Ухвала суду № 56547572, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16867/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Ганечко О.М., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Дизайн Студіо» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Дизайн Студіо» (далі - Відповідач) про стягнення з Відповідача заборгованості шляхом продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі: з податку на додану вартість у сумі 48 926,20 грн; з податку на прибуток підприємств у сумі 8 118,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «Мікротек сістем» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційну скаргу надіслано 11 грудня 2015 року до суду першої інстанції, адміністративна справа до суду апеляційної інстанції надійшла 02 лютого 2016 року.

Частиною 2 статті 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В матеріалах справи відсутні докази отримання Позивачем копії оскаржуваної постанови суду в установленому законом порядку.

05 лютого 2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Позивача залишено без руху.

Після усунення недоліків, Позивач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та постановити нове, яким відмовити ТОВ «Креатив Дизайн Студіо» в задоволенні позовних вимог.

25 лютого 2016 року ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 15 березня 2016 року.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідач зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Деснянському районі.

Позивачем проведено камеральну перевірку податкової звітності Відповідача з податку на додану вартість за січень та лютий 2014 року.

В ході проведення перевірки встановлено несвоєчасне подання Відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог п.п.49.18.1, 49.18.2 п.49.18 ст.49 розділу ІІ, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

За результатом проведення перевірки податковим органом складено акт від 26.12.2014 року №686/26-52-22-01/38371508.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.01.2015 року №0000202201, яким Відповідачу визначено податкове зобов»язання з ПДВ у розмірі 340,00 грн, у тому числі: за основним платежем 0,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 340,00 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 19.02.2015 року, Відповідач має податковий борг у розмірі 57 044,20 грн, у тому числі: з податку на додану вартість у сумі 48 926,20 грн та з податку на прибуток підприємств у сумі 8 118,00 грн (а.с.43).

Оскільки Відповідачем в добровільному порядку сума податкового боргу не сплачена, контролюючий орган звернувся до суду та просив стягнути зазначений податковий борг шляхом продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Статтею 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів

Відповідно п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктами 54.1, 54.3 статті 54 Кодексу визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Положеннями пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктами 87.1, 87.9 статті 87 Кодексу (в редакції закону станом на листопад 2014 року) передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, жовтень 2013 року, листопад 2013 року, грудень 2013 року, січень-серпень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, в яких визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48 586,20 грн.

За відсутності доказів сплати самостійно визначеної суми податкового зобов'язання, сума у розмірі 48 586,20 грн вважається податковим боргом.

В той же час, відсутні докази в матеріалах справи відомості щодо самостійного визначення Відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 118,00 грн та її несплати.

В частині стягнення податкового боргу, який утворився внаслідок несплати Відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 16 січня 2015 року №0000202201, слід зазначити таке.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року №0000202201 Відповідачем визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 340,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано керівником товариства 16 січня 2015 року, однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо сплати визначеної суми податкового зобов'язання чи оскарження податкового повідомлення-рішення, а тому сума податкового зобов'язання у розмірі 340,00 грн є податковим боргом.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем вручено керівнику Відповідача податкову вимогу від 04 липня 2014 року №1184-25 на суму податкового боргу у розмірі 12 741,03 грн.

Таким чином, у Відповідача наявна заборгованість з податку на додану вартість, яка виникла внаслідок несплати останнім суми податкового зобов'язання, визначеної, зокрема, у податкових деклараціях з податку на додану вартість та суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка визначена у податковому повідомленні-рішенні від 16 січня 2015 року №0000202201.

Згідно п.п.95.1, 95.2, 95.3, 95.4 ст.95 Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що за наявності у платника податків податкового боргу контролюючий орган здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У свою чергу з метою продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, контролюючий орган звертається до суду щодо надання відповідного дозволу, а вже після надання судом дозволу, організовує продаж майна платника податків на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Між тим, суд не здійснює безпосереднього продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а такий спосіб стягнення податкового боргу як продаж майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не узгоджується з порядком, визначеним статтею 95 Податкового кодексу України.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні та Позивачем не надані відомості щодо недостатності у Відповідача коштів для стягнення податкового боргу, що могло б бути підставою для продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, згідно наявних у матеріалах справи доказів, Відповідач має заборгованість з податку на додану вартість у сумі 48 926,20 грн, проте обраний Позивачем спосіб стягнення вказаної заборгованості є передчасним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як вже зазначалось вище, в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Креатив Дизайн Студіо» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Креатив Дизайн Студіо» з адміністративним позовом до суду не зверталось, а згідно резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції, Державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Отже, апелянтом заявлені вимоги щодо відмови у задоволенні позову, який у даній адміністративній справі відсутній.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року відкрито апеляційне провадження та відстрочено апелянту - Державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві сплату судового збору до прийняття рішення.

Згідно п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання адміністративного позову, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата на 2015 рік в Україні вcтановлена Закoном України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» в розмірі 1 218,00 грн.

За подання адміністративного позову підлягає сплата судового збору у розмірі 1 140,89 грн (57 044,20 х 2%).

З врахуванням наведеного та у відповідності вимог вищевказаних норм законів, суд вважає за необхідне стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві судовий збір в розмірі 1 254,98 грн (1 140,89 х 110%).

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м.Києві (вул.Закревського,41, м.Київ, 02217, код ЄДРПОУ 39466328) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 1 254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн 98 (дев'яносто вісім) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Ганечко О.М.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 17 березня 2016 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Ганечко О.М.

Троян Н.М.