Рішення № 56547861, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/31141/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліза-Будівельна"

про стягнення заборгованості в розмірі 80 662,69 грн.

Суддя О.В. Нечай

Представники сторін:

від позивача: Петренко С.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліза-Будівельна" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 80 662,69 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2015 було порушено провадження у справі № 910/31141/15, розгляд справи призначено на 27.01.2016.

У судове засідання 27.01.2016 представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31141/15 позивач не виконав.

У судове засідання 27.01.2016 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31141/15 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 27.01.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31141/15, розгляд справи було відкладено на 10.02.2016.

У судове засідання 10.02.2016 представник позивача з'явився, подав письмові пояснення по справі та клопотання про продовження строку розгляду справи.

У судове засідання 10.02.2016 представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 10.02.2016 клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 10.02.2016 не з'явився, а також у зв'язку із частковим виконанням позивачем та невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31141/15 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 24.02.2016.

Судове засідання 24.02.2016 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2016 розгляд справи було призначено на 16.03.2016.

У судове засідання 16.03.2016 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судове засідання 16.03.2016. представник відповідача не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліза-Будівельна" (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), які разом із заявою складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач), як банком.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2014 у справі № 910/11536/14 позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліза-Будівельна" на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" основну заборгованість в розмірі 59 562 грн. 48 коп., пеню в сумі 9 834 грн. 97 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 26 763 грн. 41 коп., заборгованість по комісії за користуванням кредитом в 6 459 грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 052 грн. 40 коп.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вищезазначеним рішенням господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили, судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Умовами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідача кредитні кошти, що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2014 у справі № 910/11536/14, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення в частині повернення кредитних коштів та сплаті відсотків.

Позивач зазначає про те, що у відповідача існує заборгованість, окрім тієї, що була стягнута рішенням господарського суду міста Києва від 18.08.2014 у справі № 910/11536/14, зокрема по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27 253,15 грн та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 5 360,60 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з пунктом 3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 - го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню" ), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом 3.2.1.4.1.2 Умов передбачено, що у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У відповідності до пункту 3.2.1.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до пункту 3.2.1.4.4 Умов клієнт сплачує Банку комісію за використання Лімітом, відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Згідно з пунктом 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку відповідача також вбачається, що у відповідача обліковується заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та комісії.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27 253,15 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджено розрахунок, долучений позивачем до позовної заяви, та банківські виписки по особовому рахунку відповідача, та встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27 253,15 грн та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 5 360,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості по сплаті відсотків та комісії за користування кредитом.

Крім основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в загальному розмірі 48 048,94 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені та встановлено, що позивачем було вірно розраховано пеню.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 48 048,94 грн підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 80 662,69 грн підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліза-Будівельна" (04053, м. Київ, вулиця Смирнова-Ласточкіна, будинок 3/5; ідентифікаційний код: 37355464) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27 253 (двадцять сім двісті п'ятдесят три) грн 15 коп., пеню в розмірі 48 048 (сорок вісім тисяч сорок вісім) грн 94 коп., заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом в розмірі 5 360 (п'ять тисяч триста шістдесят) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 18.03.2016.

Суддя О.В. Нечай