Рішення № 56547854, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/2834/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатметал»

про повернення авансу в розмірі 89 439,92 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Овсієнко В.Р., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатметал» (далі - відповідач) про повернення авансу в розмірі 89 439,92 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2016 порушено провадження у справі №910/2834/16, розгляд справи призначено на 16.03.2016.

У судове засідання 16.03.2016 представник позивача з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2016 не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (далі - позивач) було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрегатметал» (далі - відповідач) кошти на загальну суму 56 140,13 грн. за профнастил 0,5*1100*5000 ПС-20 оц у кількості 968 кв.м.

14.07.2014 відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 1729 на суму 56 140,13 грн, який було оплачено останнім 14.07.2014 на суму 56 140,13 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1551 від 14.07.2014.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи те, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату, який було оплачено позивачем, між сторонами виникли зобов'язання, згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України, за Договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем не було поставлено товар, а саме за профнастил 0,5*1100*5000 ПС-20 оц у кількості 968 кв.м, на суму 56 140,13 грн.

В подальшому, 18.07.2014 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу вих. № 18/07-1 від 18.07.2014 про повернення коштів в розмірі 56 140,13 грн, яка отримана останнім 21.07.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, укладеного сторонами у спрощений спосіб, та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, у зв'язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 56 140 грн. 13 коп., що є сумою сплачених позивачем відповідачу коштів, які відповідачем не було повернуто.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження поставки позивачу товару за Договором на всю суму отриманої передоплати, а саме 56 140,13 грн, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім вимоги про повернення суми передоплати, позивач також просить суд стягнути з відповідача 31 163,39 грн. інфляційної складової боргу та 2 136,40 грн трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на вищенаведене, оскільки грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу на підставі Договору, укладеного сторонами у спрощений спосію, за своєю правовою природою є авансом (передоплатою), вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 163,39 грн інфляційної складової боргу та 2 136,40 грн трьох відсотків річних не підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача передоплати з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 89 439,92 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 56 140,13 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатметал» (03035, м. Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 16; ідентифікаційний код: 39045269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19; ідентифікаційний код: 33783186) суму передоплати в розмірі 56 140 (п'ятдесят шість тисяч сто сорок) грн 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегатметал» (03035, м. Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 16; ідентифікаційний код: 39045269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроінвест Холдинг» (07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 19; ідентифікаційний код: 33783186) витрати по сплаті судового збору в розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн 14 коп.

Повне рішення складено 18.03.2016.

Суддя О.В. Нечай