Ухвала суду № 56547502, 15.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1519/13-а

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року по справі ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Центрального районного відділу в м.Миколаєві, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Соборное-1", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про скасування реєстрації та визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

02.04.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Центрального районного відділу в м. Миколаєві, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, в якому просив визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області в особі Центрального районного відділу в м. Миколаєві щодо реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1 та просив скасувати реєстрацію вказаних осіб з моменту внесення відомостей до реєстраційного обліку та паспортних документів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 30.07.2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи, що призвело до хибних висновків по справі. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_12 є співвласниками квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССВ № 457372 (т.1 а.с. 15).

Згідно відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю "Соборное-1", викладених у довідці про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_2 посилався на те, що реєстрація вказаних осіб у АДРЕСА_2 була незаконною з огляду на те, що між співвласниками вказаної квартири не укладалось жодних угод про найм вказаної квартири із зазначеними вище особами, а також не надавалась згода на реєстрацію місця проживання цих осіб за вказаною адресою.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, виходив з того, що реєстрація ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1 проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а твердження позивача про відсутність його особистої згоди на проведення реєстрації вказаних осіб спростовуються наявними у матеріалах справи заявами для реєстрації за місцем проживання, що містять підпис ОСОБА_2

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Забезпечення права громадян на житло, ефективне його використання та охорону житлового фонду регламентує Цивільний кодекс України та Житловий кодекс України.

Право власника житла на використання його для проживання інших осіб шляхом їх вселення та подальшої реєстрації встановлено ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 65 Житлового кодексу України.

Частина 1 ст. 383 Цивільного кодексу України встановлює, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Частина 1 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11.12.2003 року встановлює, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Стаття 6 зазначеного Закону містить також перелік необхідних для реєстрації документів. Серед іншого, зазначена письмова заява про реєстрацію місця перебування, форма та зміст якої затверджена Додатком №2 до наказу МВС України №96 від 03.02.2005 року "Про затвердження Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні"

Як вбачається із зразка заяви про реєстрацію місця перебування, обов'язковою умовою є надання згоди власником/співвласником житла згоди на проведення реєстрації особи.

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі зазначав, що не надавав згоди на реєстрацію ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вищевказане спростовується наявними у матеріалах справи копіями заяв для реєстрації за місцем проживання (т.1 а.с.219-223), оскільки вони містять особисту згоду ОСОБА_2 на реєстрацію ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що відповідач порушив процедуру реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В свою чергу, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас відповідно до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.06.2015 року у справі №21-1438а15.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В.Бойко

Суддя: Т.М.Танасогло

О.В. Яковлєв