Постанова № 56547505, 16.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа № 906/852/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М.

судді Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність в справі;

відповідача ОСОБА_2, довіреність в справі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг"

на рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.15 р.

у справі № 906/852/15 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг"

до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод"

про стягнення 364 804,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2015 року у справі № 906/852/15 (суддя Сікорська Н.А.) позов ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" про стягнення 364 804,34 грн. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг": 37169,74 грн. пені; 35 309,61 грн. інфляційних; 5 629,41 грн. 3% річних; 8 350,00 грн. 5% штрафу; 16 700,00 грн. 10% штрафу, всього 97529,35 грн. та 2908,59 грн. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 47 900,00 грн. за п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов та застосовуючи положення ст. ст. 509, 538, 632, 655, 691, 692, 693 Цивільного кодексу України, договору купівлі-продажу від 08.05.2012 р., місцевий господарський суд вказав, що судом не встановлено у вищезазначеному договорі наявності умов щодо порядку та способу визначення ціни товару в разі настання обставин, передбачених п.3.1.7 договору. Також суд першої інстанції зазначив, що змінюючи загальну вартість товару на суму 360 000,00 грн., позивач лише виходив з того, що це вартість товару станом на 30.04.2015р. по прейскуранту позивача, а суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість, правомірність та правильність зміни позивачем загальної вартості товару, а тому дійшов до висновку про правомірність позовних вимог в частині несплаченого товару в сумі 47 900,00 грн. та відмови в частині стягненні 193 000,00 грн. (240 900,00 грн. 47 900,00 грн.) за безпідставністю. Разом з тим, суд зазначив, що враховуючи факт сплати відповідачем 05.08.2015 р. коштів в сумі 47 900,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутності предмету спору, на підставі ст. 80 ч. 1 п.1-1 ГПК України.

Крім того, з огляду на ст. ст. 525, 526, 549, 625, 627, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, п.п. 6.2., 6.3., 6.4. Договору купівлі-продажу від 08.05.2012 р. місцевий господарський суд вказав, що з розрахунку позивача вбачається, що вказані величини обраховані з урахуванням часткових проплат, включаючи збільшений розмір вартості товару на суму 240 900,00 грн. з 07.05.2015 р. Проте, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість збільшення позивачем вартості товару до 360 000,00 грн., загальна вартість товару становить 167 000,00 грн. (згідно п. 2.1 договору). Здійснивши перерахунок, з урахуванням вартості товару в 167 000,00 грн. та часткових проплат, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 37169,74 грн. та розміру 5% та 10% штрафу від загальної вартості Товару у 167 000,00 грн. 8 350,00 грн. та 16 700,00 грн. відповідно.

Не погодившись з постановленим рішенням, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. у справі № 906/582/15 та прийняти нове, яким стягнути з ПАТ Кремнянський крохмальний завод на користь товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг 240 900,00 грн. - боргу, 46 370,29 грн. - пені, 12 045 грн. - 5% штрафу, 24 090,00 грн. - 10% штрафу, 6 089,44 грн. 3% річних, 35 309,61 грн. інфляційних витрат, всього 364 804,34 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у справі № 906/852/15 апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2015 року у справі № 906/852/15 змінено, викладено його в наступній редакції. Стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" 85 883,14 грн., з яких: 36 691,31грн. - пені, 5 532,22 грн. - 3% річних, 8 350,00 грн. - 5% штрафу; 35 309,61 грн. - інфляційних; 2 675,48 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення 47 900,00 грн. за п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2016 р. касаційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальності "Техноторг" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у справі № 906/852/15 скасовано в частині стягнення штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару та в частині відмови у стягненні штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару. В цій частині справу №906/852/15 передано на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду в іншому складі суду. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у справі №906/852/15 залишено без змін, зокрема, щодо стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" 36 691,31 грн. - пені, 5 532,22 грн. - 3% річних, штрафу; 35 309,61 грн. - інфляційних, відмови в решті позову та припинення провадження у справі в частині стягнення 47 900,00 грн. за п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначає, що здійснюючи апеляційний перегляд справи №906/852/15 господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що стягнення в даному випадку двох штрафів за одне і те саме порушення буде суперечити приписам ст. 61 Конституції України, а тому стягнув з відповідача штраф в розмірі 5% від загальної вартості товару.

Судова колегія Вищого господарського суду України погодилася з викладеними в постанові апеляційного господарського суду твердженнями щодо неможливості притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, однак вважає передчасним та необґрунтованим стягнення з останнього штрафу саме у розмірі 5% від загальної вартості товару, враховуючи встановлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, а саме кількість днів прострочення. Дана обставина є істотною при вирішенні питання щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення ним своїх грошових зобов'язань у вигляді певних правових наслідків такого порушення.

А тому, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару та в частині відмови у стягненні штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару, а справа №906/852/15 у відповідній частині підлягає передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір щодо стягнення з відповідача штрафу у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р., колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М., суддя Маціщук А.В., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.03.2016 р.

15.03.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшло доповнення до відзиву, в якому відповідач просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. у справі № 906/852/15 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 350,00 грн. - 5 % штрафу та прийняти нове, яким відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 350, 00 грн. - 5 % штрафу та залишити в силі рішення господарського суду Житомирської обалсті від 06.08.2015 р. у справі № 906/852/15 в частині відмови у позовній вимозі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 193 000,00 грн., застосувати ч. 3 ст. 93 ГПК України та зменшити розмір неустойки на 90 %.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. у справі № 906/582/15 та прийняти нове, яким стягнути з ПАТ Кремнянський крохмальний завод на користь товариства з обмеженою відповідальністю Техноторг 12 045 грн. - 5% штрафу та 24 090 грн. - 10% штрафу.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2016 р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 06.08.2015 р. у справі № 906/852815 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 350,00 грн. - 5 % штрафу та прийняти нове, яким відмовити в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 350, 00 грн. - 5 % штрафу та про залишення в силі рішення господарського суду Житомирської обалсті від 06.08.2015 р. у справі № 906/852/15 в частині відмови у позовній вимозі щодо стягнення з відповідача на користь позивача 193 000,00 грн., застосувати ч. 3 ст. 93 ГПК України та зменшити розмір неустойки на 90 %.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу щодо стягнення 5% штрафу в сумі 8 350,00 грн. та 10 % штрафу в сумі 16 700,00 грн. за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2012 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (продавець/позивач) та ОСОБА_4 акціонерним товариством "Кремнянський крохмальний завод" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу (а.с.14).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених Договором, зобов'язується прийняти й оплатити техніку (а.с.14).

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати загальної вартості товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до п. 4.1 договору.

У п.2.1 договору передбачено, що загальна вартість товару за даним договором становить 167 000, 00 грн.

Відповідно пп. 2.2.1 договору Відповідач зобов'язався оплатити позивачу 30 000,00 грн. - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання договору.

Згідно пп. 2.2.2 покупець зобов'язався платіж у сумі 137 000,00 грн. від загальної вартості товару здійснити у строк до 29.06.2012 р.

За умовами пп.3.1.1 договору продавець зобов'язаний протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту оплати покупцем платежу згідно п.п. 2.2.1, тобто 30 000,00 грн., надати покупцю (відповідачу) можливість оглянути товар на території складу продавця, що розташований за адресою : м.Черкаси, вул. Смілянська, 168.

Підпунктом 3.1.2. договору сторони узгодили обов'язок продавця поставити товар покупцю на склад, м.Черкаси, вул. Смілянська, 168 згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс - 2010 протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару.

08.05.2012 р. відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 30 000 грн. призначенням платежу: оплата за сівалку пропашну (а.с. 17).

08.05.12 р. згідно Акта приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв сівалку пропашну Рlanter А8 у кількості 1 одиниця загальною вартістю 167 000,00 грн. (далі - товар) (а.с. 16).

Наступні платежі відповідачем здійснені: 13.07.2012 р. у сумі 20 000,00 грн.;. 17.07.2012 р. - 4 000,00 грн.; 27.09.2012 р. - 1 000,00 грн.; 08.10.2012 р. - 1 000,00 грн.; 12.10.2012 р. - 1 000,00 грн.; 05.11.2012 р.- 2 500,00 грн.; 13.11.2012 р. - 10 000,00 грн.; 30.11.2012 р.- 3 000,00 грн.; 20.03.2013 р. - 12 000,00 грн.; 26.03.2013 р. - 9 000,00 грн.; 22.04.2013 р. - 15 000,00 грн.; 24.07.2013р. - 4 600,00 грн.; 13.09.2013 р.- 2 000,00 грн.; 03.10.2013 р. - 4 000,00 грн. (а.с. 18-31).

Загальна сума проведених платежів (із врахуванням оплати від 08.05.2012 р. в сумі 30 000,00 грн.) становить 119 100,00 грн.

Таким чином, відповідач не сплатив кошти в сумі 47 900,00 грн. (167 000,00 грн. - 119 100,00 грн).

30.04.2015 р. позивач надіслав відповідачу повідомлення №191, яким, з посиланням на п. 3.1.7 договору, повідомив про зміну вартості товару в односторонньому порядку на суму 360 000,00 грн. (а.с. 32).

Вказане повідомлення відповідач отримав 07.05.2015 р., що підтверджується відповідною відміткою на поштовому повідомленні про вручення кореспонденції (а.с. 32-35).

У п. п. 3.1.7 договору сторони обумовили, що продавець має право в односторонньому порядку змінювати загальну вартість товару, попередньо повідомивши про це покупця, у разі порушення покупцем строку оплати товару більш ніж на 3 (три) календарних дні (у даному випадку загальна вартість товару вважається зміненою з моменту одержання покупцем відповідного повідомлення продавця).

Виходячи з вищевказаного пункту договору, на думку позивача, загальна вартість товару є зміненою з моменту отримання відповідачем повідомлення № 191 від 30.04.2015 р., тобто з 07.05.2015 р.

Згідно п.п. 3.2.6. договору, покупець взяв на себе зобов'язання протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання повідомлення про зміну (збільшення) загальної вартості Товару здійснити відповідну доплату платежів згідно п. 2.2 Договору, строк виконання яких вже минув, в частині суми, на яку збільшилась загальна вартість товару.

Відповідач будь-яких дій, направлених на врегулювання вимог, викладених у повідомленні не вчинив.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, а саме неповним розрахунком позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача боргу у сумі 240 900,00 грн. - різниця між зміненою вартістю товару та проведеними платежами (360 000,00 грн. -119 100,00 грн. ), 46 370,29 грн. - пені; 12 045,00 грн. - 5% штрафу; 27 090,00 грн. - 10 % штрафу; 6 089,44 грн. - 3% річних; 35 309,61 грн. - інфляційних.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, після подачі позову до суду першої інстанції, відповідач сплатив кошти в сумі 47 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 97 від 05.08.2015 р. (а.с. 96).

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 35 ГПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини та роз'яснення п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції згідно яких не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 р. у справі № 906/852/15, яка залишене без змін постановою Вищого господарського суду від 08.02.2016 р. в частині стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" 36 691,31 грн. - пені, 5 532,22 грн. - 3% річних, штрафу; 35 309,61 грн. - інфляційних; відмови в решті позову та припинення провадження у справі в частині стягнення 47 900,00 грн. за п. 1-1 ст. 80 ГПК України, зокрема, встановлено, що відповідач прийняв від позивача поставлений товар на суму 167 000,00 грн. та надалі сплатив за нього платежі, загальна сума яких склала 119 100 грн. 00 коп. Зважаючи на наведені приписи чинного законодавства та наявні матеріали справи, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 47 900 грн. 00 коп. Разом з цим, господарські суди попередніх інстанцій відхилили твердження позивача про те, що загальну вартість товару було змінено на підставі п.п. 3.1.7, 3.2.6 договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р. В процесі дослідження договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р. господарські суди попередніх інстанцій встановили, що в даному договорі відсутні положення, які б встановлювали спосіб визначення ціни товару в разі настання обставин, передбачених п. 3.1.7 договору. Тобто, суди визнали безпідставним збільшення продавцем загальної вартості товару до 360 000,00 грн. в односторонньому порядку, тому загальна вартість товару становить 167 000,00 грн. (згідно п.2.1 договору). Колегія суддів Вищого господарського суду України погодилася з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо вирішення питання про стягнення основного боргу, зокрема, враховуючи факт сплати відповідачем 05.08.2015 р. коштів в сумі 47 900,00 грн. припинено провадження у справі в цій частині за відсутності предмету спору, на підставі ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України. Приймаючи до уваги доведеність факту оплати відповідачем поставленого товару з порушенням строків, визначених в договорі, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням положень п. 8.2 договору купівлі-продажу, в якому сторонами погоджено трирічний період нарахування пені, та з огляду на встановлену судами суму основного боргу. При цьому, зважаючи на п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. (із змінами і доповненнями), господарський суд апеляційної інстанції перерахував розмір пені та 3% річних з виключенням днів фактичної сплати боргу. Колегія суддів Вищого господарського суду України висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо визначення періоду нарахування та розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних вважає їх законними і обґрунтованими.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р. передбачено застосування до покупця, в якості відповідальності за порушення ним своїх грошових зобов'язань, такого виду неустойки, як штраф.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р. передбачено, що за порушення строків виконання грошових зобов'язань більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів відповідач додатково до пені, передбаченої п. 6.2 договору, сплачує на користь позивача штраф у розмірі 5% від загальної вартості товару. У разі порушення строків виконання грошових зобов'язань більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів відповідач додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 6.2, 6.3 договору, сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару (п. 6.4 договору купівлі-продажу б/н від 08.05.2012 р.).

З огляду на наведені положення договору, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 8 350 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 5 днів у розмірі 5% від загальної вартості товару в сумі 167 000,00 грн. та 16 700 грн. 00 коп. штрафу за порушення грошових зобов'язань понад 20 днів у розмірі 10% від загальної вартості товару в сумі 167 000,00 грн.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи №906/852/15 господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що стягнення в даному випадку двох штрафів за одне і те саме порушення суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

З урахуванням вимог ст. 111-12 ГПК України та приписів ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, судова колегія апеляційної інстанції прийшла до висновку про застосування до відповідача 10 % штрафу у розмірі 16 700,00 грн. від загальної вартості товару, що становить 167 000,00 грн., оскільки мало місце прострочення виконання грошових зобов'язань більше, ніж на 20 календарних днів, а в стягненні 5% штрафу в сумі 8 350,00 грн. від загальної вартості товару, що становить 167 000,00 грн., за порушення грошових зобов'язань більше, ніж на 5 календарних днів, необхідно відмовити, оскільки в даному випадку подвійне стягнення штрафу за одне і те саме порушення суперечить приписам ст. 61 Конституції України .

Тобто, подвійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-132гс11 від 12.12.2011 р.

Окрім того, в поданому 15.03.2016 р. на адресу суду апеляційної інстанції доповненні до відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просить застосувати ч. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір неустойки на 90%.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи наведене, відповідачем не було надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання щодо зменшення неустойки на 90 %, а тому колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст. 83 ГПК України та роз'яснення абз. 1 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями), не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку із його необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного та враховуючи вимоги ст. 111-12 ГПК України, відповідно до яких вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 % штрафу в сумі 8 350,00 грн., в частині стягнення 10 % штрафу в сумі 16 700,00 грн. залишити без змін.

Окрім того, судова колегія, відповідно до ст. 49 ГПК України та керуючись роз'ясненнями п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 (із змінами і доповненнями), прийшла до висновку, що за результатами розгляду справи в частині скасування 5 % штрафу в сумі 8 350,00 грн. і відмови в їх стягненні та залишення без змін стягнення 10 % штрафу в сумі 16 700,00 грн., необхідно достягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" на користь позивача судовий збір в сумі 167,18 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Житомирської області від 06 серпня 2015 року у справі № 906/852/15 в частині стягнення штрафу в сумі 8 350,00 грн. скасувати, в частині стягнення 10 % штрафу в сумі 16 700,00 грн. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства "Кремнянський крохмальний завод" (11334, Житомирська область, Лугинський район, с. Кремне, код ЄДРПОУ 00383395) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113; код ЄДРПОУ 30976452) судовий збір в сумі 167,18 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

На виконання постанови господарському суду Житомирської області видати наказ.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4.Справу № 906/852/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Маціщук А.В.