Ухвала суду № 56548440, 11.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 березня 2016 року м. Київ К/800/6157/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Розваляєва Т.С., перевіривши на предмет відповідності вимогам закону касаційну скаргу державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Тетяни Ярославівни на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчука Андрія Вікторовича, державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Тетяни Ярославівни, Львівського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчука Андрія Вікторовича, державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Тетяни Ярославівни, Львівського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, в якому вона просила:

визнати протиправним та скасувати рішення №19416881 від 17 лютого 2015 року державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Т. Я. щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на будівлю дитячого садка пл. 244,1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

визнати протиправним та скасувати рішення №19773735 від 04 березня 2015 року державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчука А. В. щодо державної реєстрації права власності на будівлю дитячого садка пл. 244,1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що приймаючи рішення про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 19416881 від 17 лютого 2015 року на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року у справі № 2-3429/11, відповідачем не враховано Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015, якою зупинено виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року у справі № 2-3429/11 (провадження №2/465/323/14) до закінчення касаційного провадження у справі, у зв'язку з чим вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, позов задоволено.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент прийняття рішення № 19416881 від 17 лютого 2015 року про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно виконання постанови Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року у справі № 2-3429/11 було зупинено, звідси правові підстави для прийняття спірних рішень були відсутніми відповідно.

При цьому суди виходили з принципу правової визначеності, яка є одним із фундаментальних аспектів верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року «Брумареску проти Румунії»), оскільки цивільно-правовий спір між позивачем і третіми особами вирішений в установленому порядку:

ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2015 року задоволено касаційну скаргу позивача, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;

29 липня 2015 року апеляційний суд Львівської області скасував вищевказане рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року та залишив за позивачем право власності на спірний об'єкт нерухомості;

12 листопад 2015 року касаційні скарги відхилені, рішення апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про їх скасування в частині рішення № 19416881 від 17 лютого 2015 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду заяви № 10243323 від 17 лютого 2015 року згідно результатів пошуку заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів за адресою: АДРЕСА_1 заборони на вчинення реєстраційний дій по даному об'єкту зафіксовано не було відповідно до п. 19 Постанови № 868 від 17 жовтня 2013 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України № 1952-IV від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Пунктом 1 частини 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як передбачено ст. 19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 23 вказаного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав.

Державний реєстратор у день отримання рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, приймає рішення про зупинення державної реєстрації прав, про що письмово повідомляє заявника не пізніше наступного дня після прийняття ним відповідного рішення.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється до скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. Загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 26 наведеного Закону).

Інститут зупинення виконання судового рішення виправдовує себе: ймовірністю утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки. Вжиті судом заходи по зупиненню виконання рішення суду включає в себе заходи, в тому числі із заборони вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Отже, виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які би дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Тетяни Ярославівни на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сидорчука Андрія Вікторовича, державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Тетяни Ярославівни, Львівського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання протиправними та скасування рішень.

Суддя Т.С. Розваляєва