Ухвала суду № 56548469, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/1422/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2014

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 815/2823/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжненський млинарсько-зерновий комплекс"

до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 позов задоволено частково; спірні податкові повідомлення-рішення скасовані в частинах.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 та прийнято нову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.12.2013 № 0002762203 в частині визначення ТОВ "Молодіжненський млинарсько-зерновий комплекс" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 473 390,46 грн., в тому числі за основним платежем - 390392,17 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 82998,29 грн., та № 0002772203 повністю. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.12.2009 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 11.12.2009 по 31.12.2012, складено акт від 10.12.2013 № 627/22-03/36851782, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.135.4.1 п.135.4, п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.138.8. ст. 138 та пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.14.1.36 ст. 14, п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 391 667,00 грн.; абз а) п. 185.1 та абз б) п.187.1, абз. а) п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного періоду станом на 31.12.2012 в сумі 237 879,00 грн.; пп.169.2.2 п.169.2 ст. 169, п.176.2 ст. 176, пп.170.1.2 п.170.1 ст. 170, пп. б) п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: занижено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у 2012 року на суму 516, 58 грн.

На підставі висновків акта перевірки, 23.12.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002762203, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 474 984,00 грн.; № 0002772203, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 237 879,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013 № 0002772203 повністю та № 0002762203 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 473 390,46 грн., враховуючи наступне.

Відповідно п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

При цьому, пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що однією з підстав для визначення позивачу грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, став висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, у зв'язку з невключенням позивачем до складу доходу від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) у 3-му кварталі 2012 року безоплатно переданих ТОВ "Гідроконсалт-Україна" матеріалів та комплектуючих на суму 196 196,27 грн. згідно акта приймання-передачі матеріалів від 30.07.2012.

При цьому, відповідач послався на те, що матеріали та комплектуючі на суму 196 196,27 грн., які передані позивачу згідно акта приймання-передачі матеріалів від 30.07.2012 ТОВ "Гідроконсалт-Україна", з метою виконання укладеного між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання договору підряду, не вказані в акті приймання виконаних будівельних робіт КБ2 від 20.08.2012 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати КБ3 від 20.08.2012 за серпень 2012 року, складених за результатами виконання зазначених підрядних робіт.

Проте, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, в акті приймання-передачі матеріалів від 30.07.2012 при визначенні даного порушення, матеріали та комплектуючи передавались контрагентом позивачу в якості відповідних матеріалів для виконання договору підряду, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ "Гідроконсалт-Україна".

З урахуванням того, що в даному випадку не передбачалось переходу права власності на вказані матеріли та комплектуючі від позивача до ТОВ "Гідроконсалт-Україна", а зазначені матеріали повинні були бути повернуті позивачу в якості виконаних відповідних робіт за укладеним договором підряду з використанням цих матеріалів та комплектуючих, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що передача позивачем ТОВ "Гідроконсалт-Україна" за актом приймання-передачі матеріалів від 30.07.2012 не підпадає під визначення безоплатно наданих товарів.

З тих самих підстав, а саме, у зв'язку з відсутністю в акті приймання виконаних будівельних робіт КБ2 від 20.08.2012 та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ3 від 20.08.2012 за серпень 2012, складених за результатами виконання договору підряду № 11-11-1 від 28.11.2011, інформації щодо матеріальних ресурсів, поставлених позивачем та яка, відповідно, мала бути виключена із загальної вартості будівельних робіт, відповідач дійшов висновку, що вказані матеріали є безоплатно отриманими позивачем та, на підставі пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України, вартість цих матеріалів повинна була включена позивачем до складу інших доходів.

Крім того, з наведених висновків відповідача вбачається, що позивач отримав дохід двічі від одних і тих самих матеріалів: вперше коли безоплатно їх реалізував ТОВ "Гідроконсалт-Україна", оскільки про їх вартість не зазначено в актах та довідці виконаних робіт за укладеним договором підряду, а тому, на думку податкового органу, на підставі пп14.1.202 п.14.1 ст. 14 ПК України, позивач повинен був включити їх до складу доходу, як реалізований товар; вдруге, коли ТОВ "Гідроконсалт-Україна" використала вказані матеріали для виконання підрядних робіт без зазначення про їх вартість в акті та довідці виконаних робіт за вказаним договором, а тому, на думку податкового органу, вже на підставі пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України, вартість цих же матеріалів повинна була бути включена позивачем до складу доходу, вже як безоплатно отримані матеріали.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність висновків відповідача, що позивачем порушені вимоги пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України, внаслідок невключення до складу доходу, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартості матеріалів та комплектуючих, які передані позивачем ТОВ "Гідроконсалт-Україна" згідно акта приймання-передачі матеріалів від 30.07.2012 та використаних вказаним суб'єктом господарювання для виконання робіт за укладеним між цими підприємствами договором підряду та, як наслідок, визначення позивачу спірними податковими рішеннями грошового зобов'язання, у зв'язку з встановленням цих порушень.

Також, як вбачається зі змісту акта перевірки, однією з підстав для визначення позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, став висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України, у зв'язку з невключенням до складу інших доходів вартості безоплатно отриманих товарів від ТОВ "СУАП "Діполос".

Податковий орган виходив з того, що ТОВ "СУАП "Діполос" в якості статутного внеску передало позивачу будівель та споруд на загальну суму 1 290 442,72 грн. (податкова накладна №4 від 28.10.2011), проте, до статутного фонду ТОВ ММЗК включено зазначений внесок, згідно змін від 28.03.2012, лише на суму 1 060 004,42 грн., а тому різниця між вказаними сумами визначена відповідачем, як безоплатно отриманий позивачем товар від ТОВ "СУАП "Діполос".

Разом з тим, як вбачається зі змісту податкової накладної №4 від 28.10.2011, виписаної ТОВ "СУАП "Діполос" позивачу на підставі протоколу зборів засновників від 04.10.2011 №3, на яку посилається податковий орган, вартість майна, що передається в якості статутного внеску ТОВ "СУАП "Діполос" складає 1 075 368,94 грн., що відповідає вартості майна, внесеного ТОВ "СУАП "Діполос" в якості статутного внеску згідно Статуту ТОВ "СУАП "Діполос" з відповідними змінами та акту приймання-передачі майна від 28.10.2011, складено позивачем та ТОВ "СУАП "Діполос".

Сума у розмірі 1 290 442,72 грн., на яку посилається відповідач, вказана у зазначеній податковій накладній з урахуванням податку на додану вартість, проте, вартість майна, що передається вказана саме у розмірі 1 075 368,94 грн.

Крім того, відповідач у спірному акті перевірки зазначив, що вартість виробничих будівель та споруд, переданих ТОВ "СУАП "Діполос", згідно змін до статуту від 28.03.2012, зареєстрованих Овідіопольською РДА Одеської області №15431050015002693, становить 1 060 004,42 грн., та саме з цієї вартості спірного майна останній виходив, визначаючи вартість отриманого позивачем товару від ТОВ "СУАП "Діполос", як безоплатного.

Однак, з вказаних змін до Статуту вбачається, що статутний внесок ТОВ "СУАП "Діполос" становить саме 1 075 368,94 грн., у тому числі: виробничі будівлі та споруди птахофабрики на суму 1 060 004 грн., будівельні матеріали на суму 15 364,52 грн., що відповідає відомостям щодо вартості спірного майна зазначеним, як в акті приймання-передачі, так і в податковій накладній № 4 від 28.10.2011.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із ВАТ "Одеський припортовий завод", на виконання умов договору поставки, підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками.

Судами встановлено, що частина поставлених мінеральних добрив, а саме карбамід ГОСТ ОПЗ в кількості 1 660,190 т., була передана на зберігання та фасування ТОВ "Транссервіс 2008", відповідно до договору №04/01-12 від 04.01.2012, виконання умов якого повною мірою підтверджено матеріалами справи.

Крім того, факт здійснення господарських операцій позивача із МП "Партнер" у формі ТОВ підтверджується актами та довідками, зі змісту яких вбачається, що вони містять дату і місце складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (наявна інформація про особу, що здала виконані роботи та особу, що їх прийнята, їх посадове становище).

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань за порушення вимог пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, у зв'язку з не включенням до складу інших доходів вартість безоплатно отриманих послуг від МП "Партнер" у формі ТОВ з будівництва плівочної теплиці, а також вимог абз.а) п.185.1, абз.б) п.187.1, абз.а) п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України в частині формування позивачем податкового кредиту за рахунок операцій з вказаним контрагентом.

Також, перевіркою встановлено, що у 3 кварталі 2011 року - 2 кварталі 2012 року позивачем здійснювались операції з придбання та продажу цінних паперів (векселів), у податковому обліку підприємства за перевіряємий період згідно Додатку ЦП рядку 03.20 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в рядку 3 "Прибуток (+) або збиток (-) від операцій з векселями" відображено прибуток вищезазначених операцій у розмірі 1 371,00 грн.

Згідно даних журналів-ордерів та відомостей по рахунку 62 "Короткострокові векселі видані" та журналу проводок по рахункам 952,62, до фінансових витрат підприємства віднесено нараховані відсотки за виданими векселями всього на загальну суму 283 884,00 грн. (кореспонденція рахунків к-т 62 "Короткострокові векселі видані" д-т 95 "Інші фінансові витрати", які в свою чергу відображено у рядку 06.3 Декларацій за податкові періоди 2012 року "Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в тому числі: проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 ПК України (06.4 у декларації за податкові періоди 2011 року) всього у сумі 283 884 грн., у тому числі за III квартал 2011 року в сумі 22 422 грн., за І квартал 2012 року в сумі 161 462 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 100 000 грн.

Підпунктом 138.10.5 п.138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями.

Згідно з абз.2 п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за №610/12484, запозичення - позики, векселі, облігації, а також інші види короткострокових і довгострокових зобов'язань, на які нараховуються відсотки.

Відповідно до абз.7 п.3 Положення, фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (до яких відносяться процентні векселі).

Право векселедавця на витрати передбачено пп.141.1 ст. 141 ПК України, відповідно до умов якого до складу витрат включається будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 153.4.3 п.153.4 ст. 153 ПК України встановлено порядок оподаткування операцій за борговими цінними паперами, емітованими платником, відповідно до якого, суми процентів по процентному векселю включаються до складу витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суми відсотків, нарахованих за виданими векселями.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль