Рішення № 56547889, 14.03.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р.Справа № 916/5174/15

За позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_1

про стягнення 276427,02 грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №7 від 04.01.2016р.; ОСОБА_3, довіреність №8 від 04.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №б/н від 01.02.2015р.

В судовому засіданні 14.03.2016р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №8 від 04.01.2016р.

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 на користь ДП „Іллічівський морський торговельний порт 246891,66 грн. основного боргу, 19166,58 грн. пені за період з 13.11.2015р. по 25.12.2015р., 1306,82 грн. три проценти річних за період з 13.11.2015р. по 25.12.2015р., 9061,96 грн. індексу інфляції за період з 13.11.2015р. по 25.12.2015р.

Позивач позовні вимоги підтримує повністю, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2016р., посилаючись на те, що відповідачем було здійснено часткову оплату рахунку №Э/13344 від 30.10.2015р. на суму 50000 грн. 15.12.2015р. та на суму 50000 грн. 11.01.2016р. та виклав позовні вимоги в остаточній редакції, прийнятій судом до розгляду.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 на користь ДП „Іллічівський морський торговельний порт 263 556,77 грн. основного боргу, 15232,19 грн. пені, 1038,55грн. три проценти річних, 6271,14 грн. індекс інфляції.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.06.2015р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт та ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 було укладено договір про перевантаження експортних вантажів №150/Э, за умовами якого позивач надавав послуги вивантаження із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт - склад, завезену відповідачем, у погоджених з позивачем обємах, кількість вантажу, виділяв складську площу для зберігання вантажу відповідача, документально оформляв приймання і видачу експортного брухту чорних металів. Позивачем відповідачу по факту надання послуг було виставлено рахунки, які відповідачем були оплачені частково. На суму наявної заборгованості позивачем було нараховано пеню, три проценти річних та індекс інфляції.

В судовому засіданні 14.03.2016р. позивач надав до суду супровідним листом від 14.03.2016р. за вх.№6275/16 докази оплати ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 основного боргу.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 16.02.2016р. за вх.№3762/16, де вказує, що відповідачем за надані позивачем послуги згідно вказаних рахунків було сплачено борг у розмірі 117530,00 грн., що підтверджується банківськими виписками. Також, відповідач погоджується з правом позивача вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій, проте, їх розмір повинен бути співрозмірним із завданою останнім шкодою.

За клопотанням сторін від 16.02.2016р. за вх.№2-829/16, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 15.03.2016р.

Клопотання сторін про долучення документів до справи від 16.02.2016р. за вх.№3769/16, від 16.02.2016р. за вх.№3770/16, від 14.03.2016р. за вх.№6275/16, від 14.03.2016р. за вх.№6226/16 були судом задоволені.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

30.06.2015р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт (порт) та ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 (вантажовласник) було укладено договір №150/Э, за умовами якого порт надає послуги вивантаження із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт - склад, завезену вантажовласником, у погоджених з портом обємах, кількість вантажу, виділяє складську площу для зберігання вантажу вантажовласника, документально оформляє приймання і видачу експортного брухту чорних металів, а вантажовласник планує до завезення 66000 тонн брухту чорних металів, самостійно здійснює відвантаження брухту чорних металів зі складу порту та зобовязується оплатити надані йому портом послуги в погодженому порядку (п. 1.1. договору).

У п.п.3.1., 3.1.1., 3.1.2., 3.1.3. договору №506 від 01.08.2012р. сторони визначили, що вантажовласник сплачує послуги порту за діючими у порту вільними тарифами, у тому числі вартість вивантаження вантажу із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт склад за ставкою 3.63 дол. США за кожну тонну переробленого експортного брухту чорних металів; вартість зберігання вантажу в порту за вільними тарифами порту, а саме протягом 4 діб технологічне зберігання не оплачується, за кожну добу з 5 по 64 добу 0,08 грн./тонну, за кожну добу з 65 й далі 0,39 грн./тонну; вартість транспортно-експедиторського обслуговування, що здійснюється портом, за вільними тарифами, а саме 0,09 дол. США за кожну тонну переробленого вантажу.

Відповідно до п.п.3.4., 3.5. договору на підставі акта наданих послуг портом формується рахунок та акт приймання-здачі наданих послуг протягом 8 діб після надання портом послуг. Сторони погодились, що акт приймання-здачі всіх наданих за договором послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін, є документом, що підтверджує факт надання портом послуг на користь вантажовласника. Прийом-передача акту для підпису та оформлення здійснюється сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам під особистий підпис у реєстрі предявлених рахунків. Вантажовласник зобовязаний не пізніше 8-го дня після надання портом послуг направити до порту уповноваженого представника для отримання екземплярів акту приймання-здачі наданих послуг та повернути порту підписаний та засвідчений власною печаткою належний порту екземпляр акту. У разі невиконання вантажовласником зазначених зобовязань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного вантажовласником. Вантажовласник зобовязаний провести оплату отриманих послуг протягом 10 банківських днів з моменту надання портом послуг.

Згідно п. 6.6. договору за порушення строків оплати, вантажовласник оплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За умовами п.7.1. договору №150/Э від 30.06.2015р. сторони визначили, що договір діє до 31.12.2015р.

На виконання умов договору, протягом 29 жовтня - 31 жовтня 2015 року позивач надавав відповідачу послуги з вивантаження із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом „вагон/автотранспорт - склад, завезену вантажовласником, у погоджених з портом обємах, кількість вантажу, виділяв складську площу для зберігання вантажу вантажовласника, документально оформляв приймання і видачу експортного брухту чорних металів, що підтверджуються актами здачі-прийняття робіт №Э/13201 від 29.10.2015р., №Э/13344 від 30.10.2015р. та №Э/13151 від 31.10.2015р., які були отримані відповідачем наручно відповідно 02.11.2015р. та 09.11.2015р., що вбачається із реєстру видачі рахунків та не заперечується відповідачем.

За період з 29 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року (включно) сума належної до сплати відповідачем позивачу основної заборгованості, з урахуванням часткової оплати в розмірі 100000 грн., становила 246891,66 грн., що підтверджується рахунками на оплату №Э/13201 від 29.10.2015р., №Э/13344 від 30.10.2015р. та №Э/13151 від 31.10.2015р., поясненнями, розрахунками позивача.

Однак, позивач 14.03.2016р. надав в судовому засіданні банківські виписки по рахунку ТОВ „Ворлд ОСОБА_1, з яких вбачається, що ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 здійснило оплату 16418,80 грн, 84133,90 грн., 113004,07 грн., 50000 грн., 50000 грн., на загальну суму 313556,77 грн., що уявляє собою основний борг відповідача. Також, відповідачем на адресу суду було направлено копії платіжних доручень №923 від 25.02.2016р. на суму 84133,90 грн., №924 від 25.02.2016р. на суму 16418,80 грн., №925 від 25.02.2016р. на суму 53743,46 грн., №926 від 25.02.2016р. на суму 29808,96 грн. Отже, подані докази свідчать про повне погашення відповідачем боргу перед позивачем.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищезазначене, з врахуванням оплати ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 основного боргу, суд припиняє провадження у справі №916/5174/15 в частині позовних вимог щодо стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 основного боргу в сумі 246891,66 грн. в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, з підстав відсутності предмету спору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19166,58 грн. пені за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, у звязку з чим позовна вимога про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 19166,58 грн. пені за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1306,82 грн. три проценти річних за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р. та 9061,96 грн. індексу інфляції за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції, зроблені позивачем, суд встановив, що їх зроблено вірно, у звязку з чим позовна вимога про стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 1306,82 грн. три проценти річних за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р., 9061,96 грн. індексу інфляції за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд , з врахуванням оплати основного боргу, припиняє провадження у справі №916/5174/15 в частині позовних вимог щодо стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 основного боргу в сумі 246 891,66 грн. в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, з підстав відсутності предмету спору, а також задовольняє позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт в частині стягнення з ТОВ „Ворлд ОСОБА_1 19166,58 грн. пені за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р., 1306,82 грн. трьох процентів річних за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р., 9061,96 грн. індексу інфляції за період з 13.11.2015р. по 31.12.2015р.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 4146,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з врахуванням того, що відповідачем в процесі розгляду справи було повністю погашено суму уточненої основної заборгованості, та з врахуванням того, що судом задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції. З державного бюджету на користь позивача підлягає поверненню 145,02 грн. судового збору надмірно сплаченого.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5017/1559/2012 в частині позовних вимог Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_1 заборгованості в сумі 246891,66 грн..

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_1 (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, офіс 2/65Н, код 35749566) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6 , код 01125672) 19166 (девятнадцять тисяч сто шістдесят шість) грн. 58 коп. пені, 1306 (одна тисяча триста шість) грн. 82коп. три проценти річних, 9061 (дев?ять тисяч шістдесят одна) грн. 96коп. індексу інфляції, 4146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 40коп. судового збору.

3. Повернути Державному підприємству „Іллічівський морський торговельний порт (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6 , код 01125672) з державного бюджету України через Управління державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області (м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) судовий збір в сумі 145 (сто сорок пять) грн. 08 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 березня 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук