Ухвала суду № 56548404, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/4025/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014

у справі № 0870/9408/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахокомбінат "Запорізькій"

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 19.09.2012 № 0000132201-1938.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Запоріжметгруп" за липень, жовтень, листопад 2009 року, складено акт № 385/22/35622694 від 30.08.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.8-1.2 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 695 054,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 19.09.2012 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000132201-1938, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 1151905,00 грн., в тому числі за основним платежем 556 978,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 594 927,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів

(робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Запоріжметгруп", на виконання умов договорів поставки, підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, банківськими виписками, платіжними дорученнями.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що отримані від ТОВ "Запоріжметгруп" пшениця, кукурудза, соя та соняшник були використані позивачем як сировина при виготовленні комбікорму, необхідного для вигодовування курчат - бройлерів, тобто, використані позивачем в межах власної господарської діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Запоріжметгруп", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль