Ухвала суду № 56548447, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/22899/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віпкар»

до відповідача Київської митниці ДФС

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

3.02.2015р. до суду з позовом про визнання неправомірними дій Київської митниці ДФС (далі Митниця) щодо відмови у поверненні надмірно сплачених коштів у розмірі 221000грн. та зобов'язати підготувати та направити висновок до Головного управління Державної казначейської служби в м. Києві про повернення зазначених коштів звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Віпкар» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що ним було надано Митниці заяву про повернення надмірно сплачених коштів, проте відповідачем було відмовлено у поверненні надмірно сплачених коштів. Посилаючись на протиправність дій Митниці, Товариство просило задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015р., позов задоволено. Визнано протиправними дії Митниці щодо відмови в наданні висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених платежів. Зобов'язано Митницю скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України в м. Києві про повернення позивачу надміру сплачених коштів в сумі 221000грн.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли необґрунтованих висновків про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014р. апеляційну скаргу Товариства задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2014р. скасовано, а позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 30.04.2014р. №125000003/2014/000153/1 та №125000003/2014/000152/1. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України коштів в сумі 221000грн. відмовлено.

10.12.2014р. Товариство звернулося до Митниці із заявою, в якій просило підготувати висновок про повернення коштів в сумі 221000грн.

Листом від 30.12.2014р. Митниця відмовила у поверненні коштів з посиланням на те, що станом на 25.11.2014р. жодних листів чи постанов від органів ДВС на адресу митниці не надходило, внаслідок чого правові підстави для повернення надміру сплачених коштів відсутні.

Відповідно до ст. 2442 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15 зазначено : «Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення».

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків, що відмова у поверненні надмірно сплачених коштів є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях та не свідчать про допущені судами порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону є підставою для їх скасування.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз