Рішення № 56547838, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/31205/15

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінбуд Н+В"

про стягнення заборгованості за оренду нерухомого майна в розмірі 39 112,60 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Сопільняк Л.П., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінбуд Н+В" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за оренду нерухомого майна в розмірі 39 112,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2015 було порушено провадження у справі № 910/31205/15, розгляд справи призначено на 27.01.2016.

27.01.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 27.01.2016 представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31205/15 позивач виконав.

У судове засідання 27.01.2016 представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31205/15 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 27.01.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31205/15 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 10.02.2016.

У судове засідання 10.02.2016 представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строку розгляду справи.

У судове засідання 10.02.2016 представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 10.02.2016 клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 10.02.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 14.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/31205/15, розгляд справи було відкладено на 24.02.2016.

Судове засідання 24.02.2016 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2016 розгляд справи було призначено на 16.03.2016.

У судове засідання 16.03.2016 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.03.2016 не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2013 між Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінбуд Н+В" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" № КР/14-0144 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно (далі - майно), площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі майна, яке розташоване у адміністративному будинку за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23 (далі - адмінбудинок), що належить орендодавцю на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 № 897.

Відповідно до п. 1.3 Договору оренди плата за користування майном здійснюються орендарем щомісячно.

Орендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду (додаток № 1) і користується ним протягом узгодженого цим Договором строку оренди (п. 2.1 Договору оренди).

Згідно з п. 3.1 Договору оренди орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються згідно узгодженого з орендарем розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток № 2). Розмір орендних платежів збільшується у разі збільшення цін та тарифів на електричну та теплову енергію, воду та водовідведення, технічне обслуговування ліфтів, пожежної сигналізації, податку на землю, послуг по вивозу сміття та інших видів робіт по експлуатації та обслуговування будинку. Зміна розміру орендних платежів оформлюється новим, узгодженим з орендарем розрахунком розміру щомісячного платежу, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору оренди сторони визначили, що у подальшому орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунки-фактури, який орендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця отримує у орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку-фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов'язання вчасно сплачувати орендні платежі.

Згідно з п. 4.2 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендні платежі.

01.12.2013 сторонами було підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" в адмінбудинку за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 23.

З додатку № 2 до Договору оренди сторонами погоджено розмір щомісячного платежу по орендні платі, який складає 3 660,37 грн.

Як зазначає позивач, у відповідача станом на листопад 2015 виникла заборгованість з орендної плати за Договором оренди яка складає 18 282,96 грн, внаслідок чого позивач вимушений був звернутись до суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, а саме виставлені позивачем рахунки, суд встановив, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по орендній платі в розмірі 18 282,96 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження належного виконання умов договору, та відповідно відсутності заборгованості по орендній платі.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 183,34 грн інфляційної складової боргу, 7 066,00 грн штрафу та 2 580,30 грн пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та встановлено, що позивачем невірно розраховано зазначений показник, а тому здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 10 401,38 грн.

Згідно з п. 9.2 Договору оренди за несвоєчасне внесення орендних платежів (після 15 числа поточного місяця) орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар крім зазначеної пені, сплачує на корись орендодавця штраф у розмірі 25 % від суми простроченого платежу (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Судом здійснено перерахунок сум пені та штрафу та встановлено, що позивачем вірно розраховано штраф, проте пеню розраховано з порушенням приписів статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки за розрахунком, наданим позивачем, пеня перевищує подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у період її нарахування.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 283,60 грн та штраф в розмірі 7 066,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди з урахуванням інфляційних втрат, штрафу та пені в загальному розмірі 39 112,60 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 36 033,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінбуд Н+В" (01030, м. Київ, бульвар Шевченка, будинок 32; ідентифікаційний код: 19359169) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02002, м. Київ, вулиця Раскової, будинок 23; ідентифікаційний код: 33298371) заборгованість в розмірі 18 282 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 96 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 401 (десять тисяч чотириста одна) грн 38 коп., пеню в розмірі 283 (двісті вісімдесят три) грн 60 коп. та штраф в розмірі 7 066 (сім тисяч шістдесят шість) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінбуд Н+В" (01030, м. Київ, бульвар Шевченка, будинок 32; ідентифікаційний код: 19359169) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02002, м. Київ, вулиця Раскової, будинок 23; ідентифікаційний код: 33298371) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) грн 13 коп.

Повне рішення складено 18.03.2016.

Суддя О.В. Нечай