Постанова № 56547679, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 910/23141/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Коротун О.М.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гелемей Н.О. довіреність № 391-1 від 05.11.15 р.

Мігашко В.Є. довіреність № 389-1 від 05.11.15 р.

від відповідача: Салівон Д.О. довіреність № 2 від 11.01.16 р.

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень

на рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року

у справі №910/23141/15 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект"

про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання вчинити дії, а саме підписати та передати акт виконаних робіт по договору №12 від 23 квітня 2015 року (а.с.5-9).

17 листопада 2015 року рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/23141/15 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 201-205).

04 лютого 2016 року Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень, через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва, звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2016 року, для розгляду апеляційної скарги Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/23141/15 від 17 листопада 2015 року визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2016 року апеляційну скаргу Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень на рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15 прийнято до провадження колегією Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Агрикової О.В., справу призначено до розгляду на 15 березня 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11 березня 2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці, для розгляду справи №910/23141/15, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11 березня 2016 року апеляційну скаргу Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень на рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15 прийнято до провадження колегією Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Рудченка С.Г., Коротун О.М.

11 березня 2016 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.

12 березня 2016 року представником третьої особи подано відзив на апеляційну скаргу.

Представники Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень в судовому засіданні 15 березня 2016 року надали суду пояснення, в яких просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" в судовому засідання 15 березня 2016 року надав суду пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15 без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Проект" у судове засідання 15 березня 2016 року не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0411614318937 (а.с. 245).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Листом № 127 від 25.03.2015 р. відповідач звернувся до позивача з проханням розробити історико-архітектурну довідку та історико-містобудівне обґрунтування ділянки за адресою вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва з метою подальшого проектування будівництва адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом. (а.с. 12).

Позивачем був підготований проект Договору № 12 на надання науково-дослідних послуг від 23.04.2015 року (а.с.57-60).

Згідно п. 3.1 проекту Договору № 12 вартість науково-дослідних функцій складає 60 213,23 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 10 035,54 грн.

23 квітня 2015 року відповідачем перераховано на поточний рахунок позивача кошти у розмірі 60213,23 грн. з призначенням платежу: "Оплата за історико-арх. Довідку та містобуд.обгр. буд. Ж.б. Глибочицька, 73-77 згідно договору № 12 від 23.04.2015". Вказане підтверджується копією банківської виписки з рахунку позивача від 24.04.2015 р. № 24/04/2015 (а.с. 66).

Крім того, відповідно до Довідки позивача б/н від 14.08.2015 р., ним 26.05.2015 р. було сплачено 29 379,00 ПДВ, що підтверджується випискою від 26.05.2015 р. та платіжним дорученням № 285 від 26.05.2015 р. у якому визначено призначення платежу "*;101;16477553;КПКВ 1801020 КЕКВ 2281-29379,00. Податок на додану вартість за квітень 2015 р.НДІПД (код ЄДРПОУ 16477553);;;" (а.с. 68-70).

03 червня 2015 року відбулось засідання вченої ради НДІ пам'яткоохоронних досліджень, на якому було вирішено рекомендувати замовнику (відповідачу) скоригувати проект забудови і дотримуватись режиму забудови ділянки проектування, визначеного для зон охоронюваного ландшафту (а.с. 190).

11 червня 2015 року позивачем за вхідним № 135-1 отримано від відповідача претензію від 10.06.2015 р. № 161 на суму 60213,23 грн., у якій відповідач зазначав про те, що між ним та позивачем було досягнуто домовленість щодо укладання Договору про надання науково дослідних послуг та підготовлено проект вказаного договору. Проте, перерахування коштів на суму 60 213,23 грн., яке відбулось 24.04.2015 р. було здійснено помилково, тому відповідач вказував на те, що вказані кошти позивачем було отримано без достатніх правових підстав та просив на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України повернути їх, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача (а.с. 151).

12 червня 2015 року кур'єрською службою "Київ кур'єр плюс" позивачем були направлені відповідачу результати виконаних робіт, довідка та Акти виконаних робіт підписані в.о. директора НДІ Пламеницькою О.А., які були отримані 15 червня 2015 року ОСОБА_7, що підтверджується накладною № 054905 кур'єрської експрес доставки ТОВ "Київ-кур'єр плюс" (а.с. 150).

Відповідно до опису вкладення у цінний лист на ім'я ТОВ "ДБК" через об'єкт поштового зв'язку ТОВ "Київ Кур'єр Плюс" було направлено Лист НДІ пам'яткоохоронних досліджень до ТОВ "ДБК" № 221-1 від 12.06.2015 р.; Акт здачі-приймання науково-дослідних послуг від 12.05.2015 р. (2 прим.); накладна № 12-1 (2 прим.); Історико-архітектурну довідку на ділянку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька,73-77 (3 прим); Історико-містобудівне обґрунтування для будівництва адміністративно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торгівельного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 73-77 у Шевченківському районі м. Києва (3 прим); копію протоколу № 5 від 03.06.2015 р. засідання Вченої ради НДІ пам'яткоохоронних досліджень (а.с. 186).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/18207/15 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Проект" до НДІ пам'яткоохоронних досліджень про стягнення 60 213,23 грн. безпідставно набутих коштів, право вимоги за якими ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Проект" отримав від ТОВ "ДБК" за Договором про відступлення права вимоги від 03.07.2015 р. № 1/07 (а.с. 164-167).

Спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку з тим, що позивачем були виконані роботи з розроблення історико-архітектурної довідки та історико-містобудівного обґрунтування, результати яких передані замовнику (відповідачу) листом № 221-1 від 12.06.2015 р. разом з Актом здачі-приймання науково-дослідних послуг від 12.06.2015 р. по договору № 12 від 23.04.2015 р. на суму 60 213,23 грн., який залишився останнім не підписаний, відповіді щодо результатів робіт, зауважень та заперечень на адресу позивача не надходило.

Відповідач уклав з третьою особою договір відступлення права вимоги, що порушує права і законні інтереси позивача, та на думку апелянта, є підставою для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо підписання та передачі позивачу Акт виконаних робіт по договору № 12 від 23.04.2015 р. у судовому порядку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з вимогами ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною першою ст. 887 ЦК України передбачено, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Частиною третьою статті 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За змістом ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Листом № 221-1 від 12.06.2015 р. акт здачі-приймання науково дослідних послуг від 12.06.2015 р. по договору № 12 від 23.04.2015 р. на суму 60 213,23 грн. разом з результатами робіт був надісланий на адресу ТОВ "ДБК", проте відповідачем він підписаний не був.

Відповідно до п. 1 с. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Як вже зазначалось, сторонами договір № 12 від 23.04.2015 р., на який є посилання в спірному Акті, підписаний не був. Проте кошти у розмірі 60 213,23 грн. були сплачені відповідачем із призначенням платежу, як "оплата за історико-арх. Довідку та містобуд.обгр. буд. Ж.б. Глибочицька, 73-77 згідно договору № 12 від 23.04.2015 р.". А позивачем направлялись відповідачу разом із спірним актом результати виконаних послуг, а саме Довідка та Обґрунтування. Отже, вказаний договір сторонами було прийнято до виконання, та виконано.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 3-502гс15.

10 червня 2015 року відповідач претензією № 161 звертався до позивача з проханням повернути безпідставно отримані (набуті) кошти в розмірі 60 213,23 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки зазначене перерахування було здійснено помилково за відсутності підписаного договору, узгодження його істотних умов.

Стосовно цього слід зазначити, що сторонами було прийнято договір до виконання, що підтверджується фактом оплати з посиланням на номер та дату проекту договору.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням підрядником умов договору. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 року у справі № 3-69гс12 та від 14.10.2014 у справі № 3-129гс14.

Крім того слід зазначити, що претензія про повернення помилково перерахованих коштів була надіслана відповідачем позивачу більше ніж через півтора місяці після сплати відповідачем вказаних коштів.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача підписати та передати позивачу Акт виконаних робіт по договору № 12 від 23.04.2015 р.

Відповідно до п. 4.3. проекту Договору, замовник протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання двох підписаних уповноваженою особою виконавця та скріплених печатками виконавця Актів здачі-приймання науково-дослідних послуг та документації, вказаної п. 4.2. Договору, зобов'язаний ознайомитися із вищевказаною документацією, за відсутності мотивованих заперечень підписати Акт здачі-приймання науково-дослідних послуг та повернути виконавцю його екземпляр акта у строк, що вказаний у цьому пункті. У випадку неотримання Виконавцем протягом строку, що вказаний у цьому пункті вмотивованих заперечень замовника від підписання Актів здачі-приймання науково-дослідних послуг Послуги вважаються виконаними Виконавцем належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України "Про судоустрій України".

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Приписи даної норми кореспондуються із ст. 20 ГК України, якою також закріплені способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.

Колегія суддів зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, а не встановлення судом факту, встановлення якого не призводить до поновлення порушеного права позивача, і, відповідно така вимога не може самостійно розглядатися в окремій господарській справі, у даному випадку - встановлення факту виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за Актом приймання виконаних робіт, що є предметом позову у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з обранням позивачем невірного способу захисту прав та інтересів.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абз. 6 п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень на рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі № 910/23141/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень на рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2015 року у справі №910/23141/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/23141/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.М. Коротун

С.Г. Рудченко