ «Мікас Плюс» ознак «фіктивності».

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанова про порушення кримінальної справи не є належним доказом по справі, оскільки не є остаточною за своїм змістом, не має наперед встановленого й доведеного характеру, тобто, не є юридичними фактами, оскільки обвинувальний вирок суду в кримінальній справі відсутній. Факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна держави чи відсутність господарських операцій і не спростовує правове значення складених за цими операціями первинних документів.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Мікас Плюс» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль