Постанова № 56547687, 14.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа № 914/3208/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіЗварич О.В.

суддівДавид Л.Л.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Еллін (надалі ПП Еллін) за № 01-12В від 02.12.2015р. (вх. № 01-05/5761/15 від 08.12.2015р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2015р.

у справі № 914/3208/15

за позовом: ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради

до відповідача: ПП Еллін

про стягнення 23972,23 грн. неустойки,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність № 2302-вих-8 від 05.01.2016р.);

від відповідача: ОСОБА_4 директор (розпорядження № 1-ВК від 10.04.1996р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.11.2015р. у справі №914/3208/15 (суддя Крупник Р.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПП Еллін на користь ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 23458,17 грн. неустойки та 1214,71 грн. судового збору, відмовлено в решті позовних вимог.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що укладений між сторонами договір оренди приміщення припинив свою дію 27.11.2007р., однак відповідач в добровільному порядку не повернув орендоване приміщення позивачу у встановлений договором строк. Приміщення повернуте боржником 10.09.2013р., що вбачається з постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Суд прийшов до висновку, що порушення відповідача було триваючим і тривало до 10.09.2013р., а позовна заява подана до суду 07.09.2015р. Врахувавши наведені обставини, суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки за період з 31.08.2012р. по 06.09.2012р. у звязку з пропуском строків позовної давності. Одночасно, суд відмовив в стягненні з відповідача неустойки за 10.09.2013р., оскільки в цей день фактично було повернуте орендоване майно. Здійснивши перерахунок пені, суд зазначив у рішенні, що з відповідача підлягає до стягнення пеня в розмірі 23458,17 грн.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що після припинення дії договору оренди в нього відсутні правові підстави для сплати орендних платежів за фактичне користування приміщенням, що підтверджено рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2009р. у справі № 26/49, яке має преюдиційне значення при вирішенні даного спору. Звертає увагу на те, що в позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення з неустойки з наступного дня, після того, як сплив 15-ти денний термін з дня припинення дії договору № Ш-2379-4 від 29.11.2004 р., тобто 13.12.2007р., а не з моменту повернення речі, як це помилково визначив суд першої інстанції. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2015р. у справі №914/3208/15, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач в запереченні на апеляційну скаргу стверджує, що оскільки відповідач, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України, не виконав своїх зобовязань щодо повернення обєкта оренди після припинення договору оренди, ОСОБА_2 на законних підставах звернулось до суду з позовом про стягнення неустойки, що виникла за період з 31.08.2012р. по 10.09.2013р. Вважає, що суд першої інстанції правомірно задоволив позов частково в межах позовної давності. Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2015р. у справі №914/3208/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2004р. між ОСОБА_2 комунального майна Львівської міської ради (орендодавець) та ПП Еллін (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-2379-4, відповідно до якого орендодавець на підставі наказу ОСОБА_2 ресурсів від 24.04.2002р. № 334а-О, договору оренди від 15.05.2001р. № Ш-0105 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі обєкт оренди), що знаходиться на балансі ДКП «ЖЕК-400», надалі балансоутримувач. Обєктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 30а загальною площею 39,5 м2 (а.с. 120-121).

Відповідно до п. 2.1 договору обєкт оренди буде використовуватись орендарем для офісу.

Приймання-передача обєкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем. При передачі обєкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем (п.п.3.1-3.2 договору).

Згідно п. 4.1 термін договору оренди визначений з 29 листопада 2004 року по 27 листопада 2005 року.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 4.8 договору).

Розділом 5 договору визначено орендну плату та порядок розрахунків. Так, розмір орендної плати за обєкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору ОСОБА_1 розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради № 98 від 31.10.2002р. і складає (30820*0,1294)/12*1,007*1,000*0,999*1,013*1,022=346,13 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку. У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі передбаченому чинним законодавством.

Права та обовязки орендодавця і орендаря визначені розділами 6-7 договору.

У відповідності до п. 9.1 договору повернення орендодавцю обєкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Обєкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього договору (п. 9.3 договору).

Згідно п.п. 9.4-9.5 при передачі обєкта оренди складається акт здачі-прийняття, який підписується сторонами. Обєкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-прийняття.

Розділом 10 договору передбачено відповідальність сторін.

Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-2379-4 від 29.11.2004р. підписаний і скріплений печатками його сторін.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2009р. у справі №26/49, яке набрало законної сили, встановлено, що договір оренди № Ш-2379-4 від 29.11.2004р. двічі продовжував свою дію на той самий термін. ОСОБА_2 комунальної власності Львівської міської ради від 19.11.2007р. орендаря повідомлено про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням терміну дії договору оренди, а саме з 27.11.2007р. та зобовязано протягом 15 днів повернути орендоване приміщення балансоутримувачу і провести повний розрахунок по сплаті орендної плати (а.с.125-127).

В силу вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У звязку з тим, що договір оренди припинив свою дію 27.11.2007р., однак ПП Еллін не повернуло приміщення, ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до господарського суду з позовом про зобовязання Підприємства звільнити та повернути обєкт оренди.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. у справі 914/175/13, що набрала законної сили, змінено рішення господарського суду Львівської області від 13.03.2013р., викладено п. 2 резолютивної частини в такій редакції: зобовязати ПП Еллін звільнити та повернути ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради приміщення за адресою: м.Львів, вул. Заводська, 30а, загальною площею 39,5 м2 , займаних згідно договору оренди № Ш-2379-4 від 29.11.2004р. (а.с.129-132).

В постанові про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2013р. ВП№38809600 зазначено, що ПП «Еллін» повернув ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради приміщення за адресою: м.Львів, вул. Заводська, 30а, загальною площею 39,5 м2 , займані згідно договору оренди № Ш-2379-4 від 29.11.2004р., про що складено акт приймання-передачі та акт державного виконавця від 10.09.2013р. (а.с.44).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом про стягнення 23972,23 грн. неустойки за період з 31.08.2012р. по 10.09.2013р. слугувало несвоєчасне повернення відповідачем орендованого майна, при цьому позивач приєднав до матеріалів справи деталізований помісячний розрахунок розміру орендної плати за користування приміщенням за період з 31.08.2012р. по 10.09.2013р.

25.09.2015р. відповідач звернувся в суд першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з ПП «Еллін» неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.23).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Ш-2379-4 від 29.11.2004р., умови якого передбачали передачу відповідачу в строкове платне користування нерухомого майна приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Заводська, 30а загальною площею 39,5 м2.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог частини 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, щодоговір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями частини 2 статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2009р. у справі №26/49 встановлено, що договір оренди № Ш-2379-4 від 29.11.2004р. припинив свою дію 27.11.2007р. і відповідач зобовязаний був протягом 15 днів повернути орендоване приміщення балансоутримувачу.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до положень п.п. 9.1.-9.3, 9.5 договору оренди № Ш-2379-4 від 29.11.2004р. повернення орендодавцю обєкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі обєкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Обєкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1 цього договору. Обєкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

В матеріалах справи відсутні докази про належне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо передачі обєкта оренди позивачу протягом 15 днів з моменту закінчення терміну дії договору (27.11.2007р.).

Натомість, з тексту постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.09.2013р. ВП №38809600 вбачається, що ПП «Еллін» повернув ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради орендоване приміщення лише 10.09.2013р.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З аналізу вищенаведеного, враховуючи умови договору, а також беручи до уваги закінчення строку дії договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обгрунтованість та підставність вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки за невчасне повернення обєкта оренди.

Разом з тим, враховуючи встановлений судом факт порушення права позивача, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд помилково застосував за заявою відповідача позовну давність тільки до частини позовних вимог.

Згідно положень ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предметом розгляду в даному спорі є стягнення неустойки за неналежне виконання зобовязання щодо повернення обєкта оренди.

Задоволивши позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні про те, що порушення відповідача щодо неповернення орендованого майна було триваючим і тривало до 10.09.2013р. Беручи до уваги те, що позовна заява подана до суду 07.09.2015р., суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки за період з 31.08.2012 р. по 06.09.2012 р. та за 10.09.2013р. (день повернення орендованого майна) у звязку з пропуском позивачем строків позовної давності.

Проте, даний висновок суду першої інстанції не узгоджується з положеннями пункту 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" про те, що початок перебігу позовної давності за вимогою наймодавця щодо сплати наймачем передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки.

Таким чином, у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом з наступного дня після спливу 15-ти денного терміну від дня закінчення строку дії договору оренди № Ш-2379-4 від 29.11.2004р., тобто з 13.12.2007р. Тоді як позовна заява датована 20.10.2015р., а подана до суду 21.10.2015р.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що даний позов заявлено поза межами загального строку позовної давності тривалістю в три роки, про застосування якого заявлено відповідачем, а тому в задоволенні позову ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ПП «Еллін» про стгянення 23972,23 грн. слід відмовити у звязку із спливом позовної давності.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не у повній мірі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності із статтею 49, пунктом 10 статті 105 ГПК України апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат у справі.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Еллін задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 23.11.2015р. у справі №914/3208/15 скасувати. Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) на користь Приватного підприємства Еллін (81713, Львівська обл., Жидачівський р-н, с.Ходорківці; код ЄДРПОУ 23967420) 1339,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова, код отримувача 38007620, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській обл., код банку отримувача 825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, Львівський апеляційний господарський суд) 669,90 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Давид Л.Л.

ОСОБА_1